20 серпня 2015

Гаряча лінія Міністерства Оборони України, адреса, телефони гарячих ліній відомств

Колл-центр Міноборони для вирішення проблемних питань та координації розгляду звернень громадян — (044) 454-41-36.
Графік розгляду телефонних звернень громадян (1000 - 1300):
07.07.2015 - Юридичний департамент Міністерства оборони України
14.07.2015 - Департамент фінансів Міністерства оборони України
21.07.2015 - Департамент капітального будівництва Міністерства оборони України
28.07.2015 - Військово-медичний департамент Міністерства оборони України

 «Гаряча лінія» для звернень громадян до начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України — (044) 454-45-73;

 «Гаряча лінія» для бажаючих вступити до Українського війська (044) 223-23-61;

«Гаряча лінія» Тилу Збройних Сил України з питань речового, продовольчого забезпечення, координації та взаємодії з волонтерськими, благодійними організаціями, фізичними і юридичними особами щодо надання допомоги Збройним Силам України — (044) 483-35-72;

 «Гаряча лінія» Відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації — (044) 253-04-71;

 «Гаряча лінія» з питань запобігання та виявлення корупції у Збройних Силах України — (044) 454-73-07;

 «Гаряча лінія» з питань військово-соціальної роботи, соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, військової дисципліни Головного управління по роботі з особовим складом Збройних Силах України — (044) 454-44-51;

 «Гаряча лінія» Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Силах України щодо організації визволення військовослужбовців Збройних Силах України, які незаконно утримуються незаконними збройними формуваннями, реагування на факти порушення законності у Збройних Силах України — (044) 454-73-03;

«Гаряча лінія» Озброєння Збройних Силах України з питань забезпечення майном та технікою — (044) 483-10-29;

«Гаряча лінія» Департаменту фінансів Міноборони з питань грошового забезпечення та соціальних виплат — (044) 271-12-57;

«Гаряча лінія» Військово-медичного департаменту Міноборони щодо обміну інформацією про поранених та військовослужбовців ЗС України, які знаходяться на реабілітації: — (044) 454-41-55;

 «Гаряча лінія» Департаменту кадрової політики Міноборони - щодо координації та установлення статусу учасника бойових дій — (044) 271-36-58;

«Гаряча лінія» Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міноборони — (044) 454-43-37.

По фактам зловживань посадовими особами (крадіжки, незаконні операції при отриманні, списанні або закупівлі майна, повнота виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, винагороди учасникам АТО тощо) контакти: номера телефонів: (044) 243-44-74 (черговий, цілодобово), (095) 470-62-28(у робочий час, з 9.00 до 18.00), електронна адреса: auditmou@ukr.net, поштова адреса: 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6 (з приміткою для Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю МО України) або за фактичною адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а (район Севастопольської площі).

«Гаряча лінія» Головного управління персоналу Генерального штабу ЗС України щодо обміну інформацією про загиблих або зниклих безвісти військовослужбовців: (044) 244-07-55 (цілодобово).

Структурні підрозділи Міністерства оборони України:

Приймальна Міністра оборони України: (044) 234-71-52;

Приймальна першого заступника Міністра оборони України: (044) 235-72-18;

Приймальна заступника Міністра оборони України — керівника апарату: (044) 235-68-59.

Відділ по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації: (044) 253-04-71;

Адміністративний депертамент МО України: (044) 236-21-92;

Управління комунікацій та преси МО України: (044) 234-85-12, (044) 454-43-38, (044) 271-34-78;

Департамент розробок і закупівлі озброєння та військової техніки МО України: (044) 244-08-05,(044) 245-44-85;

Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МО України: (044) 454-77-59;

Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України: (044) 242-08-51;

Телефони «гарячої лінії» щодо боротьби з корупцією у Збройних Силах України:(044) 454-73-07.

Структурні підрозділи Генерального штабу Збройних Сил України:

— телефон для звернень громадян до начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України — (044) 454-45-73;

— телефон «гарячої лінії» Генерального штабу Збройних Сил України — телефон відділу військово-соціальної роботи соціально-психологічного управління Головного управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України — (044) 454-44-51;

Головне управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України:

— «телефони довіри» — телефон відділу військово-соціальної роботи соціально-психологічного управління — (044) 454-44-51, телефон чергового Головного управління — (044) 235-82-31;

Військова служба правопорядку Збройних Сил України: e-mail: xuedcg@ukr.net.

«Телефон довіри» ВСП— (044) 454-73-08 у робочий час,

(044) 456-41-28 черговий, у неробочий час, телефони «гарячої лінії»,

(044) 545-73-15 (у робочий час, представник робочої групи щодо організації визволення військовослужбовців Збройних Сил України, які незаконно утримуються незаконними збройними формуваннями),

(044) 454-73-03 (у неробочий час оперативна група Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України).

Головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України:телефон чергового — (044) 226-23-60;

Тил Збройних Сил України: ‘Телефон довіри" — телефон групи по роботі з особовим складом Тилу —(044) 483-10-13, телефон «гарячої лінії» — телефон чергового Тилу — (044) 483-35-72;

Озброєння Збройних Сил України: «телефон довіри» — телефон групи по роботі з особовим складом Озброєння — (044) 481-54-24, телефони «гарячої лінії»: з питань ракетно-технічного та артилерійсько-технічного забезпечення — (044) 483-10-29, з питань бронетанкового забезпечення — (044) 481-59-78, з питань автомобільного забезпечення — (044) 481-59-56;

Головне управління оперативного забезпечення Збройних Сил України: «телефон довіри» — телефон групи по роботі з особовим складом — (044) 481-59-41, телефони «гарячої лінії»: з питань інженерного забезпечення — (044) 481-59-15, з питань радіоелектронної боротьби — (044) 483-72-61, з питань РХБзахисту — (044) 481-59-12.

До уваги благодійників та патріотів України!

З метою цільового використання благодійної допомоги на матеріально-технічне та медичне забезпечення окремих (визначених) військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, просимо Вас визначати її цільове призначення безпосередньо у листі-зверненні та чітко формулювати адрес допомоги (військова частина, підрозділ, військовослужбовець) за якою Вами очікується її здійснення.

У випадках виникнення проблемних питань та непорозумінь, просимо Вас оперативно звертатися до відділу по роботі з волонтерами при Міністерстві оборони України (контактний телефон (066) 995-02-35 Ковальов Богдан) та до Групи з питань запобігання та виявлення корупції Генерального штабу Збройних Сил України (antikorupzsu@ukr.net).

Контакти обласних військових комісаріатів на території України

Джерело: http://www.mil.gov.ua/kontakti/garyacha-liniya.html

Статус участника боевых действий (УБД). Получение, рекомендации, контакты, помощь

ОТРИМАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ (УБД). КОНТАКТНІ ДАНІ ВІДОМЧИХ КОМІСІЙ
ГРОШОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В 2016 РОЦІ: РОЗ’ЯСНЕННЯ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ ЩОДО ЗБІЛЬШЕННЯ ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧННЯ
ПРАВА УЧАСНИКІВ АТО. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ «ПІЛЬГИ, ГАРАНТІЇ ТА ПРАВА УЧАСНИКІВ АТО»
ПРО СТАТУС ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ: ВЕРХОВНА РАДА УХВАЛИЛА ЗАКОН «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІНИ ДО СТАТТІ 10 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО СТАТУС ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ, ГАРАНТІЇ ЇХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» ЩОДО ПОСИЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТ
ОТРИМАННЯ ОДНОРАЗОВОЇ ГРОШОВОЇ ДОПОМОГИ У РАЗІ ЗАГИБЕЛІ, КАЛІЦТВА АБО ІНВАЛІДНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ, ЧИЯ ЧЕРГА ОТРИМАТИ ЖИТЛО, МАЄ ПРАВО ОТРИМАТИ ВЗАМІН ЖИТЛА ГРОШОВУ КОМПЕНСАЦІЮ
ЧЛЕНИ СІМЕЙ ЗАГИБЛИХ БІЙЦІВ ОТРИМАЮТЬ СТАТУС УЧАСНИКІВ ВІЙНИ
ПОСТАНОВА ВІД 8 ВЕРЕСНЯ 2015 Р. № 685 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ НАДАННЯ СТАТУСУ ІНВАЛІДА ВІЙНИ ОСОБАМ, ЯКІ ОТРИМАЛИ ІНВАЛІДНІСТЬ ВНАСЛІДОК ПОРАНЕННЯ, КОНТУЗІЇ АБО КАЛІЦТВА, ОДЕРЖАНИХ ПІД ЧАС АТО
ЛЬГОТЫ УБД, ИЛИ ЧТО ЗАСЛУЖИЛИ ВЕРНУВШИЕСЯ С ВОЙНЫ
ВЕРХОВНА РАДА ЗВІЛЬНИЛА ВІД СУДОВОГО ЗБОРУ УЧАСНИКІВ АТО ТА ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ЗАГИБЛИХ
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, НОМЕРИ ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ: ПОСТАНОВА ВІД 29 ЛИПНЯ 2015 Р. № 535 ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ, ЯКІ ОТРИМАЛИ ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ ПІД ЧАС ЄВРОМАЙДАНУ
ХТО ВВАЖАЄТЬСЯ УЧАСНИКОМ БОЙОВИХ ДІЙ ВІДПОВІДНО УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ НАДАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ, ЯКІ БРАЛИ БЕЗПОСЕРЕДНЮ УЧАСТЬ В АТО
ВИПЛАТИ СІМ'ЯМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗАГИБЛИХ В АТО

Ми у ЗМІ

Всі статті
«Богдан тільки ручкою помахав і сказав, що не вірить, що у тій труні його тато»

«Богдан тільки ручкою помахав і сказав, що не вірить, що у тій труні його тато»

«Тепло, щирість, чуйність та любов, що нас втрьох так сильно огортала, добро, яке линуло від його блакитних очей неможливо забути», - перше, що говорить про свого чоловіка, загиблого в АТО підполковника Віктора Новіцького його дружина Наталія.

Жінка розповідає, що познайомилася з Віктором точнісінько як у кінофільмі «Засватали». Віктор на той час був розлученим, як і Наталія. «Дивовижно, але якихось 15 хвилин нашого спілкування після знайомства вистачило, для того, щоб зрозуміти, що наші серця забилися в такт, а відчуття віри в один одного і бажання завжди бути поруч не покидало нас у майбутньому ані на мить», - говорить дружина загиблого. За словами Наталії, після того, як вони отримали свідоцтво про шлюб, на небі того дня було дві веселки. Здавалося б, гарний знак на довге і щасливе життя. Але ж хто тоді міг уявити, що воно, для їх новоствореної родини, буде таким коротким. Горе спіткає нашу країну, почнеться війна і проллються сльози матерів, жінок та дітей, які отримають сумну звістку про загибель своїх коханих: синів, чоловіків і батьків.

Віктор Новіцький з самого дитинства мріяв бути військовим. Його мрія збулася. «Батьки мого чоловіка ніколи не були проти, аби Віктор став військовим, і я також пишалася ним. Адже він всього досягав самостійно і у свої молоді роки був вже підполковником», - розповідає Наталія Новіцька.

В родині Новіцьких ніколи не було секретів чи голосного слова, а виховуючи синочка Богдана, тато навчив його всього найнеобхіднішого для чоловіка: міцності духу, поваги до старших і жінок, майстерності робити чоловічу роботу, лагодити авто тощо. «До слова, він з Богданом проводив увесь свій вільний від служби час. Коли виходило, старався завжди прийти раніше з роботи, аби погратися із сином, почитати йому казки, сходити на прогулянку», - згадує дружина загиблого. Жінка розповідає, що на вихідні і на свята вони всі разом їздили на прогулянки у ліс, дуже любили рибалити.

З перших днів АТО на Сході країни, Віктор Новіцький перебував у зоні бойових дій. Телефонував додому не часто, бо вважав, що цим він тільки хвилюватиме свою сім’ю. А за ті короткі розмови, що були, чоловік тільки казав, що у нього все добре, запитував про справи у дружини та сина і обіцяв, що незабаром приїде у відпустку. «Коли Віктор приїхав, перше, що я помітила у його очах – смуток і біль. Напередодні загинув його найкращий друг. Ця ж відпустка стала для нього останньою нашою зустріччю. Проводжаючи його на війну я вірила, що все буде добре. А він, доїхавши до своєї бригади, востаннє мені зателефонував і сказав, аби я берегла нашого синочка і доки він там, ми можемо почуватися спокійно, адже українське військо і він нас захистить…», - стримуючі сльози розповідає Наталія.

А наступного ранку жінці зателефонували і повідомили страшну і трагічну звістку про загибель чоловіка. Колона військової техніки під час переміщення по території, яку контролювали сепаратисти, була обстріляна терористами з «Градів». Під час обстрілу було поранено бійця-контрактника однієї з механізованих бригад. Незважаючи на шквальний вогонь противника, Віктор Новіцький встиг надати пораненому першу медичну допомогу і відтягнути його у безпечне місце. На жаль, наступний снаряд обірвав життя самого героя.

Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Віктор Новіцький нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), а рішенням сесії Мукачівської міської ради від 28 травня 2015 р. нагороджений званням «Почесний громадянин міста Мукачева» (посмертно).

«Богданчик про все зрозумів, коли до нашого дому приїхало багато офіцерів. Вони привезли у труні нашого Віктора. Тоді я не розуміла, що діється, наче все у страшному сні. А синок, бідолашний, не плакав, все тримав у собі. До труни ми його так і не підвели, він тільки ручкою помахав і сказав, що не вірить, що у тій труні його тато», - говорить дружина загиблого.

Наталія Новіцька зізнається, що з часу загибелі Віктора її життя перевернулося догори дригом. «Дитина подорослішала вмить, а я для неї тепер і тато, і мама. Попри щоденний сум і біль, мушу йти далі, бо треба виростити і виховати сина. Жодного дня не минає, щоби ми не згадували тата. Ми поводимося так, ніби він поряд і з нами. Чекаємо на нього. Розум розуміє, що Віктор вже не повернеться, а серце все не відпускає», - розповідає Наталія.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Віктора Новіцького: дружині Наталії та 12-річному сину Богдану надавши компенсацію. Живуть Наталія із сином у службовому житлі Віктора, яке їм дозволили приватизувати. Богдан зараз ходить до школи, і так як і батько мріє бути військовим. Хлопець швидко росте, тож потрібен сезонний одяг і взуття.

Давайте разом допоможемо родині загиблого героя АТО Віктора Новіцького.

НОВІЦЬКА НАТАЛІЯ АТТІЛІВНА 4188373027630927 (Райффайзен банк «Аваль»)


Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/364695_bogdan_tilki_ruchkoyu_pomahav_i.html 
Денис дивиться на нас із небес, а ми за ним дуже сумуємо і не віримо, що його більше немає

Денис дивиться на нас із небес, а ми за ним дуже сумуємо і не віримо, що його більше немає

«Дуже важко говорити про найулюбленішу і головну людину у моєму житті. Таких як Денис не буває - я так думала раніше і зараз підтвердила свою думку. Ззовні - великий і сильний, а усередині - витончений романтик. У дитинстві він мріяв стати скрипалем, навчався в музичній школі, але після перелому руки довелося покинути заняття. Не думаю, що це його сильно засмутило. У Дениса було багато різних запасних мрій. Одне з бажань - стати військовим: як дід, як рідний дядько, як брат. До реалізації саме цього плану він поставився з усією серйозністю, це стало справою всього його життя. Багато читав, мав аналітичний склад розуму, володів енциклопедичними знаннями, але при цьому був небагатослівний. У нього завжди було все добре. Якби я не знала реальну обстановку під Дебальцеве, я б ніколи не здогадалася, наскільки там все серйозно, з тих коротких розмов, які у нас були. Було страшно, жила від дзвінка до дзвінка. А Денис завжди питав: як я, як наше малятко чи все добре. - Стріляють? - Ні, що ти, кохана, у нас все тихо. А потім дзвінок обривався. І ти знову чекаєш!», - ділиться спогадами про свого загиблого в АТО чоловіка, одного з творців 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади Дениса Лесняка його дружина Тетяна Чеснакова.

Жінка каже, що якби в неї запитали, яким був її найщасливіший день, то це був би день виходу 128-ої бригади з-під Дебальцевого. «Пам'ятаю, як телефонувала всім рідним, друзям, просто знайомим і кричала в слухавку про те, наші військові вийшли, Денис вийшов, живий!», - говорить дружина загиблого.У 2015-му Денис Лесняк разом з групою офіцерів 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади, створив з нуля нову 10-ту гірсько-штурмову бригаду, до складу якої прийшов на посаду начальника ППО. За бригаду і хлопців дуже переживав, відчував всю повноту відповідальності, боявся підвести. Навесні 2016 року, у військовій машині потрапив в аварію. Був відкритий перелом зі зміщенням, операція, встановлення пластин. Не зважаючи на те, що в чоловіка були всі причини затриматися на мирній території (велика частина руки після операції втратила чутливість, травмоване коліно, все це потребувало тривалого лікування і реабілітації), Денис Лесняк поїхав до своєї бригаді. Вдома пообіцяв, що скоро повернеться, але доля вирішила інакше.

Денис і Тетяна були однокласниками. «Як водиться, в школі дівчатка не завжди звертають увагу на своїх однолітків. Так було і у нас. На випускному Денис дуже зворушливо намагався мені сподобатися, а через кілька днів поїхав до Харкова вступати у військовий інститут, звідки написав мені листа, а я зовсім не сприйняла його всерйоз. Наступного разу ми зустрілися через багато років у Мукачеве, де він проходив службу, зовсім випадково. Не повірите, Денис одразу запропонував мені вийти заміж, а я не замислюючись погодилася. Життя подарувало нам ще один шанс. Не роздумуючи, переїхала до Дениса в Мукачеве із Полтави. Це було відчуття абсолютного щастя, не могла зрозуміти, за що мені так пощастило», - розповідає Тетяна.

Після весілля молоді жили у гуртожитку і не дивлячись на умови, для них це був щасливий і безтурботний час. «З народженням донечки ми орендували квартиру, адже дитина потребувала простору. Знаєте, Денис дуже радів народженню Лади, був присутній зі мною на пологах. На пологи збирався як на свято: вдягнув білі джинси і світлу сорочку, дуже хвилювався, було смішно спостерігати за ним з боку, і його присутність дуже мені допомогла. І потім, Денис теж постійно допомагав: варив мені супчики, робив парові котлети, купував фрукти, давав мені поспати, співав Ладі колискові. Навіть, потім, коли був в Дебальцеве, коли міг, співав колискові по телефону. Я включала телефон на гучний зв'язок і він нас обох заколисував. А ще, я любила спостерігати, як вони разом гралися, милувалася. Пам'ятаю той день, коли Денис повернувся з Дебальцевого. Ладі ще не було двох рочків. Як вона зраділа, затягла Дениса відразу в кімнату, виштовхала мене і сказала, що тато її», - згадує Тетяна Чеснакова.

З початку проведення АТО, Денис Лесняк був на Сході країни, декілька разів приїздив у відпустку. «Щоразу, коли я його проводила, не давала волю сльозам. Знала, що не можна плакати. Але останнього разу не витримала і розплакалася, так раптом тривожно стало на душі, а Денис притиснув мене до себе і сказав: не плач, ти не повинна плакати, ти ж дружина офіцера», - згадує дружина загиблого.

Жінка каже, що у переддень загибелі її чоловіка, донька Лада дивно себе поводила. «Вона в нас завжди життєрадісна, весела, а того дня сумувала без видимої причини. Ми якраз гостювали у наших друзів в Києві і збиралися в дельфінарій, куди Лада дуже хотіла потрапити. Але несподівано вона відмовилася йти. У дельфінарій ми все-таки сходили, але всю виставу моє сонечко просиділо у мене на руках, жодного разу не посміхнувшись. Весь час просилася додому, до тата. Вирішила, що вона захворіла. Але Денису подзвонила, ніхто не відповідав. Це не налякало, адже таке вже бувало, просто вирішила почекати, коли він передзвонить. Але цього не сталося», - розповідає Тетяна.

Денис Лесняк загинув поблизу с. Єлизаветівки (Мар’їнський район Донецької області) під час бойового зіткнення з ворожою розвідувально-диверсійною групою, отримавши кульове поранення в шию. Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Після загибелі коханого чоловіка і батька, життя Тетяни і Лади дуже змінилося. Відбувся поділ на «до» і «після». «Найстрашніше, коли гуляєш з дитиною, а попереду йде чоловік в камуфляжі, а Лада говорить: Мамо, дивись, тато! А потім обганяє військового, заглядає йому в обличчя і кричить на всю вулицю: Ні, мама, це не тато!», - говорить Тетяна.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Дениса Лесняка: дружині Тетяні і 4-річній Ладі, надавши компенсацію і пенсію по втраті годувальника. На черзі – виділення житла. А поки, Лада дуже сумує за своїм татком. Їй в нагоді стануть речі: одяг і взуття, адже дівчинка швидко росте. Давайте не будемо лишатись осторонь і допоможемо родині чий чоловік і батько захистив кожного з нас.

ЧЕСНАКОВА ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА 4188373027977302 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти!?

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/364160_denis_divitsya_iz_nebes_mi.html 
«Тато десь далеко на посту, куди нічим не можливо доїхати…»

«Тато десь далеко на посту, куди нічим не можливо доїхати…»

Дмитро Арнаут народився у родині військовослужбовців. Певний час його родина мешкала у Німеччині, потім його батька перевели до Луганська. Після завершення 8 класу школи, Дмитро, надихнувшись прикладом свого батька, вступив до Київського Суворовського військового училища (нині Київський військовий ліцей імені Івана Богуна). Після завершення навчання - проходив строкову військову службу в Одесі. А з 1998 року служив в Луганському прикордонному загоні, паралельно продовжуючи самовдосконалення і освіту: пройшовши навчання у центрі професійної підготовки при Хмельницькій Національній Академії Державної прикордонної служби України.

Тоді ж Дмитро Арнаут познайомився із своєю майбутньою дружиною. «Ми зустрілися у кафе, у Луганську, де я працювала. Це була любов із першого погляду. А вже наступного дня Діма прийшов до мене на роботу у військовій формі і зробив пропозицію руки й серця. Звісно, це було для мене неабиякою несподіванкою, я була надзвичайно щаслива», - згадує той час Ольга Арнаут.

Так і розпочалося життя нової родини. Ольга розповідає, що коли народилась їх перша дитина – донька Вікторія, вони вдвох навчалися в університеті. «Діма, після служби, бігав здавати сесію за нас двох. Він мені дуже у всьому допомагав. Був зразковим чоловіком і батьком. Потім народилася наша друга донечка Христина. Увесь свій вільний час Дмитро проводив із дітьми. Христина досі згадує, як вони з татом будували різні фігури з піску та ліпили снігову бабу. Ми дуже часто всією родиною старалися не засиджуватися вдома, а активно відпочивати: виїздили на природу до лісу, збирали гриби, щороку старалися їздити на море. Діти були сенсом його життя», - говорить дружина загиблого.

З початком проведення АТО на Сході країни, Дмитро Арнаут перевіз свою родину до Бердянська, адже лишатися у Луганську було небезпечно. Тоді вже почали облаштовуватися блокпости, а незабаром розпочалися обстріли та активні бойові дії. «Дмитро проходив службу у Красній Талівці. Він потрапив у полон до бойовиків, але зміг звідти вирватися і приїхав до нас, востаннє побачився зі мною і дітьми і поїхав назад на службу. Я його намагалася відговорити, але він сказав, що не може інакше, адже там його побратими і він не може їх полишити та й коли в країні війна, не може бути так, що чоловіки, а особливо – військові, будуть відсиджуватися на мирній території. Практично щодня Дмитро нам телефонував, заспокоював, що у нього все добре і спокійно, але я відчувала, що насправді там не так», - розповідає Ольга Арнаут.

Жінка каже, що востаннє, вона говорила з чоловіком телефоном у день його загибелі. «Було все тихо і спокійно, але потім йому по рації передали, що зав’язався бій, багато 200-х і 300-х і що потрібне підкріплення. Вони зірвалися і поїхали на допомогу. Це була наша остання розмова і останній бій Дмитра», - говорить дружина загиблого.

Дмитро Арнаут загинув 25 серпня 2014 р. в бою з диверсійно-розвідувальною групою, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці Красної Талівки Луганської області. Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, иявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», Дмитро Арнаут нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Про загибель чоловіка я дізналася того ж дня увечері, коли з незнайомого номера мені зателефонували і повідомили, що Діма загинув. Далі – всі події, мов страшний сон. До останнього сподівалася, що це помилка», - згадує Ольга.

Жінка каже, що в той час, старша донька Вікторія була поруч з нею і чула все, що сталося з батьком, а молодшій, Христині, якій тоді було 3 рочки, Ольга не наважилася про це сказати, вона знає лише те, що тато десь далеко на посту, куди нічим не можливо доїхати.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Дмитра Арнаута: дружині Ользі та донькам: 15-річній Вікторії і 6-річній Христині надавши компенсацію і пенсію по втраті годувальника. Житло ще не отримали, перебувають у черзі. Діти дуже сумують за батьком, внаслідок пережитого, Вікторія покинула заняття спортом. Доньки швидко ростуть, їм потрібен одяг і взуття. Давайте допоможемо родині загиблого воїна АТО Дмитра Арнаута, який захищав кожного з нас.

Арнаут Ольга Олександрівна 4188373028390653 (Райффайзен банк «Аваль»)

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/363503_tato_des_daleko_postu_kudi_nichim.html 

ЗРОБЛЕНО

Все
Тут знаходяться родини, які зібрали необхідну кількість коштів на рік