31 серпня 2015

Справка переселенца: как получить и что она дает

В Украине уже насчитывается около 1,5 миллиона внутренне перемещенных лиц из Крыма и Донбасса — это те, кто официально зарегистрировался, на практике же их гораздо больше. Государство долго не могло выработать единую политику относительно социального обеспечения переселенцев, но с увеличением их числа проблему уже нельзя было не замечать. Вскоре Кабинет Министров Украины принял постановление и определил ежемесячную материальную помощь переселенцам: 884 гривны для нетрудоспособных и 442 гривны для трудоспособных граждан. Вместе с этим существуют и другие «льготы» для внутренне перемещенных, о которых пойдет речь в этой статье. 

Получить любую государственную помощь можно только после официальной регистрации — получения справки внутренне перемещенного лица. «ОстроВ» решил выяснить, как сегодня обстоят дела с оформлением этой справки, исчезли ли многочасовые очереди и бюрократические круги ада. 

Порядок оформления справки переселенца 

Порядок оформления и выдачи «справки переселенца», а точнее - справки о взятии на учет лица, которое переместилось с временно оккупированной территории Украины, районов проведения АТО или населенного пункта, расположенного на линии столкновения, определен Постановлением Кабинета Министров Украины № 509 от 01.10.2014 года. 

Согласно данного Порядка, для получения справки необходимо обратиться в Управление труда и социальной защиты населения по месту временного проживания переселенца

Из документов с собой необходимо иметь только паспорт гражданина Украины. Если он был утерян и еще не восстановлен — временное удостоверение, подтверждающее личность гражданина Украины, иностранца или лица без гражданства, которое выдает Государственная миграционная служба Украины. 

В управлении соцзащиты просят также предъявить учетную карточку налогоплательщика (идентификационный номер), хотя в постановлении Кабмина об этом ничего не сказано. 

Сведения о несовершеннолетних детях также вносятся в «Справку переселенца», поэтому если вместе со взрослыми членами семьи переселились и дети, необходимо взять с собой еще и их свидетельства о рождении. 

Лучше всего заранее сделать ксерокопии всех перечисленных документов и взять их с собой. 

Справка изготавливается в день подачи заявления. При ее оформлении необходимы следующие данные переселенца: 

- фамилия, имя и отчество;
- гражданство (подданство)
- дата и место рождения;
- пол;
- сведения о составе семьи, в том числе о несовершеннолетних, прибывших вместе с заявителем;
- сведения о зарегистрированном и фактическом местах проживания;
- адрес, по которому к лицу может осуществляться официальная переписка или вручение официальной корреспонденции, и контактный номер телефона;
- регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика при наличии информации (кроме физических лиц, которые в силу своих религиозных убеждений отказались от принятия регистрационного номера учетной карточки налогоплательщика и сообщили об этом соответствующий орган государственной фискальной службы и имеют отметку в паспорте или которые не являются гражданами Украины);
- обстоятельства, повлекшие перемещение с временно оккупированной территории Украины, района проведения антитеррористической операции и населенных пунктов, расположенных на линии соприкосновения;
- наличие у любого из членов семьи во владении жилого помещения, расположенного на освобожденной территории Украины;
- сведения о месте работы и время, с которого лицо там работает;
- сведения о жилищных, социальных, медицинских, образовательных и других нуждах. 

Сама по себе справка переселенца не действительна без штампа Миграционной службы, которая должна зафиксировать фактическое место проживания переселенца. Поэтому в течение 10 дней после получения справки, необходимо сходить в Миграционную службу. Там потребуются паспорт, идентификационный код, справка переселенца плюс их копии. Адрес необходимого территориального отделения ГМС можно будет узнать в управлении соцзащиты при оформлении справки. 

Территориальное подразделение ГМС в трехдневный срок после сообщения переселенца о фактическом месте проживания проводит проверку приведенных в справке соответствующих сведений, проставляет в случае подтверждения таких сведений на обратной стороне справки отметку о регистрации места проживания лиц, указанных в справке. 

Территориальное подразделение ГМС с привлечением работников территориальных органов и подразделений МВД, представителей других органов исполнительной власти и органов местного самоуправления осуществляет ежемесячно выборочную проверку приведенных в справках сведений о фактическом месте проживания переселенцев (не менее 10 процентов общего количества таких лиц). 

По сути, представители Миграционной службы должны ходить по квартирам (фактическим адресам переселенцев), чтобы удостовериться, что человек там действительно проживает. 

В случае неподтверждения указанных сведений (например, вас не оказалось дома во время проверки) в однодневный срок сообщает об этом уполномоченному органу для принятия решения о снятии с учета переселенцев. 

Сделано это было для того, чтобы остановить так называемый «социальный туризм», когда жители оккупированных территорий ездили в освобожденную Украину, получали социальные выплаты (пенсии, например) и возвращались обратно. В последнее время многие из них просто передавали банковские карточки с пинкодами третьим лицам и те за небольшой процент снимали деньги в Украине и привозили их обратно. 

«ОстроВу» стал известен случай, когда переселенке из Севастополя прекратили выплачивать социальные выплаты после визита представителей Миграционной службы, которые не застали ее дома. 

«Мы переехали из Севастополя в Киев, зарегистрировались как внутренне перемещенные лица, оформили семье социальную помощь. Когда же пришли представители Миграционной службы, нас не оказалось дома. Они начали звонить соседям, а те, в свою очередь, сказали, что квартира сдается посуточно и постоянно там никто не проживает. В результате нам не пришел очередной транш социальной помощи. Нас это так возмутило, что какие-то копейки нам еще и отменили, что мы и не восстанавливали себе эту материальную помощь», - рассказала она. 

Вместе с этим сами представители ГМС (Печерского района города Киева) в неофициальной беседе говорят о том, что ходить по квартирам и проверять, живет там переселенец или нет, они не собираются. 

В общественной организации «Восток SOS» также отмечают, что по домам сотрудники ГМС ходят очень редко, но такие случаи бывают. 

После посещения Миграционной службы, где проставляется специальный штамп, справка переселенца готова. 

Далее для оформления социальной помощи необходимо открыть в любом отделении «Ощадбанка» расчетный счет (это происходит бесплатно) и получить банковскую карточку, после чего вернуться в Управление труда и социальной защиты, где уже заполняется новое заявление на получение помощи. 

Заявителю могут отказать в выдаче справки или продлении ее действия. Это может произойти в случае, если: 

- отсутствуют обстоятельства, которые повлекли перемещение лица с временно оккупированной территории, районов проведения АТО и населенных пунктов, расположенных на линии соприкосновения; 

- были утрачены или потеряны документы, которые удостоверяют личность и подтверждают гражданство Украины до их восстановления

В случае отказа в выдаче справки по требованию заявителя должен выдаваться специальный документ, который это подтверждает. 

Процесс получения справки на практике 

Для того, чтобы проверить, насколько система получения справки переселенца упрощена и доступна, корреспондент «ОстроВа» решил лично пройти эту процедуру. 

Итак, вторник, 18 августа 2015 года, 9.10 утра - Управление труда и социальной защиты Печерского района города Киева. Захожу — в холле уже сидит несколько бабушек с кипой бумажек в руках, смотрю на стенды в поисках информации о том, где оформляют справки переселенца. Ничего не нахожу. Заглядываю в ближайший кабинет, интересуюсь, где можно оформить справку. В ответ: «Вам в 24 кабинет». Нахожу этот кабинет, дергаю ручку — двери закрыты. Спустя минут 10 (на часах 9.20, то есть двадцать минут кабинет не работал) приходит девушка и приглашает сразу пройти. 

Сотрудница просит документы — паспорт и идентификационный номер, спрашивает, где жил в Донецке раньше (адрес, район), есть ли жилье на территории освобожденной Украины, получаю ли социальную помощь, официально ли трудоустроен. 

После этого еще минут 5 работает в компьютере, после чего печатает справку переселенца. Напоследок предупреждает, что справку необходимо обязательно подтвердить в Миграционной службе, что справка выдается на 6 месяцев и в случае смены моего фактического адреса проживания об этом нужно сообщить в управление соцзащиты и в ГМС. 

После этого направляет в 4 кабинет за чей-то подписью на справке. Там без очередей женщина средних лет, особо не глядя на содержание справки, расписывается и отправляет в 5 кабинет поставить печать. К счастью, и там все обошлось без очередей, печать поставили, и еще раз напомнили, что нужно идти в Миграционную службу за штампом. Назвали адрес: «улица Суворова 14/15». 

Хорошо, что у меня под рукой всегда есть смартфон, куда можно вбить нужный адрес и быстро сориентироваться, куда идти, а вот, что делать пенсионерам — вопрос открытый. Отделение Миграционной службы от Управления соцзащиты находится в 15 минутах ходьбы быстрым шагом. На входе очередь человек из 20 и табличка, что учреждение начинает работу только с 10-00. 

Пятнадцать минут ожидания под дверью и ты попадаешь в Печерское отделение Государственной Миграционной Службы Украины. Внутри возникает вопрос — куда идти. Обойдя все кабинета, я ни на одном не увидел таблички или надписи «для переселенцев» или что-то в этом роде. Спрашиваю у сотрудников — говорят в 3 кабинет. В самом дальнем конце узкого коридора нахожу нужный кабинет, где висит табличка: «Служебное помещение. Вход воспрещен». Возле двери стоит около 10 человек, из которых половина — женщины преклонного возраста. Возле кабинета стоит всего 1 (!!!) стул, остальным приходится ждать на ногах. Очередь движется медленно, всего пришлось простоять (а я был пятым) около 40 минут. 

Девушка, которая только что вышла из кабинета, по-дружески предупреждает очередь: готовьте 4 гривны на ксерокопии документов. Что примечательно, нигде об этом заранее не предупреждают, нигде об этом не написано, поэтому, если вы заранее не запаслись копиями паспорта, кода и справки переселенца, то готовьтесь заплатить 4 гривны. По информации «ОстроВа», еще несколько месяцев назад в этом же Печерском отделении ГМС просили 10 гривен за ксерокопию. Несмотря на то, что это кажется мелочью (что сейчас эти 4 гривны?), следует учесть, сколько людей ежедневно проходит и платит эти деньги, которые идут просто в карман сотрудников ГМС (никаких чеков, понятное дело, не выдают). 

В кабинете женщина сделала копии документов, попросила заполнить анкету с указанием фактического и официального адресов проживания, попросила расписаться, что-то напечатала на компьютере, после чего поставила штамп на обороте моей справки переселенца. Немного разговорившись, она сказала, что никто не будет приходить проверять мой фактический адрес проживания, так что можно не переживать. 

После этого, по словам сотрудников Управления труда и социальной защита Печерского района города Киева, мне нужно было вернуться к ним для оформления социальной помощи переселенца. Однако, в очереди в Миграционной службе, разговорившись с переселенцами, которые уже через это прошли, заверили, что сначала необходимо посетить «Ощадбанк» и открыть там счет. Так и я сделал, и как оказалось, не зря. 

Ближайшее отделение «Ощадбанка» оказалось в 20 минутах ходьбы от ГМС, хорошо, что снова под рукой был интернет и мобильная карта. Там во дворах по длинной очереди, состоящей преимущественно из пенсионеров, я нахожу отделение и понимаю, что эта очередь может «съесть» добрых полдня. Зайдя вовнутрь, я интересуюсь у сотрудницы банка, где можно открыть карточку, и та, к моему счастью, показывают на окно, где очереди нет. Девушка в окне дает заполнить небольшую анкету, просит паспорт и идентификационный номер и примерно через 20 минут выдает банковскую карту и отдельно расчетный счет. 

После этого снова возвращаюсь в Управление соцзащиты, нахожу необходимый кабинет, там очередь из 4 человек до меня, которая движется крайне медленно. Еще бы! Как оказалось, в этом кабинете занимаются оформлением всех социальных выплат, льгот и субсидий. В результате там мне дают заполнить еще одну анкету, записали мои данные и просто сказали... «Ждите». 

На мои вопросы о том, какая помощь мне полагается, сколько и когда ее ждать, ничего не ответили. Просто «ждите». Всё. 

Вся процедура оформления заняла 3 часа.  

Что дает справка переселенца  

«Обязательства оформлять «справку переселенца» нет», - говорит координатор юридического направления инициативы «Восток SOS» Александра Дворецкая. 

Однако, если переселенец является получателем, например, социальной помощи или пенсии, переоформление их на подконтрольной территории будет невозможно без получения статуса переселенца

Согласно Постановлению Кабинета Министров № 637 от 05.11.2014 получение такой справки является необходимым условием для возобновления выплаты на подконтрольной Украине территории всех видов социальной помощи: пенсии, помощь при рождении ребенка, регрессных выплат, выплат из Фонда социального страхования на случай временной утраты трудоспособности и так далее. 

Кроме того, «справка переселенца» часто является необходимой для получения определенных социальных услуг и льгот, таких, к примеру, как: прекращение предпринимательства по упрощенной процедуре и освобождение на определенный период от уплаты налогового долга; регистрация юридического лица или ФЛП; получение медицинских услуг, получение «карты киевлянина» в Киеве. 

К тому же, право на получение ежемесячной адресной помощи, иных видов специальной помощи переселенцам, в том числе гуманитарной, связано с получением статуса переселенца. 

Отдельным важным плюсом получения «справки переселенца» являются образовательные льготы для детей-переселенцев. В частности, для студентов это государственная помощь в виде: 

- полной или частичной оплаты обучения за счет средств государственного и местных бюджетов; 

- льготных долгосрочных кредитов для получения образования; 

- социальной стипендии; 

- бесплатного обеспечения учебниками; 

- бесплатного доступа к сети Интернет, систем баз данных в государственных и коммунальных учебных заведениях; 

- бесплатного проживания в общежитии. 

Стоит отметить, что закон вступил в силу еще 5 июля 2015 года, но работать он пока не начал, потому что закон предполагает, что порядок и условия предоставления государственной целевой поддержки будут разработаны в форме целевой программы от Кабинета Министров Украины, которую он должен был подготовить в течение месяца. 

Законом «Об обеспечении прав и свобод внутренне перемещенных лиц» определяются следующие гарантии для переселенцев (в случае получения соответствующей справки): 

1. Государство обязано обеспечить переселенцев бесплатным жильем сроком на 6 месяцев с момента взятия на учет, для многодетных семей, инвалидов, пожилых людей этот срок может быть продлен. От проживающих потребуется лишь оплата коммунальных услуг. 

2. Органы исполнительной власти при содействии Национального банка Украины должны обеспечить одноразовое выделение для внутренне перемещенных лиц долгосрочного льготного кредита (в том числе - ипотечного) на приобретение земельного участка и строительства или кредита на приобретение жилья. При этом ставка кредитования должна составлять не более учетной ставки Нацбанка. 

3. Переселенцам гарантируется содействие в перемещении их движимого имущества к своему новому месту проживания. Государство также гарантирует им бесплатный проезд любым видом общественного транспорта к своему брошенному месту жительства, если там исчезнут причины, которые побудили их к переезду. 

4. Переселенцы имеют право на оказание необходимой медицинской помощи в государственных и коммунальных заведениях здравоохранения, а также обеспечение лекарственными средствами в случаях и порядке, определенных законодательством. 

5. Теперь переселенцам станет гораздо проще устраивать детей в дошкольные и общеобразовательные учебные заведения. Хотя и раньше, проблем с этим было не больше, чем у местных жителей. 

6. За переселенцами закрепляется право на получение гуманитарной и благотворительной помощи. 

7. Студенты, которые учились на бюджетной основе в Крыму, Севастополе и на Донбассе, смогут продолжить бесплатное обучение в других учебных заведениях Украины. 

8. Закон гарантирует возможность упрощенной регистрации в центре занятости. При этом государство обязано содействовать в трудоустройстве внутренне перемещенных лиц, организовывать подготовку, переподготовку и повышение квалификации таких лиц. 

11. Закон гарантирует переселенцам бесплатное питание на период до получения ими статуса безработных или их трудоустройства, но не более 1 месяца. 

Для того, чтобы узнать подробности о получении тех или иных льгот можно позвонить на правительственную горячую линию: 0 800 507 309. 

Конечно, многие из этих норм кажутся невыполнимыми, но о своих правах переселенцам необходимо знать и в случае необходимости требовать их соблюдения. К сожалению, государство на сегодняшний день не может обеспечить внутренне перемещенным лицам социальную поддержку в полной мере, поэтому эту функцию выполняют волонтерские и общественные организации как украинские, так и международные. И они, как правило, предоставляя ту или иную помощь, не требуют справку переселенца.

Источник: http://www.ostro.org/general/society/articles/478889/

Помочь семьям солдат, погибших и пропавших без вести, защищая Украину
   Помочь семьям погибших и пропавших без вести в зоне АТО,помочь беженцам, переселенцам; помощь перемещенным лицам
  

Также читайте:

ВЕРХОВНА РАДА ЗВІЛЬНИЛА ВІД СУДОВОГО ЗБОРУ УЧАСНИКІВ АТО ТА ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ЗАГИБЛИХ
Льготы УБД, или Что заслужили вернувшиеся с войны
ПІЛЬГИ НА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЛЯ УЧАСНИКІВ АТО
УРЯД ДОЗВОЛИВ ПРИЙМАТИ НА ДЕРЖСЛУЖБУ ПОРАНЕНИХ УЧАСНИКІВ АТО БЕЗ КОНКУРСУ ТА СТАЖУВАННЯ
СПРАВКА ПЕРЕСЕЛЕНЦА: КАК ПОЛУЧИТЬ И ЧТО ОНА ДАЕТ
Переселенцы имеют право на бесплатное обеспечение техническими средствами реабилитации
Гарячі лінії Міністерства Оборони України
Гарячі лінії АТО
КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ З ПИТАНЬ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ УЧАСНИКІВ АТО?
ПОСТАНОВА від 29 липня 2015 р. № 535 Про соціальний захист осіб, які отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості під час Євромайдану
ХТО ВВАЖАЄТЬСЯ УЧАСНИКОМ БОЙОВИХ ДІЙ ВІДПОВІДНО УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПОСВІДЧЕННЯ «ІНВАЛІДА ВІЙНИ»
ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ НАДАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ, ЯКІ БРАЛИ БЕЗПОСЕРЕДНЮ УЧАСТЬ В АТО
ВИПЛАТИ СІМ'ЯМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗАГИБЛИХ В АТО
ПОРЯДОК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ САНАТОРНО-КУРОРТНИМ ЛІКУВАННЯМ (ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 31.03.2015 № 200)
УЧАСТНИКИ АТО ИМЕЮТ ПРАВО НА 13 ВИДОВ ЛЬГОТ

Ми у ЗМІ

Всі статті
«Олечка щонеділі ходить до тата на цвинтар, ділиться з ним спогадами і новинами та тихо плаче»

«Олечка щонеділі ходить до тата на цвинтар, ділиться з ним спогадами і новинами та тихо плаче»

«Дуже добрий, спокійний і людяний. Він завжди намагався змінити цей світ на краще, хотів, аби люди жили у мирі і злагоді. Найціннішим для нього була наша донечка та Україна, за яку він і віддав своє життя», - перше, що розповідає про свого загиблого чоловіка, бійця 24-ого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України «Айдар» Івана Ісика його дружина Ірина Юрчак.

Молоді були знайомі один з одним ще з юного віку, адже мешкали у Дрогобичі на одній вулиці. Тоді часто компаніями виходили гуляти і на одній з таких прогулянок в Ірини та Івана зав’язалося спілкування, дружба і любов. Чоловік на той час навчався у місцевому училищі і здобував професію кухаря, а дівчина – кравчині. «Крім того, що ми жили на одній вулиці, ми навчалися в одному й тому самому училищі. Часто проводили разом час. Іван проводив мене додому, робив багато сюрпризів, дарував квіти. Був дуже уважним та вихованим. За це він мені і полюбився», - каже Ірина.

Незабаром молоді вирішили одружитися і створили сім’ю. Жили в орендованій квартирі. «Я тоді ще навчалася, а Іван вже працював, правда, не за спеціальністю. Адже травма спини, отримана ним ще у дитячому віці спричиняла дискомфорт і біль та не дозволяла витримувати велике фізичне навантаження. Тому це була більше сидяча робота», - говорить Ірина Юрчак.

А незабаром в подружжя народилася донечка, яку назвали Олею. Вона стала Іванові справжньою розрадою і великою любов’ю, адже чоловік дуже чекав на дитинку. «Завжди і в усьому мені допомагав. Готував їсти, прав пелюшки. Також ми все старалися робити разом. Багато гуляли на свіжому повітрі, ходили до річки і у парк. Олечку виховували разом, купали. Іван дуже любив їй розповідати та вчити віршам, навчив кататися на велосипеді, виконував всі дитячі забаганки, купував дуже багато книжечок та розвиваючих ігор, в які вони разом грали. Донька його дуже любила, завжди бігла зустрічати», - згадує жінка.
З самого початку Революції Гідності Іван Ісик поїхав на київський Майдан. Він не міг лишатися осторонь подій у країні. Вдома чоловік сказав, що поїхав на роботу. Телефонував дуже рідко і в розмовах говорив, що в нього все добре і аби родина не хвилювалася.

«Ми до останнього не знали, де він. А виявилося, що після Майдану він одним з перших пішов добровольцем на фронт. Записався в «Айдар», був там кухарем», - розповідає Ірина. Жінка каже, що коли питала в Івана, його думку про ситуацію в країні, він казав, що не хоче воювати, він прагнув відстоювати справедливість. Саме тому, слабкий здоров’ям, але сильний духом, Іван Ісик, знаючи, що його не візьмуть у військкоматі, пішов добровольцем в АТО.

Іван Ісик загинув у вересні 2014 року, під час бою біля села Весела Гора, що на Луганщині. Чоловік дістав поранення і тяжкі опіки, потрапив у полон до бойовиків. Помер в лікарні Луганська.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Іван Ісик нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Про загибель Івана ми дізналися телефоном, коли зателефонували бойові побратими і сповістили цю трагічну звістку. Це стало шоком для всіх нас. А потім – повернення тіла і похорон. Люди з усього міста зустрічали його навколішках. Плач і ридання. Дитина одразу все зрозуміла. Сильно плакала, але мені нічого не говорила. Зараз, вона разом з бабою та дідом щонеділі ходить до тата на кладовище, ділиться з ним новинами та спогадами та тихо плаче», - розповідає Ірина.
Держава допомогла Ірині та 11-річній доньці загиблого в АТО добровольця Івана Ісика – Ользі, надавши компенсацію, призначивши пенсію та виділивши житло, що потребує ремонту. Зараз Ольга вже завершила 6 клас і готується до літніх канікул, під час яких планує поїхати в дитячій оздоровчій табір. Дівчинка швидко росте і не зайвим буде одяг та сезонне взуття, а ще - хоче велосипед, бо той, на якому її вчив кататися тато, вже замалий. Давайте разом допоможемо здійснити дитяче бажання і допоможемо дівчинці, чий тато загинув, захищаючи кожного з нас.

ЮРЧАК ІРИНА БОГДАНІВНА IRYNA YURCHAK 4188370023145702 (Райффайзен банк «Аваль»)

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/367268_olechka_shchonedili_hodit_tata.html 

"Коли ми зустрілися з горем - нас підтримали"

"Коли ми зустрілися з горем - нас підтримали"

"Щирий, тактовний і справедливий, а ще – дуже товаристський і добрий. Завжди старався допомогти, якщо до нього зверталися. Найкращий батько і чоловік", - такими словами згадує свого загиблого в АТО чоловіка, добровольця 2-ого батальйону спеціального призначення НГУ "Донбас" Михайла Даніва його дружина Галина.

11 місяців, поки не було відомо, що із Михайлом Данівом, адже чоловік рахувався зниклим безвісти, його родина: дружина та двоє дітей, жили виключно на допомогу від платформи "Люди допомагають Людям". Історія їх життя – це історії родин, які втратили свого батька і чоловіка, але не втратили сили жити далі і вірити у людей, які у важкі хвилини розпачу і жалю підтримують і допомагають.

Молоді Михайло та Галина познайомилися один з одним на танцях у сільському клубі. Між ними виникла симпатія, почали спілкуватися і виявилося, що у обидвох є спільні інтереси, зацікавлення та погляди на життя. Галина на той час завершувала навчання на бухгалтера, а Михайло вже працював. Тож через рік після знайомства - вирішили створити сім’ю. Галина була родом із Львівщини, а Михайло – з Херсонщини, а спільний побут і своє сімейне життя родина почала облаштовувати у Запоріжжі, адже саме там мати чоловіка купила невеличку сільську хатину, де завирувало нове життя: у ній зробили ремонт і переїхали.

"Наше подружнє життя було легким і щасливим. Михайло був людиною гарної вдачі. Він багато працював, не боявся вчитися новому. Спочатку працював на АЕС, а потім перейшов у приватний бізнес. А незабаром у нас народився син Роман. Михайло завжди і всьому мені допомагав. Появі сина радів як дитина. Вони разом дуже багато часу проводили: гуляли, співав колискові Ромчику, годував, бавив, робив все те, що і належить найкращому батькові. А коли Роман підріс, то Михайло ходив із ним на риболовлю, футбол, вчив його "чоловічій роботі". Також і всі втрьох ми любили відпочивати на вихідних, коли випадала нагода. Їздили на Каховське водосховище, на природу", - згадує дружина загиблого.

Так і тривало життя родини Данів. А одного дня Галина порадувала нової звісткою – жінка була вдруге вагітна. "Михайло дуже зрадів, особливо коли стало відомо, що буде дівчинка. Він вирішив поїхати на заробітки, адже не міг жити із думкою, що його дітям і нашій родині буде чогось не вистачати", - говорить Галина. Приїхавши із заробіток та вперше побачивши доньку Вікторію, Михайло дуже хотів побути чим більше часу разом з родиною, але саме тоді вже тривала Революція Гідності. "Михайло без роздумів зібрав речі і хотів їхати на Майдан, але щоразу його спроби не завершувалися успіхом, наче щось заважало. Приміром, він купив квиток через Інтернет, поїхав на вокзал у Запоріжжя, аби звідти рушити у Київ, а виявилося, що квиток не дійсний і місць більше немає. А наступного разу, коли чоловік хотів їхати, то цього дня у його бабусі стався інсульт, тож поїздку у столицю вирішено було відкласти. Але сидіти просто вдома чоловік не зміг. Він допомагав місцевій патріотичній громаді та їздив у Запоріжжя під облдержадміністрацію, адже тоді патріоти захищали будівлю від можливого її захоплення сепаратистами", - згадує Галина Данів.

А потім почалася АТО. "Михайло тоді зібрався і сказав мені, що їде на роботу на АЕС до Білорусі. Я навіть не могла собі уявити, що насправді він їде на війну. Ми дізналися правду про його перебування на війні лише через декілька місяців після його від’їзду. Як зараз пам’ятаю, вмикаємо телевізор, а там чоловік у балаклаві і військовій формі дає інтерв’ю. Одразу ж упізнала свого Михайла. Зателефонувала і він все розповів, тільки попросив не говорити це його мамі, боявся, що старенька не витримає хвилювань", - розповідає Галина. 

За короткий час перебування в АТО, Михайло Данів зміг стати хорошим бійцем. Він бував у найгарячіших точках. Брав участь у звільненні Слов’янська та Краматорська – встановлював в цих містах українські прапори. "Телефонував він не часто. Розмови були короткими і особливих подробиць не розповідав. Казав, що все добре і питав про дітей, просив їх берегти і передати, що тато їх дуже любить. Так було і того дня, коли Михайло зателефонував і сказав, що вони оточенні в Іловайську і він не уявляє, як зможуть звідти вийти", - стримуючи сльози говорить Галина.

Михайло Данів загинув під час виходу з Іловайського котла, внаслідок потрапляння ворожого снаряду у пожежні машину, що рухалася в автоколоні батальйону "Донбас" з с. Многопілля до с. Червоносільське, в якій перебував чоловік. Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Михайло Данів  нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Дружина та діти героя дізналися про смерть чоловіка та батька лише через 11 місяців за аналізом проведеної ДНК експертизи. "Протягом усіх цих днів, у нас ще жевріла надія, адже Михайло був у списках зниклих безвісти. А тепер ми лишилися одні і надії на якесь диво більше немає", - говорить дружина загиблого.
Всі ці 11 місяців родина Михайла Даніва жила на допомогу, яку надавала Громадська платформа "Люди допомагають людям", а це більше 24 тис. грн. Загалом, з 2015 року, від Платформи родина отримала майже 60 тис. грн. Ще допомагала місцева волонтерка. "Хочеться подякувати всім небайдужим людям, які в такий складний момент підтримали нашу родину. Адже, якщо б не платформа, не знаю, щоб ми робили. Я була вдома з маленькою Вікторією, працювати не могла, була виснажена, як фізично, так і морально. Пенсії нараховано ще не було, а потрібно було підготуватися до шкільного випускного Романа, та й Вікторію відвести у садок. Хочу подякувати всім небайдужим за допомогу і підтримку, не знаю, що б ми робили без Вас", - говорить Галина Данів.

Станом на сьогодні, держава допомогла родині загиблого в АТО добровольця Михайла Даніва: дружині Галині та двом дітям: 17-річному Роману та 4-річній Вікторії надавши компенсацію та призначивши пенсію. На черзі – отримання житла. 

Жінка розповідає, що не минає й дня без спогаду про Михайла. Діти дуже сумують за татом. Роман у всьому на нього схожий, він лишився єдиним чоловіком у родині. Зараз хлопець навчається на першому курсі університету на юридичному факультеті, а Вікторія ходить до дитячого садка. Дівчинка, спостерігаючи за іншими дітками, дуже хоче, аби і за нею приходив тато, якого вона знає тільки із світлин. Давайте підтримаємо родину загиблого в АТО добровольця  2-ого батальйону спеціального призначення НГУ "Донбас" Михайла Даніва та дамо їм підтримку і розуміння того, що вони не самі. 

Данів Галина Василівна 6762160033291425 (Райффайзен банк "Аваль")

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Джерело: https://www.obozrevatel.com/society/39185-koli-mi-zustrilisya-z-gorem-nas-pidtrimali.htm 
«Він не казав, що на війні. Але, мабуть, не міг вчинити інакше. Ми пишаємося нашим татом»

«Він не казав, що на війні. Але, мабуть, не міг вчинити інакше. Ми пишаємося нашим татом»

«Шляхетний, мужній та самовідданий. Честь та гідність не були для нього просто словами. Вони були його життєвими орієнтирами. Микола завжди відстоював справедливість, де б він не був. Сім’я та Батьківщина – це те, за що він ладен був віддати життя, власне, так і трапилося», - не приховуючи емоцій, розповідає про свого загиблого чоловіка, учасника АТО, бійця 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас» Миколу Балакшея його дружина Ніна Осіпова.

Їхнє знайомство переросло у службовий роман, а потім – міцну та щасливу родину. Ніна і Микола разом працювали у мережі супермаркетів побутової техніки. Там, власне, і познайомилися. «Микола постійно розвивався. Він добре знав комп’ютерні технології, а я на той час цікавилася мобільною телефонією, вона тоді якраз набувала свого розповсюдження. Тож ми об’єднували наші зусилля і пропозиції та доносили їх до керівництва. Пізніше почали спілкуватися ближче та жити разом. А через рік одружилися», - говорить дружина загиблого.

Жінка розповідає, що свій вільний час вони з Миколою найчастіше проводили у прогулянках та різноманітних екскурсіях. Їздили на річку, екскурсії у ліс. «А коли народилася наша Софійка, то гуляли вже втрьох. Микола дуже мені завжди в усьому допомагав із дитинкою. Любив з нею проводити час: бавитися, купати, читати казки. Не забував і про свої чоловічі обов’язки. Постійно шукав додатковий підробіток. Він багато чого вмів робити своїми руками. Лагодив сантехніку, любив і творчу працю», - згадує Ніна Осіпова.

Але найбільшим захопленням Миколи Балакшея були автомобілі. Чоловік міг сам зібрати автомобіль, вмів все лагодити. Його мрією було започаткування власної справи пов’язаної із ремонтом авто. І мрія здійснилася. Микола відкрив у Первомайську СТО. «Він буквально все туди вкладав. Звісно, я його у цьому підтримувала. Адже що може бути краще для чоловіка та і будь якої людини, коли улюблена справа приносить і задоволення і кошти для життя», - говорить дружина загиблого.

Але щастя і добробут молодої родини зруйнували події у країні. З початком Революції Гідності, Микола не міг думати ні про що інше, як про людей, які тоді вийшли на Майдани своїх міст за кращу долю і майбутнє свої дітей. «Усі його думки були на Майдані. Ми жили у Луганську і тоді, думали, що нарешті стане краще, зміни прийдуть. Але замість цього, всіх, хто були за Україну почали переслідувати, почався тиск. Микола збирав і возив допомогу на Майдан, розмовляв із сусідами, знайомими, намагався переконати їх. А потім, коли вже почалося АТО, нікому нічого не сказавши, мій чоловік записався добровольцем і поїхав на фронт», - розповідає Ніна Осіпова.

Микола Балакшей, перебуваючи в зоні проведення АТО, коли телефонував додому, говорив, що влаштувався на нову роботу, що у нього все добре. «Звісно, я не дуже цьому вірила, знаючи свого чоловіка, передчувала, що він на війні, намагалася якось його розговорити, але марно. Він мене переконував, що потрібно якомога швидше виїздити з Луганська, але я ще певний час не наважувалася, адже дуже важко отак просто все покинути і з дитиною їхати невідомо куди. Але одного дня, я все ж прийняла рішення, і не даремно. Адже потяг, яким ми із Софійкою виїжджали, був останнім з Луганська. Ми поїхали до Одеси, там я вперше за цей час зустрілася із Миколою. Він виглядав занепокоєним, але старався себе не видати», - говорить дружина загиблого.

Жінка разом із Софійкою оселилися в Одесі, де мешкають дотепер. Ніна перевелася на роботу до одеського супермаркету мережі побутової техніки, у якому вона працювала у Луганську. А Софійка ходить до школи, вже у 4 клас.

Про загибель свого чоловіка Ніна Осіпова дізналася, коли їй зателефонували з частини. «Для мене це був невимовний біль. Я здогадувалася і знала, що Микола на війні. І пізніше, він зізнався, що він там, але казав, що не в зоні бойових дій, а їздить на автомобілі. Декілька днів Микола не відповідав на телефонні дзвінки, а потім зв'язок взагалі було втрачено. А насправді це був – Іловайський котел. Ми навіть не знали де його тіло. Лише через півроку після загибелі Миколу було впізнано за результатами ДНК», - стримуючи сльози розповідає дружина загиблого.

Микола Балакшей загинув під час виходу з Іловайського котла. У його машину влучив снаряд з протитанкового ракетного комплексу «Фагот», ще один снаряд потрапив у двигун вантажівки. Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Микола Балакшей нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Держава допомогла родині загиблого в АТО Миколи Балакшея: дружині Ніні та 10-річній доньці Софійці, надавши компенсацію та призначивши пенсію. Зараз родина перебуває на квартирному обліку на черзі отримання житла. Софійка дуже сумує за своїм татом. Дівчинка багато малює, ходить на курси з інформатики, багато грається та швидко росте. Тож у нагоді стануть сезонні речі: одяг та взуття. Давайте на лишати родину загиблого в АТО добровольця Миколи Балакшея сам на сам із своїми проблемами. Їх чоловік та батько загинув, захищаючи кожного з нас. Попіклуємося про його Софійку.

ОСІПОВА НІНА СЕРГІЇВНА NINA OSIPOVA 4188370021767382 (Райффайзен банк «Аваль»)

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/366445_vin_kazav_shcho_viyni_ale.html 

ЗРОБЛЕНО

Все
Тут знаходяться родини, які зібрали необхідну кількість коштів на рік