як це працює? потребую допомоги
як це працює? хочу допомогти

Допомога родині Сергія Степаненко: дружині Ірині та сину Павлу

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 5 000 грн.
462 ДОПОМАГАЮТЬ
232 ПОТРЕБУЮТЬ ДОПОМОГИ

Наша Діяльність

Всі історії

«Свято Янголів у білих халатах»

16 червня 2018 року у Маріїнському парку на Літній естраді відбулося «Свято Янголів у білих халатах». 


Урочисті нагородження працівників медичної сфери знаками народної пошани – «за самовіддану працю, мужність, професіоналізм та милосердя» – «Знання, душу, серце людям», «За милосердя та турботу», «За врятовані життя» відбулися  за ініціативи Ольги Богомолець – Голови парламентського комітету з питань охорони здоров`я,  Вадима Свириденка – Уповноваженого Президента України з питань реабілітації учасників антитерористичної операції, які одержали поранення, контузію, каліцтво або інші захворювання під час участі в АТО, ГС «Асоціація ветеранів війни, учасників АТО, членів сімей загиблих (померлих) та інвалідів війни м. Києва», Громадської платформи «Люди Допомагають Людям», ГО «Асоціація медиків Революції Гідності», ГО «Київська крайова організація «ВУЛТ», Національної ради спортивної реабілітації захисників України, Всеукраїнський жіночий рух " За вільну Україну", а також за підтримки Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.


«Свято Янголів у білих халатах» було ініційоване задля підтримки медиків, які щодня рятують сотні людських життів, у тому числі життя захисників України, що боронять нашу незалежність та нині продовжують свою гуманну справу із захисту життя і здоров’я наших громадян, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії  Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та працюючи з ветеранами АТО.


З нагоди професійного свята для всіх гостей відбувся концерт за участю оркестру Національної гвардії  України та ветеранів та учасників АТО, а також частування стравами польової кухні.

«Розмови з дружинами» - історія Світлани Гончарук

Ніколи не відмовлявся бути, де найбільш важко…

Знайомство та сімейне життя

Ми познайомилися у 2002 році, у нас було кохання з першого погляду. Я пішла служити до армії, щоб бути поряд із чоловіком. До того працювала бухгалтеркою.

Віталій завжди казав, що не має бачити наші сльози. «Світлано, усміхайся. І все буде добре». Неможливо було довго на нього ображатися, бо приходив із квітами та словами: «Сонечко, все добре». Усіх балував сюрпризами. Уночі перед днем народження доньки прикрашали кімнату: кульками, квітами, подарунками. Раптово збиралися в кінотеатр, відміняли всі інші плани.

Пам’ятаю історію ще до війни. Я була у госпіталі в Харкові, бо сильно захворіла, а чоловік у Донецьку. Він подзвонив, поцікавився як я. Пам’ятаю сказала, що погано, бо дуже самотньо. Віталій пообіцяв подзвонити після обіду, як відпочине після чергування. Коли він телефонував, я якраз вийшла прогулятися на вулиці. «Ну що ти сонечко, прокинулася, все добре?», – дивлюся – переді мною чоловік із квітами. Мені жодного слова не сказав. Хотів зробити сюрприз.  

Кур’єром хтось відправив шикарний букет квітів, коли я відпочивала на день народження в санаторії в Трускавці. Спочатку не могла зрозуміти від кого вони. Чоловік у зоні АТО – він не зміг би. Виявилося зміг. Сказала чоловікові, що отримала від когось букет, але не знаю від кого. Віталій ще жартував, як це я не на нього відразу подумала.

Взаємини із дітьми

Чоловік був доброю людиною та сім’янином. Доньку любив як свою рідну (ред. донька від першого шлюбу Світлани) і з сином мав добрі стосунки. Завжди старався проводити з ними більше часу: допомагав із уроками, влаштовував шопінг. Але часу постійно не вистачало, бо були чергування, відрядження...

Син сказав, що хоче бути військовим як тато, тому після 9 класу піде в суворовське. Єдине, хочеться, щоб займався фінансами. Наприклад, став військовим бухгалтером.

Про службу та АТО

У 2006 році мене призвали до армії, а наступного року частину передислокували до Донецька. Ми служили там до початку війни. Як почалися заворушення в Донецьку, був наказ тримали оборону частини, яка була в оточенні «Донецьк-Авдіївка». Віталій і я 2 місяці були в Авдіївці, згодом його направили до Волновахи – на 2 місяці. Через деякий час нас направили далі від Донецька. Завдання мого полку – збивати безпілотники.

Як почалася заворуха в Криму, нам наказали вивести всю техніку, щоб зберегти її. Ніхто не здогадувався, що буде на стільки погано. Думали, буде тихе і спокійне захоплення. А вийшло все навпаки.

У Віталія поранень не було. У травні 2014 я привезла йому бронежилет, який отримала від волонтерів. У хлопців не було ні касок, ні автоматів, ні бронежилетів. Вони по черзі одягали його на пости. Донецький аеропорт був за 2 кілометри від частини. Хлопцям увесь час доводилося ховатися в бункер, коли починався обстріл, бо не було чим відбиватися. Ми були в оточенні, ніхто не міг дібратися, окрім волонтерів. Міністерство оборони нічим не допомагало.

Про загибель

Чоловік загинув 2015 року. У нього було завдання: забрати в Авдіївці апаратуру. В «уазику» був він та водій, їм зробили «коридор», щоб спокійно проїхали. По дорозі потрапили в ДТП. Аварія не з нашої вини, їхали п’яні з  «Правого сектора» і врізалися в нашу машину. У ній були боєприпаси, які вибухнули після зіткнення. Машина згоріла повністю. Усі згоріли. Наказ не виконали…

Він пройшов бої в Авдіївці, а за якихось обставин постраждав. Віталій постійно казав: «Я не герой». Але ніколи не відмовлявся бути там, де найбільш важко. В Авдіївці залишився бо: «Хто як не я? Я не можу кинути своїх хлопців».

Про підтримку та сприйняття

Спочатку підтримували рідні та близькі. Потім я звернулася до «Люди допомагають людям». Допомагають і фінансами, і речами, і подарунками. Я вдячна їм.

Підтримує син, підтримую я сина. Так само підтримує дочка. Вона вийшла заміж за рік після загибелі чоловіка. Віталій хотів побачити, як вона виходить заміж. Казав: «Свєта, я дуже переживаю, що не зможу вальс з дочкою станцювати. Бо не вмію. Треба терміново вчитися». Як відчував… Так і не побачив, що у нас тепер ще внучка є.

Коли Віталій загинув, син мені сказав: «Мама, я уявив, що тато поїхав у відрядження. Просто у нього немає телефону. Він не може нам подзвонити, не може до нас приїхати». Йому напевно так легше сприймати. Перший час, Владислав завжди приносив до фотографії цукерку або печиво. Їв та пив поряд із фотографією протягом року. Потрошки звик, що тата немає. Син каже: «Ми повинні бути сильними, бо тато не любив, коли ми плачемо. Ми маємо завжди усміхатися». Ми стараємося.

Я відчуваю внутрішню підтримку чоловіка. Знаю, що він завжди поряд. Він дуже часто мені сниться. Розумію, що він за нами спостерігає, тому намагаюся робити все так, щоб не було соромно.

Про квартиру від міністерства

Я ж не одна така, тому було важко. Треба було про себе нагадувати, щотижня привозити документи. Протягом року я боролася за квартиру. Дякую міністерству, що почули. Треба стукатися в кожні двері, просто так не допоможуть.

За 20 років служби чоловіка не «заслужив» квартиру. У нас не було квартири, ми завжди знімали. Як каже свекруха: він зробив усе, щоб ми не залишилися на вулиці. Але сам так і не пожив у власній квартирі.

Про поради дружинам

Головне завжди підтримувати та розуміти. Там просто так не вижити. Любити і чекати. Бути з ними до кінця. Дай Бог, щоб всі повернулися. Не хочеться війни, не хочеться, щоб гинули. Скоріше б усі були вдома разом.

Хочеться, щоб усе було як раніше. Коли бачиш у реальності, що відбувається, то це дуже страшно. Хотілося б, щоб наші діти, внуки, тільки бачили мир та добро.

Про життя зараз

Ми залишилися з сином удвох. Я перевелася до Києва. Свекруха запропонувала бути разом, щоб якось одна одну підтримувати.  У нас з нею прекрасні взаємини. Щиро дякую їй за все. Ми разом переживаємо втрату. Хоча вже пройшло більше 2 років, біль не зникає, просто звикаєш із ним жити.

Синові дуже важко. І мені було дуже важко їхати у відрядження, залишати його. Розумію, що потрібна йому. Але я дала присягу, тому маю виконувати накази. Син казав: «Мама, я розумію, що ти не можеш відмовитися». Як чоловік казав: «Мені треба їхати. Я маю бути там, де всі хлопці». Так само і я. Якщо мені сказали, що треба їхати – я їду. Було самотньо та сумно без дітей. Але коли знаєш, що на тебе чекають – ти повертаєшся.

Складно фінансово, бо працюю одна.  Зарплата не дуже висока, хоча і військові службовці. Все одно це копійки. Головне, щоб було здоров'я, а все інше заробимо. Треба йти тільки вперед, не опускати руки, бо хто як не я? Я продовжую жити та служити.

Мої 14 років заміжнього життя були дуже хорошими. З чоловіком завжди було весело, не мали часу сумувати. Дуже позитивна та добра людина була, його всі любили та поважали. Чомусь гинуть саме такі. Я сподіваюся, що син буде схожий на Віталія. Бо за характером схожий на батька: такий же добряк.

 

Євгенія Луценко

У неділю в Києві, відбулася Хода присвячена Матерям України

У неділю, 13 травня, відбулася Хода Матерів, присвячена Матерям України. В ній взяли участь матері та дружини загиблих воїнів зі всієї України, ветерани та бійці разом з матерями, багатодітні сім'ї, сім'ї з онкохворими дітками, іноземні гості та інші. Захід розпочався на Михайлівській площі біля пам’ятника княгині Ольги. Згодом було урочисте покладання квітів до “Народної Стіни Пам’яті”, панахида за загиблими воїнами у дворі Михайлівського Золотоверхого Собору.

А потім — з метою вшанування пам'яті загиблих героїв України, що віддали своє життя, захищаючи незалежність нашої держави у війні на Сході, — відбулася Хода матерів від собору до Пам’ятного Хреста біля Каплиці Героїв Небесної сотні.

Після -  відбулася історична подія - проведена Міжнародна Асамблея Матерів. Серед делегатів були учасники Революції Гідності, ветерани АТО, матері й дружини загиблих на фронті військовослужбовців і добровольців, а також дітей, хворих на онкологію та інші небезпечні захворювання. Українські жінки зібралися, щоб привернути увагу суспільства до проблем, які турбують матерів загиблих бійців АТО, дітей, хворих на онкологію та інші небезпечні захворювання, багатодітних матерів та іншіх жінок, які позбавлені сьогодні підтримки держави.

Вони втомилися спостерігати за тим, як Україна нищиться війною, псевдореформами та корупцією і висунули до вищого керівництва держави 10 ключових вимог, зазначених у резолюції Асамблеї:

  1. Активізувати переговори у Мінську щодо звільнення українських полонених та допущення українських пошукових груп на непідконтрольну територію Донбасу для повернення тіл загиблих українських воїнів, а також звернутися до міжнародної спільноти з вимогою посилення санкцій проти Російської Федерації за утримання українських заручників та військовополонених на непідконтрольній частині Донбасу та у самій Росії;
  2. Надати добровольцям, що боронили країну на початку війни на Сході України та загинули — статус учасника бойових дій;
  3. Припинити імітацію реформ та розпочати реальну боротьбу з корупцією, негайно прийняти закон про Антикорупційний суд з урахуванням рекомендацій міжнародних інституцій;
  4. Вжити ефективних заходів з відновлення вітчизняної економіки і створення робочих місць, спрямувати всі зусилля на проведення нової індустріаліації та розвиток високотехнологічних галузей з високою доданою вартістю;
  5. Припинити згортання соціальних програм та відновити соціальний захист для незахищених категорій населення;
  6. Встановити мораторій на підвищення тарифів на комунальні послуги до зростання мінімальної зарплати до рівня, еквівалентного $400;
  7. Відновити державне регулювання цін на товари першої необхідності, яке було скасоване у 2017 році;
  8. Зупинити розвал медицини та впровадити європейську соціальну модель системи охорони здоров’я на основі загальнообов’язкового державного медичного страхування;
  9. Прийняти закони, спрямовані на покращення здоров’я українців — про боротьбу з тютюнопалінням, алкоголізмом, наркоманією, про трансплантацію, про відкриття результатів клінічних досліджень ліків та інших, що потребують негайного розгляду;
  10. Прийняти нове виборче законодавство на основі пропорційної системи, відкритих списків та праймеріз, що дозволить оновити владу та дати Україні шанс на розвиток.
Резолюцію Міжнародної Асамблеї Матерів вже найближчим часом буде передано Президенту України, прем’єр-міністру та голові Верховної Ради.
 

В організації заходів з нагоди Дня матері взяли участь Громадська платформа Люди допомагають людям, ГО «Спілка матерів загиблих учасників АТО», ГС «Асоціація ветеранів війни, учасників АТО, членів сімей загиблих (померлих) та інвалідів війни м.Києва», ГО «Родини Героїв Небесної Сотні», ГО «Асоціація медиків Революції гідності»,Соціальна Справедливість "Совість" Громадська організація, ГО Всеукраїнський Жіночий Рух "За вільну Україну", ГО Крила 8 сотні, ГО Серця Кіборгів, Благодійний Фонд допомоги онкохворим дітям "Краб", ГО Асоціація ветеранів АТО УкраїниКоординаційний Центр Допомоги, а також за підтримки депутата Київради Алла ШлапакДержавна служба України у справах ветеранів війни та учасників АТОКиївська міська державна адміністрація - КМДАКиївський Військовий Ліцей ім. Богуна, Київського центрального військомату та Київська Лікарська Рада.

 

Сім'ї по областях

НАМ ДОПОМАГАЮТЬ

Адміністрація Президента України

З питань координації співпраці з обласними держадміністраціями при реалізації проекту

ПЕРЕЙТИ НА САЙТ
Міністерство Внутрішніх Справ

Департамент карного розшуку з питань зниклих безвісти на Майдані та в АТО

ПЕРЕЙТИ НА САЙТ
Національна Гвардія України

Управління по роботі з особовим складом з питань участі в АТО

ПЕРЕЙТИ НА САЙТ
Міністерство Оборони України

Департамент соціальної та гуманітарної політики
Генеральний Штаб ЗСУ (Генштаб ЗСУ)
Головне управління по роботі з особовим складом ЗСУ з питань участі в АТО

ПЕРЕЙТИ НА САЙТ
Херсонська обласна держадміністрація

З питань збору даних сімей, що втратили годувальника та сприяння участі цих сімей в проекті.

ПЕРЕЙТИ НА САЙТ
Івано-Франківська обласна держадміністрація

З питань збору даних про родини, що втратили годувальника та сприяння участі цих сімей в проекті.

ПЕРЕЙТИ НА САЙТ
ПЕРЕЙТИ НА САЙТ

НАШІ ПАРТНЕРИ

АТ «Райффайзен Банк Аваль»

Завдяки працівникам банку створена можливість матеріальної допомоги через сайт з будь-якої точки планети. Виконуючи свою волонтерську місію, банк відмовився від усіх комісійних зборів. ПЕРЕЙТИ НА САЙТ

«ТСБ IT Solutions»

Компанія програмістів «ТСБ IT Solutions» і її працівники на волонтерських засадах розробили сайт проекту, гарно оформили і втілили в життя наші задуми. Тільки спільна діяльність допомагає нам долати труднощі кожен день! ПЕРЕЙТИ НА САЙТ

Portmone.com

Усі платежі, які проходять через платіжну систему на рахунки учасників проекту, обслуговуються безкоштовно. Це вклад «Portmone.com» в добру справу допомоги людям. ПЕРЕЙТИ НА САЙТ

Еспресо ТБ

Команда телеканалу Еспресо ТБ є інформаційним партнером платформи. Бере участь в заходах, робить матеріали про родини-учасники та платформу. ПЕРЕЙТИ НА САЙТ

"Юрія-Фарм"

Міжнародна фармацевтична корпорація "Юрія-Фарм".  Лідери ринку внутрішньовенних препаратів.

У ТОП-5 найбільших фармацевтичних виробників України.

Експорт в 20 країн світу.

ПЕРЕЙТИ НА САЙТ

"Лівий берег"

"Лівий берег" - російсько- та україномовне інтернет-видання є інформаційним партнером благодійної платформи "Люди допомагають людям". ПЕРЕЙТИ НА САЙТ

«КМБФ «Фудбенк»

Благодійна організація «Київський міський благодійний фонд «Фудбенк» («КМБФ «Фудбенк») - це неприбуткова суспільно корисна непідприємницька організація, основною статутною метою якої є об'єднання зусиль різноманітних організацій, юридичних та фізичних осіб для здійснення благодійних заходів спрямованих на покращення продовольчого забезпечення соціально незахищених верств населення та боротьбу з голодом. ПЕРЕЙТИ НА САЙТ