31 серпня 2015

Справка переселенца: как получить и что она дает

В Украине уже насчитывается около 1,5 миллиона внутренне перемещенных лиц из Крыма и Донбасса — это те, кто официально зарегистрировался, на практике же их гораздо больше. Государство долго не могло выработать единую политику относительно социального обеспечения переселенцев, но с увеличением их числа проблему уже нельзя было не замечать. Вскоре Кабинет Министров Украины принял постановление и определил ежемесячную материальную помощь переселенцам: 884 гривны для нетрудоспособных и 442 гривны для трудоспособных граждан. Вместе с этим существуют и другие «льготы» для внутренне перемещенных, о которых пойдет речь в этой статье. 

Получить любую государственную помощь можно только после официальной регистрации — получения справки внутренне перемещенного лица. «ОстроВ» решил выяснить, как сегодня обстоят дела с оформлением этой справки, исчезли ли многочасовые очереди и бюрократические круги ада. 

Порядок оформления справки переселенца 

Порядок оформления и выдачи «справки переселенца», а точнее - справки о взятии на учет лица, которое переместилось с временно оккупированной территории Украины, районов проведения АТО или населенного пункта, расположенного на линии столкновения, определен Постановлением Кабинета Министров Украины № 509 от 01.10.2014 года. 

Согласно данного Порядка, для получения справки необходимо обратиться в Управление труда и социальной защиты населения по месту временного проживания переселенца

Из документов с собой необходимо иметь только паспорт гражданина Украины. Если он был утерян и еще не восстановлен — временное удостоверение, подтверждающее личность гражданина Украины, иностранца или лица без гражданства, которое выдает Государственная миграционная служба Украины. 

В управлении соцзащиты просят также предъявить учетную карточку налогоплательщика (идентификационный номер), хотя в постановлении Кабмина об этом ничего не сказано. 

Сведения о несовершеннолетних детях также вносятся в «Справку переселенца», поэтому если вместе со взрослыми членами семьи переселились и дети, необходимо взять с собой еще и их свидетельства о рождении. 

Лучше всего заранее сделать ксерокопии всех перечисленных документов и взять их с собой. 

Справка изготавливается в день подачи заявления. При ее оформлении необходимы следующие данные переселенца: 

- фамилия, имя и отчество;
- гражданство (подданство)
- дата и место рождения;
- пол;
- сведения о составе семьи, в том числе о несовершеннолетних, прибывших вместе с заявителем;
- сведения о зарегистрированном и фактическом местах проживания;
- адрес, по которому к лицу может осуществляться официальная переписка или вручение официальной корреспонденции, и контактный номер телефона;
- регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика при наличии информации (кроме физических лиц, которые в силу своих религиозных убеждений отказались от принятия регистрационного номера учетной карточки налогоплательщика и сообщили об этом соответствующий орган государственной фискальной службы и имеют отметку в паспорте или которые не являются гражданами Украины);
- обстоятельства, повлекшие перемещение с временно оккупированной территории Украины, района проведения антитеррористической операции и населенных пунктов, расположенных на линии соприкосновения;
- наличие у любого из членов семьи во владении жилого помещения, расположенного на освобожденной территории Украины;
- сведения о месте работы и время, с которого лицо там работает;
- сведения о жилищных, социальных, медицинских, образовательных и других нуждах. 

Сама по себе справка переселенца не действительна без штампа Миграционной службы, которая должна зафиксировать фактическое место проживания переселенца. Поэтому в течение 10 дней после получения справки, необходимо сходить в Миграционную службу. Там потребуются паспорт, идентификационный код, справка переселенца плюс их копии. Адрес необходимого территориального отделения ГМС можно будет узнать в управлении соцзащиты при оформлении справки. 

Территориальное подразделение ГМС в трехдневный срок после сообщения переселенца о фактическом месте проживания проводит проверку приведенных в справке соответствующих сведений, проставляет в случае подтверждения таких сведений на обратной стороне справки отметку о регистрации места проживания лиц, указанных в справке. 

Территориальное подразделение ГМС с привлечением работников территориальных органов и подразделений МВД, представителей других органов исполнительной власти и органов местного самоуправления осуществляет ежемесячно выборочную проверку приведенных в справках сведений о фактическом месте проживания переселенцев (не менее 10 процентов общего количества таких лиц). 

По сути, представители Миграционной службы должны ходить по квартирам (фактическим адресам переселенцев), чтобы удостовериться, что человек там действительно проживает. 

В случае неподтверждения указанных сведений (например, вас не оказалось дома во время проверки) в однодневный срок сообщает об этом уполномоченному органу для принятия решения о снятии с учета переселенцев. 

Сделано это было для того, чтобы остановить так называемый «социальный туризм», когда жители оккупированных территорий ездили в освобожденную Украину, получали социальные выплаты (пенсии, например) и возвращались обратно. В последнее время многие из них просто передавали банковские карточки с пинкодами третьим лицам и те за небольшой процент снимали деньги в Украине и привозили их обратно. 

«ОстроВу» стал известен случай, когда переселенке из Севастополя прекратили выплачивать социальные выплаты после визита представителей Миграционной службы, которые не застали ее дома. 

«Мы переехали из Севастополя в Киев, зарегистрировались как внутренне перемещенные лица, оформили семье социальную помощь. Когда же пришли представители Миграционной службы, нас не оказалось дома. Они начали звонить соседям, а те, в свою очередь, сказали, что квартира сдается посуточно и постоянно там никто не проживает. В результате нам не пришел очередной транш социальной помощи. Нас это так возмутило, что какие-то копейки нам еще и отменили, что мы и не восстанавливали себе эту материальную помощь», - рассказала она. 

Вместе с этим сами представители ГМС (Печерского района города Киева) в неофициальной беседе говорят о том, что ходить по квартирам и проверять, живет там переселенец или нет, они не собираются. 

В общественной организации «Восток SOS» также отмечают, что по домам сотрудники ГМС ходят очень редко, но такие случаи бывают. 

После посещения Миграционной службы, где проставляется специальный штамп, справка переселенца готова. 

Далее для оформления социальной помощи необходимо открыть в любом отделении «Ощадбанка» расчетный счет (это происходит бесплатно) и получить банковскую карточку, после чего вернуться в Управление труда и социальной защиты, где уже заполняется новое заявление на получение помощи. 

Заявителю могут отказать в выдаче справки или продлении ее действия. Это может произойти в случае, если: 

- отсутствуют обстоятельства, которые повлекли перемещение лица с временно оккупированной территории, районов проведения АТО и населенных пунктов, расположенных на линии соприкосновения; 

- были утрачены или потеряны документы, которые удостоверяют личность и подтверждают гражданство Украины до их восстановления

В случае отказа в выдаче справки по требованию заявителя должен выдаваться специальный документ, который это подтверждает. 

Процесс получения справки на практике 

Для того, чтобы проверить, насколько система получения справки переселенца упрощена и доступна, корреспондент «ОстроВа» решил лично пройти эту процедуру. 

Итак, вторник, 18 августа 2015 года, 9.10 утра - Управление труда и социальной защиты Печерского района города Киева. Захожу — в холле уже сидит несколько бабушек с кипой бумажек в руках, смотрю на стенды в поисках информации о том, где оформляют справки переселенца. Ничего не нахожу. Заглядываю в ближайший кабинет, интересуюсь, где можно оформить справку. В ответ: «Вам в 24 кабинет». Нахожу этот кабинет, дергаю ручку — двери закрыты. Спустя минут 10 (на часах 9.20, то есть двадцать минут кабинет не работал) приходит девушка и приглашает сразу пройти. 

Сотрудница просит документы — паспорт и идентификационный номер, спрашивает, где жил в Донецке раньше (адрес, район), есть ли жилье на территории освобожденной Украины, получаю ли социальную помощь, официально ли трудоустроен. 

После этого еще минут 5 работает в компьютере, после чего печатает справку переселенца. Напоследок предупреждает, что справку необходимо обязательно подтвердить в Миграционной службе, что справка выдается на 6 месяцев и в случае смены моего фактического адреса проживания об этом нужно сообщить в управление соцзащиты и в ГМС. 

После этого направляет в 4 кабинет за чей-то подписью на справке. Там без очередей женщина средних лет, особо не глядя на содержание справки, расписывается и отправляет в 5 кабинет поставить печать. К счастью, и там все обошлось без очередей, печать поставили, и еще раз напомнили, что нужно идти в Миграционную службу за штампом. Назвали адрес: «улица Суворова 14/15». 

Хорошо, что у меня под рукой всегда есть смартфон, куда можно вбить нужный адрес и быстро сориентироваться, куда идти, а вот, что делать пенсионерам — вопрос открытый. Отделение Миграционной службы от Управления соцзащиты находится в 15 минутах ходьбы быстрым шагом. На входе очередь человек из 20 и табличка, что учреждение начинает работу только с 10-00. 

Пятнадцать минут ожидания под дверью и ты попадаешь в Печерское отделение Государственной Миграционной Службы Украины. Внутри возникает вопрос — куда идти. Обойдя все кабинета, я ни на одном не увидел таблички или надписи «для переселенцев» или что-то в этом роде. Спрашиваю у сотрудников — говорят в 3 кабинет. В самом дальнем конце узкого коридора нахожу нужный кабинет, где висит табличка: «Служебное помещение. Вход воспрещен». Возле двери стоит около 10 человек, из которых половина — женщины преклонного возраста. Возле кабинета стоит всего 1 (!!!) стул, остальным приходится ждать на ногах. Очередь движется медленно, всего пришлось простоять (а я был пятым) около 40 минут. 

Девушка, которая только что вышла из кабинета, по-дружески предупреждает очередь: готовьте 4 гривны на ксерокопии документов. Что примечательно, нигде об этом заранее не предупреждают, нигде об этом не написано, поэтому, если вы заранее не запаслись копиями паспорта, кода и справки переселенца, то готовьтесь заплатить 4 гривны. По информации «ОстроВа», еще несколько месяцев назад в этом же Печерском отделении ГМС просили 10 гривен за ксерокопию. Несмотря на то, что это кажется мелочью (что сейчас эти 4 гривны?), следует учесть, сколько людей ежедневно проходит и платит эти деньги, которые идут просто в карман сотрудников ГМС (никаких чеков, понятное дело, не выдают). 

В кабинете женщина сделала копии документов, попросила заполнить анкету с указанием фактического и официального адресов проживания, попросила расписаться, что-то напечатала на компьютере, после чего поставила штамп на обороте моей справки переселенца. Немного разговорившись, она сказала, что никто не будет приходить проверять мой фактический адрес проживания, так что можно не переживать. 

После этого, по словам сотрудников Управления труда и социальной защита Печерского района города Киева, мне нужно было вернуться к ним для оформления социальной помощи переселенца. Однако, в очереди в Миграционной службе, разговорившись с переселенцами, которые уже через это прошли, заверили, что сначала необходимо посетить «Ощадбанк» и открыть там счет. Так и я сделал, и как оказалось, не зря. 

Ближайшее отделение «Ощадбанка» оказалось в 20 минутах ходьбы от ГМС, хорошо, что снова под рукой был интернет и мобильная карта. Там во дворах по длинной очереди, состоящей преимущественно из пенсионеров, я нахожу отделение и понимаю, что эта очередь может «съесть» добрых полдня. Зайдя вовнутрь, я интересуюсь у сотрудницы банка, где можно открыть карточку, и та, к моему счастью, показывают на окно, где очереди нет. Девушка в окне дает заполнить небольшую анкету, просит паспорт и идентификационный номер и примерно через 20 минут выдает банковскую карту и отдельно расчетный счет. 

После этого снова возвращаюсь в Управление соцзащиты, нахожу необходимый кабинет, там очередь из 4 человек до меня, которая движется крайне медленно. Еще бы! Как оказалось, в этом кабинете занимаются оформлением всех социальных выплат, льгот и субсидий. В результате там мне дают заполнить еще одну анкету, записали мои данные и просто сказали... «Ждите». 

На мои вопросы о том, какая помощь мне полагается, сколько и когда ее ждать, ничего не ответили. Просто «ждите». Всё. 

Вся процедура оформления заняла 3 часа.  

Что дает справка переселенца  

«Обязательства оформлять «справку переселенца» нет», - говорит координатор юридического направления инициативы «Восток SOS» Александра Дворецкая. 

Однако, если переселенец является получателем, например, социальной помощи или пенсии, переоформление их на подконтрольной территории будет невозможно без получения статуса переселенца

Согласно Постановлению Кабинета Министров № 637 от 05.11.2014 получение такой справки является необходимым условием для возобновления выплаты на подконтрольной Украине территории всех видов социальной помощи: пенсии, помощь при рождении ребенка, регрессных выплат, выплат из Фонда социального страхования на случай временной утраты трудоспособности и так далее. 

Кроме того, «справка переселенца» часто является необходимой для получения определенных социальных услуг и льгот, таких, к примеру, как: прекращение предпринимательства по упрощенной процедуре и освобождение на определенный период от уплаты налогового долга; регистрация юридического лица или ФЛП; получение медицинских услуг, получение «карты киевлянина» в Киеве. 

К тому же, право на получение ежемесячной адресной помощи, иных видов специальной помощи переселенцам, в том числе гуманитарной, связано с получением статуса переселенца. 

Отдельным важным плюсом получения «справки переселенца» являются образовательные льготы для детей-переселенцев. В частности, для студентов это государственная помощь в виде: 

- полной или частичной оплаты обучения за счет средств государственного и местных бюджетов; 

- льготных долгосрочных кредитов для получения образования; 

- социальной стипендии; 

- бесплатного обеспечения учебниками; 

- бесплатного доступа к сети Интернет, систем баз данных в государственных и коммунальных учебных заведениях; 

- бесплатного проживания в общежитии. 

Стоит отметить, что закон вступил в силу еще 5 июля 2015 года, но работать он пока не начал, потому что закон предполагает, что порядок и условия предоставления государственной целевой поддержки будут разработаны в форме целевой программы от Кабинета Министров Украины, которую он должен был подготовить в течение месяца. 

Законом «Об обеспечении прав и свобод внутренне перемещенных лиц» определяются следующие гарантии для переселенцев (в случае получения соответствующей справки): 

1. Государство обязано обеспечить переселенцев бесплатным жильем сроком на 6 месяцев с момента взятия на учет, для многодетных семей, инвалидов, пожилых людей этот срок может быть продлен. От проживающих потребуется лишь оплата коммунальных услуг. 

2. Органы исполнительной власти при содействии Национального банка Украины должны обеспечить одноразовое выделение для внутренне перемещенных лиц долгосрочного льготного кредита (в том числе - ипотечного) на приобретение земельного участка и строительства или кредита на приобретение жилья. При этом ставка кредитования должна составлять не более учетной ставки Нацбанка. 

3. Переселенцам гарантируется содействие в перемещении их движимого имущества к своему новому месту проживания. Государство также гарантирует им бесплатный проезд любым видом общественного транспорта к своему брошенному месту жительства, если там исчезнут причины, которые побудили их к переезду. 

4. Переселенцы имеют право на оказание необходимой медицинской помощи в государственных и коммунальных заведениях здравоохранения, а также обеспечение лекарственными средствами в случаях и порядке, определенных законодательством. 

5. Теперь переселенцам станет гораздо проще устраивать детей в дошкольные и общеобразовательные учебные заведения. Хотя и раньше, проблем с этим было не больше, чем у местных жителей. 

6. За переселенцами закрепляется право на получение гуманитарной и благотворительной помощи. 

7. Студенты, которые учились на бюджетной основе в Крыму, Севастополе и на Донбассе, смогут продолжить бесплатное обучение в других учебных заведениях Украины. 

8. Закон гарантирует возможность упрощенной регистрации в центре занятости. При этом государство обязано содействовать в трудоустройстве внутренне перемещенных лиц, организовывать подготовку, переподготовку и повышение квалификации таких лиц. 

11. Закон гарантирует переселенцам бесплатное питание на период до получения ими статуса безработных или их трудоустройства, но не более 1 месяца. 

Для того, чтобы узнать подробности о получении тех или иных льгот можно позвонить на правительственную горячую линию: 0 800 507 309. 

Конечно, многие из этих норм кажутся невыполнимыми, но о своих правах переселенцам необходимо знать и в случае необходимости требовать их соблюдения. К сожалению, государство на сегодняшний день не может обеспечить внутренне перемещенным лицам социальную поддержку в полной мере, поэтому эту функцию выполняют волонтерские и общественные организации как украинские, так и международные. И они, как правило, предоставляя ту или иную помощь, не требуют справку переселенца.

Источник: http://www.ostro.org/general/society/articles/478889/

Помочь семьям солдат, погибших и пропавших без вести, защищая Украину
   Помочь семьям погибших и пропавших без вести в зоне АТО,помочь беженцам, переселенцам; помощь перемещенным лицам
  

Также читайте:

ВЕРХОВНА РАДА ЗВІЛЬНИЛА ВІД СУДОВОГО ЗБОРУ УЧАСНИКІВ АТО ТА ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ЗАГИБЛИХ
Льготы УБД, или Что заслужили вернувшиеся с войны
ПІЛЬГИ НА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЛЯ УЧАСНИКІВ АТО
УРЯД ДОЗВОЛИВ ПРИЙМАТИ НА ДЕРЖСЛУЖБУ ПОРАНЕНИХ УЧАСНИКІВ АТО БЕЗ КОНКУРСУ ТА СТАЖУВАННЯ
СПРАВКА ПЕРЕСЕЛЕНЦА: КАК ПОЛУЧИТЬ И ЧТО ОНА ДАЕТ
Переселенцы имеют право на бесплатное обеспечение техническими средствами реабилитации
Гарячі лінії Міністерства Оборони України
Гарячі лінії АТО
КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ З ПИТАНЬ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ УЧАСНИКІВ АТО?
ПОСТАНОВА від 29 липня 2015 р. № 535 Про соціальний захист осіб, які отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості під час Євромайдану
ХТО ВВАЖАЄТЬСЯ УЧАСНИКОМ БОЙОВИХ ДІЙ ВІДПОВІДНО УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПОСВІДЧЕННЯ «ІНВАЛІДА ВІЙНИ»
ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ НАДАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ, ЯКІ БРАЛИ БЕЗПОСЕРЕДНЮ УЧАСТЬ В АТО
ВИПЛАТИ СІМ'ЯМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗАГИБЛИХ В АТО
ПОРЯДОК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ САНАТОРНО-КУРОРТНИМ ЛІКУВАННЯМ (ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 31.03.2015 № 200)
УЧАСТНИКИ АТО ИМЕЮТ ПРАВО НА 13 ВИДОВ ЛЬГОТ

Ми у ЗМІ

Всі статті
Кожного ранку говорю сину – « …наш Тато Герой і він нас захищає»

Кожного ранку говорю сину – « …наш Тато Герой і він нас захищає»

«Важко писати про Андрія у минулому часі, він був дуже добрим і чуйним до всіх, з тієї категорії людей, про яких можна сміливо сказати - має честь і совість. Любив тварин, завжди казав, тварину більше шкода – бо вона беззахисна перед людьми. Допомагав сусідам щось принести, або відремонтувати, ніколи нікому не відмовляв. Андрія немає майже три роки, але його завжди усі згадують як добру і порядну людину» - говорить про свого чоловіка Тетяна.

Познайомилися вони, коли разом працювали провідниками пасажирського вагону. Разом їздили в один напрямок, тоді це був потяг Луганськ - Одеса. Андрій Тані одразу сподобався - не такий як всі, добрий, гуморист, яких треба було ще пошукати. Був дуже турботливий, ніколи не залишав, якщо виникали проблеми або труднощі, і завжди був поряд. Він виріс у дружній сім’ї, де окрім нього, були ще син і донька. Батьки завжди у всьому підтримували свого сина – не заперечували проти навчання на провідника у Слов’янську. В цьому ж місті, менш ніж через десять років, з ними будуть прощатися на центральній площі …«Знаєте, Андрій для мене завжди був і коханою людиною і найкращим другом. Ми все робили удвох, але він і сам вмів готував їсти і, до речі, в нього завжди виходив дуже смачний борщ!» - згадує Тетяна. У них не було поділу на чоловічу і жіночу роботу. Коли Тетяна поверталася з роботи втомлена, її чекала гаряча ванна, а його - накритий до вечері стіл. 15 червня 2013 року народився син Кірюша, та через важки пологи Тетяна п’ять днів провела в реанімації. З сином все було добре, а у мами були ускладнення - почала відмовляти нирка. Лікування було дуже дорогим, тому Андрієві довелося звільнитися з роботи і поїхати на заробітки, треба було віддати накопичені борги. Після того, як повернувся додому, пішов працювати на шахту.

Подружжя було справжнім прикладом взаємодопомоги. Коли 10 років тому вона потрапила в аварію і півроку не могла ходити, навіть себе обслуговувати їй було важко - Андрій від неї не відходив - разом пройшли всі обстеження, реабілітацію, він завжди був поряд. А у 2012 році сталася біда з Андрієм - була аварія в шахті і його сильно травмувало, вона доглядала за ним – готувала дієтичну їжу, годувала і як могла підтримувала коханого чоловіка.

Відтоді, як пішов на війну, Андрій не встиг жодного разу, хоча дуже хотів, піти у відпустку, щоб побачитися з сім’єю. Спілкувалися вони по телефону і смс - повідомленнями. Андрій називав Кірюшу «Зяблик» - таке було домашнє ласкаво - жартівливе псевдо! Перше питання завжди було – «що там Зяблик?)». Говорили про різне - і про війну і про Кірюшу, і про те коли приїде. «Нажаль, Андрій не встиг чомусь навчити сина, хоча дуже і дуже хотів, він був би гарним батьком, я в цьому впевнена. За декілька місяців до того, як Андрій загинув, синок в перший раз йому сказав Тато, і я знаю, що для Андрія це були вкрай важливі слова!» - з сумом говорить жінка.

«Саме в той день, коли Андрій загинув, я наче щось відчувала, на душі було неспокійно. В ранковій розмові питаю: «Чи все добре!?». «Так, в нас все добре, тихо, не хвилюйся» - почула у відповідь. Це зараз я вже зараз розумію, що нічого б іншого він мені не відповів би» - пригадує Тетяна. Тоді у 2014 році для переселенців будували містечка, по типу гуртожитків, тож вони подали документи, щоб отримати хоч якесь тимчасове житло, бо добре розуміли, що до Луганська ніколи не зможуть повернутися. Так склалось, що саме 8-го грудня приблизно о 16 годині Тетяні подзвонили і сказали, що вони можуть отримати кімнату для сімейних пар. Вона одразу почала телефонувати Андрію, щоб сказати радісну новину, але саме в цей час там, у Пісках, був вже бій. Коли вже годину ніхто не брав слухавку, вона зрозуміла що щось трапилось. Наступного дня знову ніхто не відповідав на телефонні дзвінки і вона у відчаї почала чекати того страшного дзвінка...

Десь о п'ятій годині мама Андрія повідомила, що він загинув. «Тоді єдине про що думала, що це помилка, бо то був 2014 рік і були часті випадки хибної інформації» - пригадує дівчина.

Ременюк Андрій загинув вдень 8 грудня 2014 року під час обстрілу російськими бойовиками селища Піски під Донецьком. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Коли Андрій загинув, його сину Кирилу ще не було і півтора рочки. Зараз він ще не усвідомлює, що Тато загинув. Кожного ранку мама говорить йому – «наш Тато Герой України і він нас захищає».

Після загибелі чоловіка, Тетяна не склала руки, і в якості волонтера їздить на фронт та допомагає хлопцям із гуманітаркою. Адже перемога – це наша спільна мета. Зараз вони з сином проживають в орендованій квартирі, житло від держави вони ще не отримали.

Наразі є потреба в дитячому ліжку, хлопчик швидко росте, тож потрібні одяг та взуття. Давайте разом допоможемо родині Андрія Ременюка, який загинув, захищаючи нас.


РЕМЕНЮК ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА 4188370025582308 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?

Джерело:  Левый Берег - LB.UA

Знаю, що колись обов’язково з ним зустрінусь…

Знаю, що колись обов’язково з ним зустрінусь…

"Я пам’ятаю Артема добрим, лагідним, люблячим батьком; турботливим чоловіком та надійним "плечем" для мене. Дуже чуйною і відкритою людиною" - згадує його дружина Тетяна. Вони познайомилися восени, у листопаді – на зупинці громадського транспорту. Виявилося, що живуть зовсім поряд. Артем запросив її на каву – Тетяна вагалася, але він переконав. Почали зустрічатися, згодом побралися. Пишного весілля в них не було, стали жити разом з мамою Артема та бабусею. Саме бабуся навчила онука любити Україну.

Поки чекали на появу донечки, Артем облаштовував побут: сам зробив колиску, зібрав дитяче ліжечко. Після народження Мирослави - завжди допомагав купати, годувати, переодягати. З ним було легко і спокійно. Перші пологи в Тетяни були важкими, але вона наважилася на другу дитину – бо була впевнена, що Артем завжди підтримає і допоможе. "Він дуже любив дітей - співав їм українські колискові, яких я ніколи не чула. Це було дуже зворушливо. Кожного вечора завжди казав мені дякую, а я дякувала Богові, за нього, за те, що зустріла своє щастя" - ділиться спогадами про коханого Тетяна. Чоловік водив Мирославу на танці, поки Платон був зовсім маленький. Тепер, коли Артем загинув, Таня вже сама водить доньку на гурток, а вона просить вести її тією стежкою, якою її водив тато.

"Найбільше вдячна йому за те, що підтримував мене у всьому. Завдяки чоловіку опанувала нову професію, якою зараз заробляю на життя. Він сидів з маленькою Миросею, а я навчалась на курсах крою та шиття (моя перша професія фінансист, до декретної відпустки працювала у банку). Сьогодні я займаюсь улюбленою справою - і все це завдяки Артему. Він був моїм першим клієнтом, моїм критиком і моїм натхненням.

Єдине, що мене може сьогодні втішити - що ми встигли обвінчатися. Знаю, колись обов’язково з ним зустрінусь…" - розповідає жінка.

З моменту мобілізації Артем лише раз приїздив на вихідні, востаннє вони бачилися на Святвечір 2015 року, 20-го січня ще говорили по телефону, а 21-го Тетяна отримала повідомлення, де Артем написав: "Моліться за мене. Я повернусь обов’язково". Стало тривожно і страшно, вона як могла відганяла від себе тривожні думки… а 23-го січня, десь о 10 годині ранку, їй зателефонували з номера чоловіка – з батальйону "Восток", позивний "Хрест", і повідомили, що її чоловік загинув вчора (22-го січня) приблизно о 14 годині. "Я не вірила, просила підтвердження. Командування 25-ї бригади не надавало жодних даних, вони внесли його до списку безвісти зниклих. Почалися дні невідомості" - згадує Таня. Вбита горем дружина телефонувала в усі шпиталі України, друзі та знайомі допомагали шукати, зв’язувалися з моргами і лікарнями на окупованих територіях. Підтвердження надійшло від Алли "Чонгар"…

Щербина Артем загинув 22 січня 2015 р. у бою поблизу міста Авдіївка в районі Донецького летовища. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Нагороджений відзнакою Всеукраїнської громадської організації "Спілка ветеранів та працівників силових структур України "ЗВИТЯГА" "Орденом "За вірність присязі". Нагороджений медаллю УПЦ КП "За жертовність і любов до України" (посмертно). Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно).

Йдучи на службу, Артем взяв із собою збірку віршів Л.Костенко, і якось прислав дружині в повідомленні її вірш:

"Навшпиньки повертаюся в ті дні.

Вони, як сонце, сходять у мені.

Там є наш дім і обрій твоїх рук,

і ще душа не відає розлук

І ще є час для друзів і гостей.

І щастя є. І донечка росте.

І син малює квіточку зорі,

як той Маленький принц Екзюпері"

Саме цей вірш зараз написаний на його могилі на Алеї Слави.

"Я не можу описати, як я почувалася – бракує слів, і ніхто не зрозуміє моїх страждань…Діти дуже за ним сумують. Часто просять продивитись фото та відео з ним. Мирося раніше часто плакала, зараз вже менше. Дітки знають, що тато на небі. Він ЯНГОЛ. Донька вже трішки підросла і знає, що тато загинув, захищаючи Батьківщину, захищаючи свою родину, і він дуже-дуже їх любить" - з сумом говорить Тетяна, дуже важко усвідомлювати, що у твоїх дітей тепер рівно в два рази менше уваги та любові. Доводиться постійно розриватися між необхідністю затримуватися на роботі (бо тобі треба ростити дітей), щоб більше заробити і бажанням побути з ними, погратися, приділити увагу, просто поговорити. Нелегко ростити сина без батька. Хочеться дати дітям найкраще. Сьогодні Мирослава відвідує гуртки з математики і англійської мови, Платона водити на гуртки поки немає змоги.

Наразі є потреба в коштах, щоб провести обстеження і лікування сина Платона – є проблеми зору і мовлення та закінчити ремонт у квартирі, яку отримали. Давайте разом підтримаємо родину Артема Щербини.

КІМ ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА 4188370022136470 (Райффайзен банк "Аваль")

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Джерело: https://www.obozrevatel.com/society/znayu-scho-kolis-obovyazkovo-z-nim-zustrinus.htm

Чоловік купив намет і чекав доки підростуть сини, щоб усією родиною бувати на природі. Але не судилося

Чоловік купив намет і чекав доки підростуть сини, щоб усією родиною бувати на природі. Але не судилося

Олексій і Ліліана познайомилися під час служби в Берегово Закарпатської області: вона служила писарем в зенітному дивізіоні полку 315, він був командир зенітно-ракетної батареї ракетно-артилерійського дивізіону. Він одразу помітив струнку дівчину у білій сукні, і вже через півроку вони вже були нерозлучні. 

У листопаді 2006 року одружилися, а у 2007 народився старший син Артем, а ще через рік Ілля. Ліліана згадує, що коли народився первісток Артем, чоловік дивлячись на сина сказав: «Ось тепер ми родина! Ось тепер нас троє».

Вони все робили разом по господарству. Вільний час намагались проводити весело, всією родиною, завжди підтримували одне одного. Олексій був дбайливим татом, допомагав купати малюків, гойдав уночі, бо кохана дуже втомлювалася та балував своїх синочків. Не було потреби просити чоловіка допомогти - він завжди все робив без нагадування. Лагодив все, що ламалося, навіть в обідню перерву не відпочивав, а намагався робити щось корисне по господарству.

Дуже любили рибалити всією сім’ю. Вудочкою, зробленою власноруч з ліщини, ловили карасиків. «Навкруги риба ні в кого не клювала, а в нас ловилася одна за одною», - згадує жінка. Чоловік купив намет і чекав доки підростуть сини, щоб усією родиною бувати на природі. Але не судилося…Тепер синок Ілюша дбає про рибальське знаряддя батька.

Перебуваючи в зоні проведення АТО, він намагався щодня телефонувати додому, але у тій місцевості де він служив, зв'язок часто глушили. У вересні 2014 року йому дали відпустку, але він не повідомив дружину, що приїде, хотів приємно здивувати. Та вона дізналася про це від побратимів і всю ніч готувалася зустрічати коханого. Довго ще згадували сусіди гарно вбраний повітряними кульками з ночі під’їзд і хатні двері Ліліани та Олексія. Відпустка пролетіла наче сон. Разом з друзями бували в горах і лісі. Про війну не розповідав і не згадував, не хотів хвилювати.

Після повернення на фронт розмовляли дуже рідко - коли дозволяли службові обставини. 9 лютого 2015 року перестав відповідати на телефонні дзвінки. Схвильована дружина зателефонувала командиру дивізіону. З’ясувалося, що його немає в таборі. Олексій зник без вісти, попавши у засідку поблизу села Логвинове у верхній частині «дебальцівського виступу» на трасі між м. Дебальцеве і м. Артемівськ (Донецька область) під час перевезення боєприпасів з Артемівська у Дебальцеве.

Кілька місяців Олексія шукали побратими, волонтери, гуманітарна місія «Чорний тюльпан». Дружина телефонувала в морг Дніпропетровська, де саме прибуло 48 тіл, сказали приїхати на впізнання. Та не було Олексія ні в морзі ні в шпиталі. Тільки згодом за допомогою однієї небайдужої волонтерки, Олексій був впізнаний в одному з моргів та лише за особливою прикметою.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Вбита горем мати не знала як сказати дітям, що тато загинув. Туга краяла серце. Ілля був ще замалий, тож сіла поряд із старшим синочком і сказала: « Артемчик, боженька забирає найкращих людей. Наш татко став зірочкою і полетів на небо». Артем відповів «Я знаю…», - і полилися невгамовні дитячі сльози.

Життя для жінки ніби зупинилося. Вона зрозуміла, якщо не відволікатиметься - не зможе взяти себе в руки. Тож маленький городик, виховання дітей, та вірний собака, дарунок коханого, втримали на цьому світі, не дали депресії взяти гору.

Ліліана стоїть в черзі на отримання квартири. Хлопчики підростають, важко і боляче синам без коханого татуся. Ліліані тепер доводиться самій вирішувати життєві проблеми і виховувати дітей, без підтримки та допомоги її коханого чоловіка.

ГУРТОВА ЛІЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА 4188370022748936 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/379548_cholovik_kupiv_namet_i_chekav_doki.html

ЗРОБЛЕНО

Все
Тут знаходяться родини, які зібрали необхідну кількість коштів на рік