31 серпня 2015

Справка переселенца: как получить и что она дает

В Украине уже насчитывается около 1,5 миллиона внутренне перемещенных лиц из Крыма и Донбасса — это те, кто официально зарегистрировался, на практике же их гораздо больше. Государство долго не могло выработать единую политику относительно социального обеспечения переселенцев, но с увеличением их числа проблему уже нельзя было не замечать. Вскоре Кабинет Министров Украины принял постановление и определил ежемесячную материальную помощь переселенцам: 884 гривны для нетрудоспособных и 442 гривны для трудоспособных граждан. Вместе с этим существуют и другие «льготы» для внутренне перемещенных, о которых пойдет речь в этой статье. 

Получить любую государственную помощь можно только после официальной регистрации — получения справки внутренне перемещенного лица. «ОстроВ» решил выяснить, как сегодня обстоят дела с оформлением этой справки, исчезли ли многочасовые очереди и бюрократические круги ада. 

Порядок оформления справки переселенца 

Порядок оформления и выдачи «справки переселенца», а точнее - справки о взятии на учет лица, которое переместилось с временно оккупированной территории Украины, районов проведения АТО или населенного пункта, расположенного на линии столкновения, определен Постановлением Кабинета Министров Украины № 509 от 01.10.2014 года. 

Согласно данного Порядка, для получения справки необходимо обратиться в Управление труда и социальной защиты населения по месту временного проживания переселенца

Из документов с собой необходимо иметь только паспорт гражданина Украины. Если он был утерян и еще не восстановлен — временное удостоверение, подтверждающее личность гражданина Украины, иностранца или лица без гражданства, которое выдает Государственная миграционная служба Украины. 

В управлении соцзащиты просят также предъявить учетную карточку налогоплательщика (идентификационный номер), хотя в постановлении Кабмина об этом ничего не сказано. 

Сведения о несовершеннолетних детях также вносятся в «Справку переселенца», поэтому если вместе со взрослыми членами семьи переселились и дети, необходимо взять с собой еще и их свидетельства о рождении. 

Лучше всего заранее сделать ксерокопии всех перечисленных документов и взять их с собой. 

Справка изготавливается в день подачи заявления. При ее оформлении необходимы следующие данные переселенца: 

- фамилия, имя и отчество;
- гражданство (подданство)
- дата и место рождения;
- пол;
- сведения о составе семьи, в том числе о несовершеннолетних, прибывших вместе с заявителем;
- сведения о зарегистрированном и фактическом местах проживания;
- адрес, по которому к лицу может осуществляться официальная переписка или вручение официальной корреспонденции, и контактный номер телефона;
- регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика при наличии информации (кроме физических лиц, которые в силу своих религиозных убеждений отказались от принятия регистрационного номера учетной карточки налогоплательщика и сообщили об этом соответствующий орган государственной фискальной службы и имеют отметку в паспорте или которые не являются гражданами Украины);
- обстоятельства, повлекшие перемещение с временно оккупированной территории Украины, района проведения антитеррористической операции и населенных пунктов, расположенных на линии соприкосновения;
- наличие у любого из членов семьи во владении жилого помещения, расположенного на освобожденной территории Украины;
- сведения о месте работы и время, с которого лицо там работает;
- сведения о жилищных, социальных, медицинских, образовательных и других нуждах. 

Сама по себе справка переселенца не действительна без штампа Миграционной службы, которая должна зафиксировать фактическое место проживания переселенца. Поэтому в течение 10 дней после получения справки, необходимо сходить в Миграционную службу. Там потребуются паспорт, идентификационный код, справка переселенца плюс их копии. Адрес необходимого территориального отделения ГМС можно будет узнать в управлении соцзащиты при оформлении справки. 

Территориальное подразделение ГМС в трехдневный срок после сообщения переселенца о фактическом месте проживания проводит проверку приведенных в справке соответствующих сведений, проставляет в случае подтверждения таких сведений на обратной стороне справки отметку о регистрации места проживания лиц, указанных в справке. 

Территориальное подразделение ГМС с привлечением работников территориальных органов и подразделений МВД, представителей других органов исполнительной власти и органов местного самоуправления осуществляет ежемесячно выборочную проверку приведенных в справках сведений о фактическом месте проживания переселенцев (не менее 10 процентов общего количества таких лиц). 

По сути, представители Миграционной службы должны ходить по квартирам (фактическим адресам переселенцев), чтобы удостовериться, что человек там действительно проживает. 

В случае неподтверждения указанных сведений (например, вас не оказалось дома во время проверки) в однодневный срок сообщает об этом уполномоченному органу для принятия решения о снятии с учета переселенцев. 

Сделано это было для того, чтобы остановить так называемый «социальный туризм», когда жители оккупированных территорий ездили в освобожденную Украину, получали социальные выплаты (пенсии, например) и возвращались обратно. В последнее время многие из них просто передавали банковские карточки с пинкодами третьим лицам и те за небольшой процент снимали деньги в Украине и привозили их обратно. 

«ОстроВу» стал известен случай, когда переселенке из Севастополя прекратили выплачивать социальные выплаты после визита представителей Миграционной службы, которые не застали ее дома. 

«Мы переехали из Севастополя в Киев, зарегистрировались как внутренне перемещенные лица, оформили семье социальную помощь. Когда же пришли представители Миграционной службы, нас не оказалось дома. Они начали звонить соседям, а те, в свою очередь, сказали, что квартира сдается посуточно и постоянно там никто не проживает. В результате нам не пришел очередной транш социальной помощи. Нас это так возмутило, что какие-то копейки нам еще и отменили, что мы и не восстанавливали себе эту материальную помощь», - рассказала она. 

Вместе с этим сами представители ГМС (Печерского района города Киева) в неофициальной беседе говорят о том, что ходить по квартирам и проверять, живет там переселенец или нет, они не собираются. 

В общественной организации «Восток SOS» также отмечают, что по домам сотрудники ГМС ходят очень редко, но такие случаи бывают. 

После посещения Миграционной службы, где проставляется специальный штамп, справка переселенца готова. 

Далее для оформления социальной помощи необходимо открыть в любом отделении «Ощадбанка» расчетный счет (это происходит бесплатно) и получить банковскую карточку, после чего вернуться в Управление труда и социальной защиты, где уже заполняется новое заявление на получение помощи. 

Заявителю могут отказать в выдаче справки или продлении ее действия. Это может произойти в случае, если: 

- отсутствуют обстоятельства, которые повлекли перемещение лица с временно оккупированной территории, районов проведения АТО и населенных пунктов, расположенных на линии соприкосновения; 

- были утрачены или потеряны документы, которые удостоверяют личность и подтверждают гражданство Украины до их восстановления

В случае отказа в выдаче справки по требованию заявителя должен выдаваться специальный документ, который это подтверждает. 

Процесс получения справки на практике 

Для того, чтобы проверить, насколько система получения справки переселенца упрощена и доступна, корреспондент «ОстроВа» решил лично пройти эту процедуру. 

Итак, вторник, 18 августа 2015 года, 9.10 утра - Управление труда и социальной защиты Печерского района города Киева. Захожу — в холле уже сидит несколько бабушек с кипой бумажек в руках, смотрю на стенды в поисках информации о том, где оформляют справки переселенца. Ничего не нахожу. Заглядываю в ближайший кабинет, интересуюсь, где можно оформить справку. В ответ: «Вам в 24 кабинет». Нахожу этот кабинет, дергаю ручку — двери закрыты. Спустя минут 10 (на часах 9.20, то есть двадцать минут кабинет не работал) приходит девушка и приглашает сразу пройти. 

Сотрудница просит документы — паспорт и идентификационный номер, спрашивает, где жил в Донецке раньше (адрес, район), есть ли жилье на территории освобожденной Украины, получаю ли социальную помощь, официально ли трудоустроен. 

После этого еще минут 5 работает в компьютере, после чего печатает справку переселенца. Напоследок предупреждает, что справку необходимо обязательно подтвердить в Миграционной службе, что справка выдается на 6 месяцев и в случае смены моего фактического адреса проживания об этом нужно сообщить в управление соцзащиты и в ГМС. 

После этого направляет в 4 кабинет за чей-то подписью на справке. Там без очередей женщина средних лет, особо не глядя на содержание справки, расписывается и отправляет в 5 кабинет поставить печать. К счастью, и там все обошлось без очередей, печать поставили, и еще раз напомнили, что нужно идти в Миграционную службу за штампом. Назвали адрес: «улица Суворова 14/15». 

Хорошо, что у меня под рукой всегда есть смартфон, куда можно вбить нужный адрес и быстро сориентироваться, куда идти, а вот, что делать пенсионерам — вопрос открытый. Отделение Миграционной службы от Управления соцзащиты находится в 15 минутах ходьбы быстрым шагом. На входе очередь человек из 20 и табличка, что учреждение начинает работу только с 10-00. 

Пятнадцать минут ожидания под дверью и ты попадаешь в Печерское отделение Государственной Миграционной Службы Украины. Внутри возникает вопрос — куда идти. Обойдя все кабинета, я ни на одном не увидел таблички или надписи «для переселенцев» или что-то в этом роде. Спрашиваю у сотрудников — говорят в 3 кабинет. В самом дальнем конце узкого коридора нахожу нужный кабинет, где висит табличка: «Служебное помещение. Вход воспрещен». Возле двери стоит около 10 человек, из которых половина — женщины преклонного возраста. Возле кабинета стоит всего 1 (!!!) стул, остальным приходится ждать на ногах. Очередь движется медленно, всего пришлось простоять (а я был пятым) около 40 минут. 

Девушка, которая только что вышла из кабинета, по-дружески предупреждает очередь: готовьте 4 гривны на ксерокопии документов. Что примечательно, нигде об этом заранее не предупреждают, нигде об этом не написано, поэтому, если вы заранее не запаслись копиями паспорта, кода и справки переселенца, то готовьтесь заплатить 4 гривны. По информации «ОстроВа», еще несколько месяцев назад в этом же Печерском отделении ГМС просили 10 гривен за ксерокопию. Несмотря на то, что это кажется мелочью (что сейчас эти 4 гривны?), следует учесть, сколько людей ежедневно проходит и платит эти деньги, которые идут просто в карман сотрудников ГМС (никаких чеков, понятное дело, не выдают). 

В кабинете женщина сделала копии документов, попросила заполнить анкету с указанием фактического и официального адресов проживания, попросила расписаться, что-то напечатала на компьютере, после чего поставила штамп на обороте моей справки переселенца. Немного разговорившись, она сказала, что никто не будет приходить проверять мой фактический адрес проживания, так что можно не переживать. 

После этого, по словам сотрудников Управления труда и социальной защита Печерского района города Киева, мне нужно было вернуться к ним для оформления социальной помощи переселенца. Однако, в очереди в Миграционной службе, разговорившись с переселенцами, которые уже через это прошли, заверили, что сначала необходимо посетить «Ощадбанк» и открыть там счет. Так и я сделал, и как оказалось, не зря. 

Ближайшее отделение «Ощадбанка» оказалось в 20 минутах ходьбы от ГМС, хорошо, что снова под рукой был интернет и мобильная карта. Там во дворах по длинной очереди, состоящей преимущественно из пенсионеров, я нахожу отделение и понимаю, что эта очередь может «съесть» добрых полдня. Зайдя вовнутрь, я интересуюсь у сотрудницы банка, где можно открыть карточку, и та, к моему счастью, показывают на окно, где очереди нет. Девушка в окне дает заполнить небольшую анкету, просит паспорт и идентификационный номер и примерно через 20 минут выдает банковскую карту и отдельно расчетный счет. 

После этого снова возвращаюсь в Управление соцзащиты, нахожу необходимый кабинет, там очередь из 4 человек до меня, которая движется крайне медленно. Еще бы! Как оказалось, в этом кабинете занимаются оформлением всех социальных выплат, льгот и субсидий. В результате там мне дают заполнить еще одну анкету, записали мои данные и просто сказали... «Ждите». 

На мои вопросы о том, какая помощь мне полагается, сколько и когда ее ждать, ничего не ответили. Просто «ждите». Всё. 

Вся процедура оформления заняла 3 часа.  

Что дает справка переселенца  

«Обязательства оформлять «справку переселенца» нет», - говорит координатор юридического направления инициативы «Восток SOS» Александра Дворецкая. 

Однако, если переселенец является получателем, например, социальной помощи или пенсии, переоформление их на подконтрольной территории будет невозможно без получения статуса переселенца

Согласно Постановлению Кабинета Министров № 637 от 05.11.2014 получение такой справки является необходимым условием для возобновления выплаты на подконтрольной Украине территории всех видов социальной помощи: пенсии, помощь при рождении ребенка, регрессных выплат, выплат из Фонда социального страхования на случай временной утраты трудоспособности и так далее. 

Кроме того, «справка переселенца» часто является необходимой для получения определенных социальных услуг и льгот, таких, к примеру, как: прекращение предпринимательства по упрощенной процедуре и освобождение на определенный период от уплаты налогового долга; регистрация юридического лица или ФЛП; получение медицинских услуг, получение «карты киевлянина» в Киеве. 

К тому же, право на получение ежемесячной адресной помощи, иных видов специальной помощи переселенцам, в том числе гуманитарной, связано с получением статуса переселенца. 

Отдельным важным плюсом получения «справки переселенца» являются образовательные льготы для детей-переселенцев. В частности, для студентов это государственная помощь в виде: 

- полной или частичной оплаты обучения за счет средств государственного и местных бюджетов; 

- льготных долгосрочных кредитов для получения образования; 

- социальной стипендии; 

- бесплатного обеспечения учебниками; 

- бесплатного доступа к сети Интернет, систем баз данных в государственных и коммунальных учебных заведениях; 

- бесплатного проживания в общежитии. 

Стоит отметить, что закон вступил в силу еще 5 июля 2015 года, но работать он пока не начал, потому что закон предполагает, что порядок и условия предоставления государственной целевой поддержки будут разработаны в форме целевой программы от Кабинета Министров Украины, которую он должен был подготовить в течение месяца. 

Законом «Об обеспечении прав и свобод внутренне перемещенных лиц» определяются следующие гарантии для переселенцев (в случае получения соответствующей справки): 

1. Государство обязано обеспечить переселенцев бесплатным жильем сроком на 6 месяцев с момента взятия на учет, для многодетных семей, инвалидов, пожилых людей этот срок может быть продлен. От проживающих потребуется лишь оплата коммунальных услуг. 

2. Органы исполнительной власти при содействии Национального банка Украины должны обеспечить одноразовое выделение для внутренне перемещенных лиц долгосрочного льготного кредита (в том числе - ипотечного) на приобретение земельного участка и строительства или кредита на приобретение жилья. При этом ставка кредитования должна составлять не более учетной ставки Нацбанка. 

3. Переселенцам гарантируется содействие в перемещении их движимого имущества к своему новому месту проживания. Государство также гарантирует им бесплатный проезд любым видом общественного транспорта к своему брошенному месту жительства, если там исчезнут причины, которые побудили их к переезду. 

4. Переселенцы имеют право на оказание необходимой медицинской помощи в государственных и коммунальных заведениях здравоохранения, а также обеспечение лекарственными средствами в случаях и порядке, определенных законодательством. 

5. Теперь переселенцам станет гораздо проще устраивать детей в дошкольные и общеобразовательные учебные заведения. Хотя и раньше, проблем с этим было не больше, чем у местных жителей. 

6. За переселенцами закрепляется право на получение гуманитарной и благотворительной помощи. 

7. Студенты, которые учились на бюджетной основе в Крыму, Севастополе и на Донбассе, смогут продолжить бесплатное обучение в других учебных заведениях Украины. 

8. Закон гарантирует возможность упрощенной регистрации в центре занятости. При этом государство обязано содействовать в трудоустройстве внутренне перемещенных лиц, организовывать подготовку, переподготовку и повышение квалификации таких лиц. 

11. Закон гарантирует переселенцам бесплатное питание на период до получения ими статуса безработных или их трудоустройства, но не более 1 месяца. 

Для того, чтобы узнать подробности о получении тех или иных льгот можно позвонить на правительственную горячую линию: 0 800 507 309. 

Конечно, многие из этих норм кажутся невыполнимыми, но о своих правах переселенцам необходимо знать и в случае необходимости требовать их соблюдения. К сожалению, государство на сегодняшний день не может обеспечить внутренне перемещенным лицам социальную поддержку в полной мере, поэтому эту функцию выполняют волонтерские и общественные организации как украинские, так и международные. И они, как правило, предоставляя ту или иную помощь, не требуют справку переселенца.

Источник: http://www.ostro.org/general/society/articles/478889/

Помочь семьям солдат, погибших и пропавших без вести, защищая Украину
   Помочь семьям погибших и пропавших без вести в зоне АТО,помочь беженцам, переселенцам; помощь перемещенным лицам
  

Также читайте:

ВЕРХОВНА РАДА ЗВІЛЬНИЛА ВІД СУДОВОГО ЗБОРУ УЧАСНИКІВ АТО ТА ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ЗАГИБЛИХ
Льготы УБД, или Что заслужили вернувшиеся с войны
ПІЛЬГИ НА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЛЯ УЧАСНИКІВ АТО
УРЯД ДОЗВОЛИВ ПРИЙМАТИ НА ДЕРЖСЛУЖБУ ПОРАНЕНИХ УЧАСНИКІВ АТО БЕЗ КОНКУРСУ ТА СТАЖУВАННЯ
СПРАВКА ПЕРЕСЕЛЕНЦА: КАК ПОЛУЧИТЬ И ЧТО ОНА ДАЕТ
Переселенцы имеют право на бесплатное обеспечение техническими средствами реабилитации
Гарячі лінії Міністерства Оборони України
Гарячі лінії АТО
КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ З ПИТАНЬ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ УЧАСНИКІВ АТО?
ПОСТАНОВА від 29 липня 2015 р. № 535 Про соціальний захист осіб, які отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості під час Євромайдану
ХТО ВВАЖАЄТЬСЯ УЧАСНИКОМ БОЙОВИХ ДІЙ ВІДПОВІДНО УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПОСВІДЧЕННЯ «ІНВАЛІДА ВІЙНИ»
ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ НАДАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ, ЯКІ БРАЛИ БЕЗПОСЕРЕДНЮ УЧАСТЬ В АТО
ВИПЛАТИ СІМ'ЯМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗАГИБЛИХ В АТО
ПОРЯДОК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ САНАТОРНО-КУРОРТНИМ ЛІКУВАННЯМ (ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 31.03.2015 № 200)
УЧАСТНИКИ АТО ИМЕЮТ ПРАВО НА 13 ВИДОВ ЛЬГОТ

Ми у ЗМІ

Всі статті
«Богдан тільки ручкою помахав і сказав, що не вірить, що у тій труні його тато»

«Богдан тільки ручкою помахав і сказав, що не вірить, що у тій труні його тато»

«Тепло, щирість, чуйність та любов, що нас втрьох так сильно огортала, добро, яке линуло від його блакитних очей неможливо забути», - перше, що говорить про свого чоловіка, загиблого в АТО підполковника Віктора Новіцького його дружина Наталія.

Жінка розповідає, що познайомилася з Віктором точнісінько як у кінофільмі «Засватали». Віктор на той час був розлученим, як і Наталія. «Дивовижно, але якихось 15 хвилин нашого спілкування після знайомства вистачило, для того, щоб зрозуміти, що наші серця забилися в такт, а відчуття віри в один одного і бажання завжди бути поруч не покидало нас у майбутньому ані на мить», - говорить дружина загиблого. За словами Наталії, після того, як вони отримали свідоцтво про шлюб, на небі того дня було дві веселки. Здавалося б, гарний знак на довге і щасливе життя. Але ж хто тоді міг уявити, що воно, для їх новоствореної родини, буде таким коротким. Горе спіткає нашу країну, почнеться війна і проллються сльози матерів, жінок та дітей, які отримають сумну звістку про загибель своїх коханих: синів, чоловіків і батьків.

Віктор Новіцький з самого дитинства мріяв бути військовим. Його мрія збулася. «Батьки мого чоловіка ніколи не були проти, аби Віктор став військовим, і я також пишалася ним. Адже він всього досягав самостійно і у свої молоді роки був вже підполковником», - розповідає Наталія Новіцька.

В родині Новіцьких ніколи не було секретів чи голосного слова, а виховуючи синочка Богдана, тато навчив його всього найнеобхіднішого для чоловіка: міцності духу, поваги до старших і жінок, майстерності робити чоловічу роботу, лагодити авто тощо. «До слова, він з Богданом проводив увесь свій вільний від служби час. Коли виходило, старався завжди прийти раніше з роботи, аби погратися із сином, почитати йому казки, сходити на прогулянку», - згадує дружина загиблого. Жінка розповідає, що на вихідні і на свята вони всі разом їздили на прогулянки у ліс, дуже любили рибалити.

З перших днів АТО на Сході країни, Віктор Новіцький перебував у зоні бойових дій. Телефонував додому не часто, бо вважав, що цим він тільки хвилюватиме свою сім’ю. А за ті короткі розмови, що були, чоловік тільки казав, що у нього все добре, запитував про справи у дружини та сина і обіцяв, що незабаром приїде у відпустку. «Коли Віктор приїхав, перше, що я помітила у його очах – смуток і біль. Напередодні загинув його найкращий друг. Ця ж відпустка стала для нього останньою нашою зустріччю. Проводжаючи його на війну я вірила, що все буде добре. А він, доїхавши до своєї бригади, востаннє мені зателефонував і сказав, аби я берегла нашого синочка і доки він там, ми можемо почуватися спокійно, адже українське військо і він нас захистить…», - стримуючі сльози розповідає Наталія.

А наступного ранку жінці зателефонували і повідомили страшну і трагічну звістку про загибель чоловіка. Колона військової техніки під час переміщення по території, яку контролювали сепаратисти, була обстріляна терористами з «Градів». Під час обстрілу було поранено бійця-контрактника однієї з механізованих бригад. Незважаючи на шквальний вогонь противника, Віктор Новіцький встиг надати пораненому першу медичну допомогу і відтягнути його у безпечне місце. На жаль, наступний снаряд обірвав життя самого героя.

Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Віктор Новіцький нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), а рішенням сесії Мукачівської міської ради від 28 травня 2015 р. нагороджений званням «Почесний громадянин міста Мукачева» (посмертно).

«Богданчик про все зрозумів, коли до нашого дому приїхало багато офіцерів. Вони привезли у труні нашого Віктора. Тоді я не розуміла, що діється, наче все у страшному сні. А синок, бідолашний, не плакав, все тримав у собі. До труни ми його так і не підвели, він тільки ручкою помахав і сказав, що не вірить, що у тій труні його тато», - говорить дружина загиблого.

Наталія Новіцька зізнається, що з часу загибелі Віктора її життя перевернулося догори дригом. «Дитина подорослішала вмить, а я для неї тепер і тато, і мама. Попри щоденний сум і біль, мушу йти далі, бо треба виростити і виховати сина. Жодного дня не минає, щоби ми не згадували тата. Ми поводимося так, ніби він поряд і з нами. Чекаємо на нього. Розум розуміє, що Віктор вже не повернеться, а серце все не відпускає», - розповідає Наталія.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Віктора Новіцького: дружині Наталії та 12-річному сину Богдану надавши компенсацію. Живуть Наталія із сином у службовому житлі Віктора, яке їм дозволили приватизувати. Богдан зараз ходить до школи, і так як і батько мріє бути військовим. Хлопець швидко росте, тож потрібен сезонний одяг і взуття.

Давайте разом допоможемо родині загиблого героя АТО Віктора Новіцького.

НОВІЦЬКА НАТАЛІЯ АТТІЛІВНА 4188373027630927 (Райффайзен банк «Аваль»)


Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/364695_bogdan_tilki_ruchkoyu_pomahav_i.html 
Денис дивиться на нас із небес, а ми за ним дуже сумуємо і не віримо, що його більше немає

Денис дивиться на нас із небес, а ми за ним дуже сумуємо і не віримо, що його більше немає

«Дуже важко говорити про найулюбленішу і головну людину у моєму житті. Таких як Денис не буває - я так думала раніше і зараз підтвердила свою думку. Ззовні - великий і сильний, а усередині - витончений романтик. У дитинстві він мріяв стати скрипалем, навчався в музичній школі, але після перелому руки довелося покинути заняття. Не думаю, що це його сильно засмутило. У Дениса було багато різних запасних мрій. Одне з бажань - стати військовим: як дід, як рідний дядько, як брат. До реалізації саме цього плану він поставився з усією серйозністю, це стало справою всього його життя. Багато читав, мав аналітичний склад розуму, володів енциклопедичними знаннями, але при цьому був небагатослівний. У нього завжди було все добре. Якби я не знала реальну обстановку під Дебальцеве, я б ніколи не здогадалася, наскільки там все серйозно, з тих коротких розмов, які у нас були. Було страшно, жила від дзвінка до дзвінка. А Денис завжди питав: як я, як наше малятко чи все добре. - Стріляють? - Ні, що ти, кохана, у нас все тихо. А потім дзвінок обривався. І ти знову чекаєш!», - ділиться спогадами про свого загиблого в АТО чоловіка, одного з творців 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади Дениса Лесняка його дружина Тетяна Чеснакова.

Жінка каже, що якби в неї запитали, яким був її найщасливіший день, то це був би день виходу 128-ої бригади з-під Дебальцевого. «Пам'ятаю, як телефонувала всім рідним, друзям, просто знайомим і кричала в слухавку про те, наші військові вийшли, Денис вийшов, живий!», - говорить дружина загиблого.У 2015-му Денис Лесняк разом з групою офіцерів 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади, створив з нуля нову 10-ту гірсько-штурмову бригаду, до складу якої прийшов на посаду начальника ППО. За бригаду і хлопців дуже переживав, відчував всю повноту відповідальності, боявся підвести. Навесні 2016 року, у військовій машині потрапив в аварію. Був відкритий перелом зі зміщенням, операція, встановлення пластин. Не зважаючи на те, що в чоловіка були всі причини затриматися на мирній території (велика частина руки після операції втратила чутливість, травмоване коліно, все це потребувало тривалого лікування і реабілітації), Денис Лесняк поїхав до своєї бригаді. Вдома пообіцяв, що скоро повернеться, але доля вирішила інакше.

Денис і Тетяна були однокласниками. «Як водиться, в школі дівчатка не завжди звертають увагу на своїх однолітків. Так було і у нас. На випускному Денис дуже зворушливо намагався мені сподобатися, а через кілька днів поїхав до Харкова вступати у військовий інститут, звідки написав мені листа, а я зовсім не сприйняла його всерйоз. Наступного разу ми зустрілися через багато років у Мукачеве, де він проходив службу, зовсім випадково. Не повірите, Денис одразу запропонував мені вийти заміж, а я не замислюючись погодилася. Життя подарувало нам ще один шанс. Не роздумуючи, переїхала до Дениса в Мукачеве із Полтави. Це було відчуття абсолютного щастя, не могла зрозуміти, за що мені так пощастило», - розповідає Тетяна.

Після весілля молоді жили у гуртожитку і не дивлячись на умови, для них це був щасливий і безтурботний час. «З народженням донечки ми орендували квартиру, адже дитина потребувала простору. Знаєте, Денис дуже радів народженню Лади, був присутній зі мною на пологах. На пологи збирався як на свято: вдягнув білі джинси і світлу сорочку, дуже хвилювався, було смішно спостерігати за ним з боку, і його присутність дуже мені допомогла. І потім, Денис теж постійно допомагав: варив мені супчики, робив парові котлети, купував фрукти, давав мені поспати, співав Ладі колискові. Навіть, потім, коли був в Дебальцеве, коли міг, співав колискові по телефону. Я включала телефон на гучний зв'язок і він нас обох заколисував. А ще, я любила спостерігати, як вони разом гралися, милувалася. Пам'ятаю той день, коли Денис повернувся з Дебальцевого. Ладі ще не було двох рочків. Як вона зраділа, затягла Дениса відразу в кімнату, виштовхала мене і сказала, що тато її», - згадує Тетяна Чеснакова.

З початку проведення АТО, Денис Лесняк був на Сході країни, декілька разів приїздив у відпустку. «Щоразу, коли я його проводила, не давала волю сльозам. Знала, що не можна плакати. Але останнього разу не витримала і розплакалася, так раптом тривожно стало на душі, а Денис притиснув мене до себе і сказав: не плач, ти не повинна плакати, ти ж дружина офіцера», - згадує дружина загиблого.

Жінка каже, що у переддень загибелі її чоловіка, донька Лада дивно себе поводила. «Вона в нас завжди життєрадісна, весела, а того дня сумувала без видимої причини. Ми якраз гостювали у наших друзів в Києві і збиралися в дельфінарій, куди Лада дуже хотіла потрапити. Але несподівано вона відмовилася йти. У дельфінарій ми все-таки сходили, але всю виставу моє сонечко просиділо у мене на руках, жодного разу не посміхнувшись. Весь час просилася додому, до тата. Вирішила, що вона захворіла. Але Денису подзвонила, ніхто не відповідав. Це не налякало, адже таке вже бувало, просто вирішила почекати, коли він передзвонить. Але цього не сталося», - розповідає Тетяна.

Денис Лесняк загинув поблизу с. Єлизаветівки (Мар’їнський район Донецької області) під час бойового зіткнення з ворожою розвідувально-диверсійною групою, отримавши кульове поранення в шию. Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Після загибелі коханого чоловіка і батька, життя Тетяни і Лади дуже змінилося. Відбувся поділ на «до» і «після». «Найстрашніше, коли гуляєш з дитиною, а попереду йде чоловік в камуфляжі, а Лада говорить: Мамо, дивись, тато! А потім обганяє військового, заглядає йому в обличчя і кричить на всю вулицю: Ні, мама, це не тато!», - говорить Тетяна.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Дениса Лесняка: дружині Тетяні і 4-річній Ладі, надавши компенсацію і пенсію по втраті годувальника. На черзі – виділення житла. А поки, Лада дуже сумує за своїм татком. Їй в нагоді стануть речі: одяг і взуття, адже дівчинка швидко росте. Давайте не будемо лишатись осторонь і допоможемо родині чий чоловік і батько захистив кожного з нас.

ЧЕСНАКОВА ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА 4188373027977302 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти!?

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/364160_denis_divitsya_iz_nebes_mi.html 
«Тато десь далеко на посту, куди нічим не можливо доїхати…»

«Тато десь далеко на посту, куди нічим не можливо доїхати…»

Дмитро Арнаут народився у родині військовослужбовців. Певний час його родина мешкала у Німеччині, потім його батька перевели до Луганська. Після завершення 8 класу школи, Дмитро, надихнувшись прикладом свого батька, вступив до Київського Суворовського військового училища (нині Київський військовий ліцей імені Івана Богуна). Після завершення навчання - проходив строкову військову службу в Одесі. А з 1998 року служив в Луганському прикордонному загоні, паралельно продовжуючи самовдосконалення і освіту: пройшовши навчання у центрі професійної підготовки при Хмельницькій Національній Академії Державної прикордонної служби України.

Тоді ж Дмитро Арнаут познайомився із своєю майбутньою дружиною. «Ми зустрілися у кафе, у Луганську, де я працювала. Це була любов із першого погляду. А вже наступного дня Діма прийшов до мене на роботу у військовій формі і зробив пропозицію руки й серця. Звісно, це було для мене неабиякою несподіванкою, я була надзвичайно щаслива», - згадує той час Ольга Арнаут.

Так і розпочалося життя нової родини. Ольга розповідає, що коли народилась їх перша дитина – донька Вікторія, вони вдвох навчалися в університеті. «Діма, після служби, бігав здавати сесію за нас двох. Він мені дуже у всьому допомагав. Був зразковим чоловіком і батьком. Потім народилася наша друга донечка Христина. Увесь свій вільний час Дмитро проводив із дітьми. Христина досі згадує, як вони з татом будували різні фігури з піску та ліпили снігову бабу. Ми дуже часто всією родиною старалися не засиджуватися вдома, а активно відпочивати: виїздили на природу до лісу, збирали гриби, щороку старалися їздити на море. Діти були сенсом його життя», - говорить дружина загиблого.

З початком проведення АТО на Сході країни, Дмитро Арнаут перевіз свою родину до Бердянська, адже лишатися у Луганську було небезпечно. Тоді вже почали облаштовуватися блокпости, а незабаром розпочалися обстріли та активні бойові дії. «Дмитро проходив службу у Красній Талівці. Він потрапив у полон до бойовиків, але зміг звідти вирватися і приїхав до нас, востаннє побачився зі мною і дітьми і поїхав назад на службу. Я його намагалася відговорити, але він сказав, що не може інакше, адже там його побратими і він не може їх полишити та й коли в країні війна, не може бути так, що чоловіки, а особливо – військові, будуть відсиджуватися на мирній території. Практично щодня Дмитро нам телефонував, заспокоював, що у нього все добре і спокійно, але я відчувала, що насправді там не так», - розповідає Ольга Арнаут.

Жінка каже, що востаннє, вона говорила з чоловіком телефоном у день його загибелі. «Було все тихо і спокійно, але потім йому по рації передали, що зав’язався бій, багато 200-х і 300-х і що потрібне підкріплення. Вони зірвалися і поїхали на допомогу. Це була наша остання розмова і останній бій Дмитра», - говорить дружина загиблого.

Дмитро Арнаут загинув 25 серпня 2014 р. в бою з диверсійно-розвідувальною групою, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці Красної Талівки Луганської області. Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, иявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», Дмитро Арнаут нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Про загибель чоловіка я дізналася того ж дня увечері, коли з незнайомого номера мені зателефонували і повідомили, що Діма загинув. Далі – всі події, мов страшний сон. До останнього сподівалася, що це помилка», - згадує Ольга.

Жінка каже, що в той час, старша донька Вікторія була поруч з нею і чула все, що сталося з батьком, а молодшій, Христині, якій тоді було 3 рочки, Ольга не наважилася про це сказати, вона знає лише те, що тато десь далеко на посту, куди нічим не можливо доїхати.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Дмитра Арнаута: дружині Ользі та донькам: 15-річній Вікторії і 6-річній Христині надавши компенсацію і пенсію по втраті годувальника. Житло ще не отримали, перебувають у черзі. Діти дуже сумують за батьком, внаслідок пережитого, Вікторія покинула заняття спортом. Доньки швидко ростуть, їм потрібен одяг і взуття. Давайте допоможемо родині загиблого воїна АТО Дмитра Арнаута, який захищав кожного з нас.

Арнаут Ольга Олександрівна 4188373028390653 (Райффайзен банк «Аваль»)

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/363503_tato_des_daleko_postu_kudi_nichim.html 

ЗРОБЛЕНО

Все
Тут знаходяться родини, які зібрали необхідну кількість коштів на рік