19 червня 2015

Про статус ветеранів війни: Порядок отримання посвідчення «Інваліда війни»

Кого з ветеранів війни визнають інвалідами війни?
Відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни віднесено біля 40 категорій осіб. Більшість з них (26 категорій) пов'язана не з участю у бойових діях, а з виконанням обов'язків військової служби в інші періоди, у тому числі, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. З Великою Вітчизняною війною пов'язано 6 категорій, 1 категорія це учасники бойових дій на території інших країн.
Відповідно до статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
До інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;
осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;
осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;
осіб, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн або стали інвалідами від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;
військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;
учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах;
осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією і стали інвалідами внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової
служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також читай: Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення зміни до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту родин Небесної Сотні

Якими органами встановлюється статус інваліда війни?
Статус інваліда війни встановлюється органами праці та соціального захисту населення на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності та її причинного зв'язку.

Які повноваження має медико-соціальна експертна комісія?
Медико-соціальну експертизу, згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 здійснюють медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), які згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221 „Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності” встановлюють ступінь обмеження життєдіяльності людини, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності, а також причинний зв'язок інвалідності з захворюванням що настало внаслідок воєнних дій Великої Вітчизняної війни. Медико-соціальні експертні комісії особам, визнаними інвалідами, видають довідки МСЕК, які є обов'язковими для підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.
Примітка; Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. №1522 „Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсії деяким категоріям громадян" функції з призначення і виплати пенсії деяким категорія громадян було передано Пенсійному фонду України. З метою приведення у відповідність до цієї постанови - постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 „Про Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", від 29 липня 1994 р. № 521 „Про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака „Ветеран праці" щодо визначення відповідального органу виконавчої влади, на який буде покладено функції з видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни та праці, забезпечення ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань листами-талонів на пільговий проїзд Мінпраці розробило проект постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

УЧАСНИК АТО, який отримав поранення, контузії, травми, захворювання


Проходить лікування в військовому госпіталі або іншому закладі охорони здоров’я

Після завершення лікування мають надати виписний епікриз та скерування на військово- лікарську комісію (ВЛК)


Пройти військово-лікарську комісію, яка встановить причинний зв’язок поранення, контузії, травми,

захворювання з виконанням обов’язків військової служби.

Пройти медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), яка в разі наявності для цього підстав встановить інвалідність.

За результатами МСЕК видається довідка про групу та причину інвалідності.

Звернутися до управління соціального захисту населення за місцем реєстрації з відповідними документами
для встановлення статусу «Інвалід війни» та видачі відповідного посвідчення.



Джерело: http://www.usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=478

Ми у ЗМІ

Всі статті
"Допомагати людям було його покликанням. Цього він вчив і нашого сина"

"Допомагати людям було його покликанням. Цього він вчив і нашого сина"

"Він був чуйним, люблячим чоловіком і батьком. Хто б не звернувся про допомогу - ніколи не відмовляв, коли б це не було: вдень чи вночі", - перше, що говорить, розповідаючи про свого чоловіка, Світлана Усс – дружина загиблого в АТО Степана Усса, бійця 93-ої окремої механізованої бригади.
Жінка каже, що із своїм чоловіком вона познайомилась на Новорічному святкуванні. "Мені на той час було 19 років, Степанові - 21. У нас були спільні друзі. Привабила його щира посмішка, яка піднімала настрій усім оточуючим", - розповідає Світлана. А ще Степан був творчою людиною. Ходив до музичної школи, грав на фортепіано, брав участь у різноманітних виступах, навіть грав у місцевому духовому оркестрі. Крім творчості, чоловік активно захоплювався спортом, зокрема дзюдо. Був всесторонньо розвиненою особистістю.
Дружина загиблого каже, що Степан намагався завжди і у всьому бути поряд. "З народженням сина Данила, Степан дуже подорослішав, став більш відповідальним. Коли син хворів, весь вільний від роботи час приділяв дитині та піклуванню про нас. Наш дім завжди був відкритим для друзів,часто приходили гості.Данила він навчив відповідальності і поваги до інших. Вони вдвох ходили на риболовлю, їздили за місто, до батьків", - пригадує Світлана Усс. Жінка розповідає, що Степан їй зізнався, що тільки з народженням сина усвідомив, заради чого жити. Дитина була його найголовнішою цінністю у житті.

З початком АТО, Степан Усс, отримав повістку, але це співпало у часі, з рішенням чоловіка добровільно захищати країну. Тож у складі 93-ої окремої механізованої бригади Степан рушив на Схід. Чоловік був у складі медичної роти. Пройшов декілька гарячих точок і завжди приходив на допомогу пораненим товаришам. "Декілька разів Степанприїздив у відпустку, часто телефонував синові, казав що все добре, але всього до кінця не переповідав, щоб ми не хвилювалися. Але сам дуже змінився", - згадує дружина загиблого. Світлана пригадує, що з початком війни в її чоловіка навіть і близько не було думок, аби лишатися вдома. "Він проходив строкову службу, казав, що давав присягу на вірність нашому народові і не може так бути, що в країні почалась війни, а чоловіки сидять вдома", - каже дружина загиблого.
За час, коли чоловіка не було вдома, його родина дуже переживала. Безсонні ночі, очікування на телефонний дзвінок. Здавалось, що і час зупинився. "Ми вірили, що з ним все буде добре. Адже його прадід Федір пройшов усю Другу Світову війну, був сапером, а дідусь Степан - майор авіації, за війну зробив велику кількість бойових вильотів. І обидва залишилися живі. А ось мій Степан, їх правнук і внук героїчно загинув", - стримуючі сльози говорить Світлана.
За декілька днів до загибелі Степан Усс перестав телефонувати додому. "В мене одразу з’явилось недобре відчуття. І ніхто не міг сказати конкретну інформацію, адже і телефони його побратимів теж не відповідали. Лише на 10 день змогли знайти його тіло, тоді ж і поховали", - з болем згадує дружина загиблого.
Степан Усс загинув під час виходу з Іловайського котла. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно), а рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 р. нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (посмертно).
"Дуже довго не хотілося вірити, що його більше немає. Сина до тями привели тільки слова, про те, що тато хотів аби ти добре навчався і був його гордістю, тож потрібно пройти через втрату і жити далі", - говорить дружина загиблого.
Зараз родина загиблого в АТО Степана Усса: дружина Світлана та 15-річний син Данило вчаться жити без чоловіка і батька. Держава допомогла родині надавши компенсацію та пенсію. Данило після пережитого стресу і постійного хвилювання часто хворіє. Також хлопцю потрібен сезонний одяг і взуття. У житлі, де зараз мешкають Світлана Усс із сином Данилом треба робити ремонт, а для навчання хлопцю потрібен принтер. Давайте разом допоможемо родині загиблого Героя.

УСС СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА4188373027934386 (Райффайзен банк "Аваль")
ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ!?

Джерело: https://www.obozrevatel.com/blogs/83790-dopomagati-lyudyam-bulo-jogo-poklikannyam--tsogo-vin-vchiv-i-nashogo-sina.htm
Для допомоги воїнам АТО та сім’ям загиблих виділили більше 27 мільйонів гривень – Інна Левенець

Для допомоги воїнам АТО та сім’ям загиблих виділили більше 27 мільйонів гривень – Інна Левенець

Київ, 16 березня 2017.

«На цей період сума нашої допомоги нараховує більше 27 мільйонів гривень. […] Почалося все з адресної допомоги сім’ям загиблих медиків. Також продовжується плідна співпраця із дитячим відділенням Черкаського обласного онкологічного диспансеру.[…] Ми надали більше ніж на 6 мільйонів гривень у вигляді ліків та виробів медичного призначення», – розповіла під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центру фахівець з розвитку HR-бренду корпорації «Юрія-Фарм» Інна Левенець. Багато ліків власного виробництва корпорація спрямовує на лікування постраждалих воїнів АТО. Серед таких – кровоспинний інноваційний засіб  Revul, який передали на передову та у військові частини для навчання польових лікарів. Ігор Найда, HR-директор корпорації «Юрія-Фарм», зазначив, що з дня заснування корпорації акцентували на її соціальному спрямуванні – відповідальності за тих людей, яким надається допомога та побудова партнерських відносин з громадськими організаціями зі спільними цілями. «Наше головне гасло – «життя – це головна земна цінність. Ми покликані зберігати та покращувати його», – зауважив він.

Координатор одного з головних партнерів «Юрія-Фарм» – платформи «Люди допомагають людям» Юлія Гоць зазначила: «Люди допомагають людям» – це є міжнародна благодійна платформа надання адресної допомоги родинам, які втратили годувальника під час Революції Гідності та бойових дій на сході України». Корпорація «Юрія-Фарм» є постійним донором платформи з 2014 року. За словами Юлії Гоць, за цей час родини отримали від корпорації допомогу на суму 1 мільйон 801 тисяча гривень. Ірина Міхнюк, член наглядової ради платформи «Люди допомагають людям» додала, що кошти благодійників напряму потрапляють на загальний рахунок та розподіляються між усіма родинами або на особистий рахунок родини. При цьому пріоритет надається сім’ям з дітьми.

Координатор платформи «Сходи у майбутнє» розповіла: «Ми розуміємо, що як ніколи сьогодні Україна потребує генерації лідерів та патріотів, тому ми співпрацюємо з молоддю». Платформа з 2010 року безоплатно займається так званою неформальною освітою у формі тренінгів та круглих столів. Координатор Школи патріотизму розповів, що завдяки співпраці з «Юрія-Фарм» вдалося видати ряд методичних посібників, у першу чергу, для дошкільнят. Серед них – видання «Нескорені духом». «Було проведено багато заходів, вишколів з дошкільнятами, з учнівською та студентською аудиторією», – додав він. 

Джерело: http://uacrisis.org/ua/53774-yuria_farm

«Я і досі чекаю, що мій Юрко повернеться і в нас буде все, як і раніш». Про загиблого в АТО чоловіка, добровольця «Айдару» Юрія Короля згадує дружина Ольга

«Я і досі чекаю, що мій Юрко повернеться і в нас буде все, як і раніш». Про загиблого в АТО чоловіка, добровольця «Айдару» Юрія Короля згадує дружина Ольга

«Він був хорошим чоловіком і батьком, доброю людиною», - згадує про свого загиблого в АТО чоловіка, добровольця батальйону «Айдар» Юрія Короля його дружина Ольга.

Майбутнє подружжя знало один одного ще зі школи, однак почали спілкуватись вже у юному віці. Незабаром почали зустрічатись, а потім – створили сім’ю. Після весілля молоді почали облаштовувати побут: розпочали ремонт у будинку та працювали. А як випадала нагода то і відпочивали у свій вільний час. Завжди і всюди були разом. Ольга розповідає, що разом з чоловіком працювали у своєму домашньому господарстві. Адже місце їх проживання та клімат дозволяв вирощувати ранні овочі, які потім вони продавали як на український так і на європейський ринок. «У нашому селі практично кожна садиба щось вирощує, а потім реалізовує. Природа нам посприяла, тож без роботи може бути хіба що ледачий», - каже Ольга Король.А вже через декілька років родина раділа появі донечки Тетяни. Це була довгоочікувана дитина. «Юрій був дуже турботливим батьком. Завжди і в усьому мені допомагав із дитиною: бавив, колихав, вставав у ночі, коли донечка вередувала і плакала, заспокоював, співав колискові. Ми дуже раділи, адже це щастя», - говорить дружина загиблого. Жінка згадує, що Юрій хотів мати не одну дитину, тому подружжя зважилось народити ще, та й Тетянка хотіла собі братика чи сестричку. «Але яким було наше приємне здивування, коли ми дізналися, що буде двійня і ще й дві донечки: Оксана і Ольга», - ділиться спогадами Ольга Король.

З родиною Юрій Король проводив увесь свій час. Вчив дівчаток всьому, що вмів сам, не дивлячись на те, що вони дівчатка, завжди наголошував, що вони мають вміти постояти за себе та вміти захистити. А діти відповідали взаємністю, дуже любили свого татка, а ще - любили разом ходити на річку, у ліс та на пікнік. Це була дружня, любляча та щаслива родина.

Ольга Король пригадує, що коли почалась російська агресія, чоловік їй сказав, що йде на війну. «Знаєте, в мене спершу відібрало мову. Я дуже переживала, як так ,у нас же троє дітей. А якщо щось станеться, хто про них потурбується, як житимемо далі? На що Юра відповів, що так має вчинити кожен чоловік, адже йдеться про те, що якщо не зупинити ворога на Сході, то завтра він вже буде у нашому домі і тут навіть не може бути жодних розмов і відмовлянь», - розповідає жінка.

Знаходячись на війні, Юрій Король дуже рідко телефонував додому. Не хотів хвилювати дружину та дітей. А коли вдавалось подзвонити, то про війну нічого не казав, лише запитував як справи і як успіхи в його доньок. А потім зв'язок з ним було втрачено.

«Не знаю як, але я одразу зрозуміла що це кінець, і що мого Юрка більше немає», - ледь стримуючи сльози мовить дружина загиблого.

Юрій Король загинув у бою з російськими диверсантами в районі с. Цвітні Піски, що на Луганщині. Тривалий час його тіло було невпізнаним, і лише через півроку з дня загибелі, експертиза ДНК підтвердила те, що серед загиблих був Юрій Король.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) і нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

«Весь час, допоки ми чекали підтвердження результату експертизи, я не казала дівчаткам, що тато загинув. Хоча вони й так все розуміли. Знаєте, після трагедії, вони дуже подорослішали, але їм важко. Зараз дуже опікуються мною, навіть в город одну не пускають», - говорить дружина загиблого.

Держава допомогла родині загиблого в АТО добровольця Юрія Короля: дружині Ользі та трьом донькам: 14-річній Тетяні, 10-річній Оксані та 10-річній Ользі надавши компенсацію та житло, що потребує ремонту. Зараз дівчатка дуже сумують за своїм татком та часто його згадують. Вони ходять до школи, гарно вчаться та допомагають своїй мамі. А ще - швидко ростуть, тож у нагоді буде сезонне взуття та одяг. Також у дівчаток є мрія: професійний якісний фотоапарат, для розвитку своїх талантів і здібностей, адже вони дуже люблять фотографувати. Давайте разом підтримаємо родину загиблого в АТО Юрія Короля та допоможемо здійснити їх маленьку дитячу мрію.

КОРОЛЬ ОЛЬГА ВАСИЛІВНА 4188373027633566 (Райффайзен банк «Аваль»)


Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/361353_ya_i_dosi_chekayu_shcho_miy_yurko.html

ЗРОБЛЕНО

Все
Тут знаходяться родини, які зібрали необхідну кількість коштів на рік