31 серпня 2015

Справка переселенца: как получить и что она дает

В Украине уже насчитывается около 1,5 миллиона внутренне перемещенных лиц из Крыма и Донбасса — это те, кто официально зарегистрировался, на практике же их гораздо больше. Государство долго не могло выработать единую политику относительно социального обеспечения переселенцев, но с увеличением их числа проблему уже нельзя было не замечать. Вскоре Кабинет Министров Украины принял постановление и определил ежемесячную материальную помощь переселенцам: 884 гривны для нетрудоспособных и 442 гривны для трудоспособных граждан. Вместе с этим существуют и другие «льготы» для внутренне перемещенных, о которых пойдет речь в этой статье. 

Получить любую государственную помощь можно только после официальной регистрации — получения справки внутренне перемещенного лица. «ОстроВ» решил выяснить, как сегодня обстоят дела с оформлением этой справки, исчезли ли многочасовые очереди и бюрократические круги ада. 

Порядок оформления справки переселенца 

Порядок оформления и выдачи «справки переселенца», а точнее - справки о взятии на учет лица, которое переместилось с временно оккупированной территории Украины, районов проведения АТО или населенного пункта, расположенного на линии столкновения, определен Постановлением Кабинета Министров Украины № 509 от 01.10.2014 года. 

Согласно данного Порядка, для получения справки необходимо обратиться в Управление труда и социальной защиты населения по месту временного проживания переселенца

Из документов с собой необходимо иметь только паспорт гражданина Украины. Если он был утерян и еще не восстановлен — временное удостоверение, подтверждающее личность гражданина Украины, иностранца или лица без гражданства, которое выдает Государственная миграционная служба Украины. 

В управлении соцзащиты просят также предъявить учетную карточку налогоплательщика (идентификационный номер), хотя в постановлении Кабмина об этом ничего не сказано. 

Сведения о несовершеннолетних детях также вносятся в «Справку переселенца», поэтому если вместе со взрослыми членами семьи переселились и дети, необходимо взять с собой еще и их свидетельства о рождении. 

Лучше всего заранее сделать ксерокопии всех перечисленных документов и взять их с собой. 

Справка изготавливается в день подачи заявления. При ее оформлении необходимы следующие данные переселенца: 

- фамилия, имя и отчество;
- гражданство (подданство)
- дата и место рождения;
- пол;
- сведения о составе семьи, в том числе о несовершеннолетних, прибывших вместе с заявителем;
- сведения о зарегистрированном и фактическом местах проживания;
- адрес, по которому к лицу может осуществляться официальная переписка или вручение официальной корреспонденции, и контактный номер телефона;
- регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика при наличии информации (кроме физических лиц, которые в силу своих религиозных убеждений отказались от принятия регистрационного номера учетной карточки налогоплательщика и сообщили об этом соответствующий орган государственной фискальной службы и имеют отметку в паспорте или которые не являются гражданами Украины);
- обстоятельства, повлекшие перемещение с временно оккупированной территории Украины, района проведения антитеррористической операции и населенных пунктов, расположенных на линии соприкосновения;
- наличие у любого из членов семьи во владении жилого помещения, расположенного на освобожденной территории Украины;
- сведения о месте работы и время, с которого лицо там работает;
- сведения о жилищных, социальных, медицинских, образовательных и других нуждах. 

Сама по себе справка переселенца не действительна без штампа Миграционной службы, которая должна зафиксировать фактическое место проживания переселенца. Поэтому в течение 10 дней после получения справки, необходимо сходить в Миграционную службу. Там потребуются паспорт, идентификационный код, справка переселенца плюс их копии. Адрес необходимого территориального отделения ГМС можно будет узнать в управлении соцзащиты при оформлении справки. 

Территориальное подразделение ГМС в трехдневный срок после сообщения переселенца о фактическом месте проживания проводит проверку приведенных в справке соответствующих сведений, проставляет в случае подтверждения таких сведений на обратной стороне справки отметку о регистрации места проживания лиц, указанных в справке. 

Территориальное подразделение ГМС с привлечением работников территориальных органов и подразделений МВД, представителей других органов исполнительной власти и органов местного самоуправления осуществляет ежемесячно выборочную проверку приведенных в справках сведений о фактическом месте проживания переселенцев (не менее 10 процентов общего количества таких лиц). 

По сути, представители Миграционной службы должны ходить по квартирам (фактическим адресам переселенцев), чтобы удостовериться, что человек там действительно проживает. 

В случае неподтверждения указанных сведений (например, вас не оказалось дома во время проверки) в однодневный срок сообщает об этом уполномоченному органу для принятия решения о снятии с учета переселенцев. 

Сделано это было для того, чтобы остановить так называемый «социальный туризм», когда жители оккупированных территорий ездили в освобожденную Украину, получали социальные выплаты (пенсии, например) и возвращались обратно. В последнее время многие из них просто передавали банковские карточки с пинкодами третьим лицам и те за небольшой процент снимали деньги в Украине и привозили их обратно. 

«ОстроВу» стал известен случай, когда переселенке из Севастополя прекратили выплачивать социальные выплаты после визита представителей Миграционной службы, которые не застали ее дома. 

«Мы переехали из Севастополя в Киев, зарегистрировались как внутренне перемещенные лица, оформили семье социальную помощь. Когда же пришли представители Миграционной службы, нас не оказалось дома. Они начали звонить соседям, а те, в свою очередь, сказали, что квартира сдается посуточно и постоянно там никто не проживает. В результате нам не пришел очередной транш социальной помощи. Нас это так возмутило, что какие-то копейки нам еще и отменили, что мы и не восстанавливали себе эту материальную помощь», - рассказала она. 

Вместе с этим сами представители ГМС (Печерского района города Киева) в неофициальной беседе говорят о том, что ходить по квартирам и проверять, живет там переселенец или нет, они не собираются. 

В общественной организации «Восток SOS» также отмечают, что по домам сотрудники ГМС ходят очень редко, но такие случаи бывают. 

После посещения Миграционной службы, где проставляется специальный штамп, справка переселенца готова. 

Далее для оформления социальной помощи необходимо открыть в любом отделении «Ощадбанка» расчетный счет (это происходит бесплатно) и получить банковскую карточку, после чего вернуться в Управление труда и социальной защиты, где уже заполняется новое заявление на получение помощи. 

Заявителю могут отказать в выдаче справки или продлении ее действия. Это может произойти в случае, если: 

- отсутствуют обстоятельства, которые повлекли перемещение лица с временно оккупированной территории, районов проведения АТО и населенных пунктов, расположенных на линии соприкосновения; 

- были утрачены или потеряны документы, которые удостоверяют личность и подтверждают гражданство Украины до их восстановления

В случае отказа в выдаче справки по требованию заявителя должен выдаваться специальный документ, который это подтверждает. 

Процесс получения справки на практике 

Для того, чтобы проверить, насколько система получения справки переселенца упрощена и доступна, корреспондент «ОстроВа» решил лично пройти эту процедуру. 

Итак, вторник, 18 августа 2015 года, 9.10 утра - Управление труда и социальной защиты Печерского района города Киева. Захожу — в холле уже сидит несколько бабушек с кипой бумажек в руках, смотрю на стенды в поисках информации о том, где оформляют справки переселенца. Ничего не нахожу. Заглядываю в ближайший кабинет, интересуюсь, где можно оформить справку. В ответ: «Вам в 24 кабинет». Нахожу этот кабинет, дергаю ручку — двери закрыты. Спустя минут 10 (на часах 9.20, то есть двадцать минут кабинет не работал) приходит девушка и приглашает сразу пройти. 

Сотрудница просит документы — паспорт и идентификационный номер, спрашивает, где жил в Донецке раньше (адрес, район), есть ли жилье на территории освобожденной Украины, получаю ли социальную помощь, официально ли трудоустроен. 

После этого еще минут 5 работает в компьютере, после чего печатает справку переселенца. Напоследок предупреждает, что справку необходимо обязательно подтвердить в Миграционной службе, что справка выдается на 6 месяцев и в случае смены моего фактического адреса проживания об этом нужно сообщить в управление соцзащиты и в ГМС. 

После этого направляет в 4 кабинет за чей-то подписью на справке. Там без очередей женщина средних лет, особо не глядя на содержание справки, расписывается и отправляет в 5 кабинет поставить печать. К счастью, и там все обошлось без очередей, печать поставили, и еще раз напомнили, что нужно идти в Миграционную службу за штампом. Назвали адрес: «улица Суворова 14/15». 

Хорошо, что у меня под рукой всегда есть смартфон, куда можно вбить нужный адрес и быстро сориентироваться, куда идти, а вот, что делать пенсионерам — вопрос открытый. Отделение Миграционной службы от Управления соцзащиты находится в 15 минутах ходьбы быстрым шагом. На входе очередь человек из 20 и табличка, что учреждение начинает работу только с 10-00. 

Пятнадцать минут ожидания под дверью и ты попадаешь в Печерское отделение Государственной Миграционной Службы Украины. Внутри возникает вопрос — куда идти. Обойдя все кабинета, я ни на одном не увидел таблички или надписи «для переселенцев» или что-то в этом роде. Спрашиваю у сотрудников — говорят в 3 кабинет. В самом дальнем конце узкого коридора нахожу нужный кабинет, где висит табличка: «Служебное помещение. Вход воспрещен». Возле двери стоит около 10 человек, из которых половина — женщины преклонного возраста. Возле кабинета стоит всего 1 (!!!) стул, остальным приходится ждать на ногах. Очередь движется медленно, всего пришлось простоять (а я был пятым) около 40 минут. 

Девушка, которая только что вышла из кабинета, по-дружески предупреждает очередь: готовьте 4 гривны на ксерокопии документов. Что примечательно, нигде об этом заранее не предупреждают, нигде об этом не написано, поэтому, если вы заранее не запаслись копиями паспорта, кода и справки переселенца, то готовьтесь заплатить 4 гривны. По информации «ОстроВа», еще несколько месяцев назад в этом же Печерском отделении ГМС просили 10 гривен за ксерокопию. Несмотря на то, что это кажется мелочью (что сейчас эти 4 гривны?), следует учесть, сколько людей ежедневно проходит и платит эти деньги, которые идут просто в карман сотрудников ГМС (никаких чеков, понятное дело, не выдают). 

В кабинете женщина сделала копии документов, попросила заполнить анкету с указанием фактического и официального адресов проживания, попросила расписаться, что-то напечатала на компьютере, после чего поставила штамп на обороте моей справки переселенца. Немного разговорившись, она сказала, что никто не будет приходить проверять мой фактический адрес проживания, так что можно не переживать. 

После этого, по словам сотрудников Управления труда и социальной защита Печерского района города Киева, мне нужно было вернуться к ним для оформления социальной помощи переселенца. Однако, в очереди в Миграционной службе, разговорившись с переселенцами, которые уже через это прошли, заверили, что сначала необходимо посетить «Ощадбанк» и открыть там счет. Так и я сделал, и как оказалось, не зря. 

Ближайшее отделение «Ощадбанка» оказалось в 20 минутах ходьбы от ГМС, хорошо, что снова под рукой был интернет и мобильная карта. Там во дворах по длинной очереди, состоящей преимущественно из пенсионеров, я нахожу отделение и понимаю, что эта очередь может «съесть» добрых полдня. Зайдя вовнутрь, я интересуюсь у сотрудницы банка, где можно открыть карточку, и та, к моему счастью, показывают на окно, где очереди нет. Девушка в окне дает заполнить небольшую анкету, просит паспорт и идентификационный номер и примерно через 20 минут выдает банковскую карту и отдельно расчетный счет. 

После этого снова возвращаюсь в Управление соцзащиты, нахожу необходимый кабинет, там очередь из 4 человек до меня, которая движется крайне медленно. Еще бы! Как оказалось, в этом кабинете занимаются оформлением всех социальных выплат, льгот и субсидий. В результате там мне дают заполнить еще одну анкету, записали мои данные и просто сказали... «Ждите». 

На мои вопросы о том, какая помощь мне полагается, сколько и когда ее ждать, ничего не ответили. Просто «ждите». Всё. 

Вся процедура оформления заняла 3 часа.  

Что дает справка переселенца  

«Обязательства оформлять «справку переселенца» нет», - говорит координатор юридического направления инициативы «Восток SOS» Александра Дворецкая. 

Однако, если переселенец является получателем, например, социальной помощи или пенсии, переоформление их на подконтрольной территории будет невозможно без получения статуса переселенца

Согласно Постановлению Кабинета Министров № 637 от 05.11.2014 получение такой справки является необходимым условием для возобновления выплаты на подконтрольной Украине территории всех видов социальной помощи: пенсии, помощь при рождении ребенка, регрессных выплат, выплат из Фонда социального страхования на случай временной утраты трудоспособности и так далее. 

Кроме того, «справка переселенца» часто является необходимой для получения определенных социальных услуг и льгот, таких, к примеру, как: прекращение предпринимательства по упрощенной процедуре и освобождение на определенный период от уплаты налогового долга; регистрация юридического лица или ФЛП; получение медицинских услуг, получение «карты киевлянина» в Киеве. 

К тому же, право на получение ежемесячной адресной помощи, иных видов специальной помощи переселенцам, в том числе гуманитарной, связано с получением статуса переселенца. 

Отдельным важным плюсом получения «справки переселенца» являются образовательные льготы для детей-переселенцев. В частности, для студентов это государственная помощь в виде: 

- полной или частичной оплаты обучения за счет средств государственного и местных бюджетов; 

- льготных долгосрочных кредитов для получения образования; 

- социальной стипендии; 

- бесплатного обеспечения учебниками; 

- бесплатного доступа к сети Интернет, систем баз данных в государственных и коммунальных учебных заведениях; 

- бесплатного проживания в общежитии. 

Стоит отметить, что закон вступил в силу еще 5 июля 2015 года, но работать он пока не начал, потому что закон предполагает, что порядок и условия предоставления государственной целевой поддержки будут разработаны в форме целевой программы от Кабинета Министров Украины, которую он должен был подготовить в течение месяца. 

Законом «Об обеспечении прав и свобод внутренне перемещенных лиц» определяются следующие гарантии для переселенцев (в случае получения соответствующей справки): 

1. Государство обязано обеспечить переселенцев бесплатным жильем сроком на 6 месяцев с момента взятия на учет, для многодетных семей, инвалидов, пожилых людей этот срок может быть продлен. От проживающих потребуется лишь оплата коммунальных услуг. 

2. Органы исполнительной власти при содействии Национального банка Украины должны обеспечить одноразовое выделение для внутренне перемещенных лиц долгосрочного льготного кредита (в том числе - ипотечного) на приобретение земельного участка и строительства или кредита на приобретение жилья. При этом ставка кредитования должна составлять не более учетной ставки Нацбанка. 

3. Переселенцам гарантируется содействие в перемещении их движимого имущества к своему новому месту проживания. Государство также гарантирует им бесплатный проезд любым видом общественного транспорта к своему брошенному месту жительства, если там исчезнут причины, которые побудили их к переезду. 

4. Переселенцы имеют право на оказание необходимой медицинской помощи в государственных и коммунальных заведениях здравоохранения, а также обеспечение лекарственными средствами в случаях и порядке, определенных законодательством. 

5. Теперь переселенцам станет гораздо проще устраивать детей в дошкольные и общеобразовательные учебные заведения. Хотя и раньше, проблем с этим было не больше, чем у местных жителей. 

6. За переселенцами закрепляется право на получение гуманитарной и благотворительной помощи. 

7. Студенты, которые учились на бюджетной основе в Крыму, Севастополе и на Донбассе, смогут продолжить бесплатное обучение в других учебных заведениях Украины. 

8. Закон гарантирует возможность упрощенной регистрации в центре занятости. При этом государство обязано содействовать в трудоустройстве внутренне перемещенных лиц, организовывать подготовку, переподготовку и повышение квалификации таких лиц. 

11. Закон гарантирует переселенцам бесплатное питание на период до получения ими статуса безработных или их трудоустройства, но не более 1 месяца. 

Для того, чтобы узнать подробности о получении тех или иных льгот можно позвонить на правительственную горячую линию: 0 800 507 309. 

Конечно, многие из этих норм кажутся невыполнимыми, но о своих правах переселенцам необходимо знать и в случае необходимости требовать их соблюдения. К сожалению, государство на сегодняшний день не может обеспечить внутренне перемещенным лицам социальную поддержку в полной мере, поэтому эту функцию выполняют волонтерские и общественные организации как украинские, так и международные. И они, как правило, предоставляя ту или иную помощь, не требуют справку переселенца.

Источник: http://www.ostro.org/general/society/articles/478889/

Помочь семьям солдат, погибших и пропавших без вести, защищая Украину
   Помочь семьям погибших и пропавших без вести в зоне АТО,помочь беженцам, переселенцам; помощь перемещенным лицам
  

Также читайте:

ВЕРХОВНА РАДА ЗВІЛЬНИЛА ВІД СУДОВОГО ЗБОРУ УЧАСНИКІВ АТО ТА ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ЗАГИБЛИХ
Льготы УБД, или Что заслужили вернувшиеся с войны
ПІЛЬГИ НА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЛЯ УЧАСНИКІВ АТО
УРЯД ДОЗВОЛИВ ПРИЙМАТИ НА ДЕРЖСЛУЖБУ ПОРАНЕНИХ УЧАСНИКІВ АТО БЕЗ КОНКУРСУ ТА СТАЖУВАННЯ
СПРАВКА ПЕРЕСЕЛЕНЦА: КАК ПОЛУЧИТЬ И ЧТО ОНА ДАЕТ
Переселенцы имеют право на бесплатное обеспечение техническими средствами реабилитации
Гарячі лінії Міністерства Оборони України
Гарячі лінії АТО
КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ З ПИТАНЬ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ УЧАСНИКІВ АТО?
ПОСТАНОВА від 29 липня 2015 р. № 535 Про соціальний захист осіб, які отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості під час Євромайдану
ХТО ВВАЖАЄТЬСЯ УЧАСНИКОМ БОЙОВИХ ДІЙ ВІДПОВІДНО УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПОСВІДЧЕННЯ «ІНВАЛІДА ВІЙНИ»
ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ НАДАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ, ЯКІ БРАЛИ БЕЗПОСЕРЕДНЮ УЧАСТЬ В АТО
ВИПЛАТИ СІМ'ЯМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗАГИБЛИХ В АТО
ПОРЯДОК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ САНАТОРНО-КУРОРТНИМ ЛІКУВАННЯМ (ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 31.03.2015 № 200)
УЧАСТНИКИ АТО ИМЕЮТ ПРАВО НА 13 ВИДОВ ЛЬГОТ

Ми у ЗМІ

Всі статті
"Невже тато більше ніколи не повернеться ?"

"Невже тато більше ніколи не повернеться ?"

«Мужній, цілеспрямований і уважний до всього. Завжди відгукувався на прохання допомогти. У нашій родині все трималося на його плечах. Він дуже любив мене і нашу донечку», - згадує про свого загиблого в АТО чоловіка, бійця 40-ого батальйону територіальної оборони «Кривбас» Сергія Ганічева його дружина Ірина.

Майбутнє подружжя познайомилося один з одним в мережі Інтернет. Однак зустрілися лише через декілька тижнів переписок. «Це був 2007 рік. У Кривому Розі тоді комп’ютери та Інтернет почали масово з’являтися у домівках, тож ми також потрапили до цього списку. І обидвоє зареєструвалися на сайті знайомств. Списалися. Потім зустрілися. Знаєте, відчуття були такі, що ми старі друзі і давно не бачилися. Розповіли про себе і на тому розійшлися. Через деякий час побачилися знову, потім був Новий рік, на святкування якого Сергій запросив мене до себе, так ми і почали жити разом», - говорить дружина загиблого. Жінка каже, що доброта Сергія та його бажання допомогти і підставити своє плече, стали визначальними в розумінні того, що саме з цією людиною вона хоче прожити все своє життя. «У мене дуже хворіла мама тоді. І в моєму житті з'явився Сергій, думаю, що це Божа поміч була. Він мене підтримав і допомагав», - розповідає Ірина.

На той момент Сергій Ганічев вже відслужив строкову службу у війську, завершив навчання у технікумі та працював на одному з металургійних підприємств та заочно здобував вищу освіту. А ще, Сергій дуже любив футбол. Мав багато друзів і разом з ними ввечері та по вихідних вони грали. Таким було його основне хоббі.
А потім молоді одружилися. Після весілля, родина Ганічевих переїхала жити до будинку, де Сергій все робив своїми руками. «Мені було дуже приємно, що поряд був справжній чоловік. Він знав ціну всьому. Працював і робив все для нашої сім’ї, аби ми себе почували у затишку та ні про що не хвилювалися», - говорить дружина загиблого.

А через декілька місяців у подружжя народилася донечка, яку назвали Юлею. «Сергій, звичайно, як і багато чоловіків хотів хлопчика, але, здається, появі дівчинці він теж невимовно радів, так він її любив. Співав колискові, читав книжки, гуляв. А от до першого класу відвести не встиг, хоча ми планували і думали про це. Також ми думали і про ще одну дитину, але це, на жаль, лишилося лише у планах і мріях, яким тепер ніколи не доведеться здійснитися», - розповідає Ірина Ганічева.

З початком подій Революції Гідності, Сергій Ганічев дуже переживав за долю країни і за українців, які вийшли на головну площу країни. Тоді ж трапилися перші смерті і Сергій дуже хотів їхати до Києва. «Я знала, що мій чоловік має загострене почуття справедливості і розуміла, що він не буде просто сидіти вдома і спостерігати за всім цим. Тож природньо, що я дуже боялася і переживала. Просила його не їхати, а потім наша донечка захворіла вітрянкою і Сергій разом з нею, тож лишилися всі вдома, але тільки на короткий проміжок часу. Він все таки знайшов можливість і поїхав на Майдан. Телефонуючи звідти, казав, що саме там визначається майбутнє нашої країни», - згадує Ірина.

З початком АТО на Сході країни, Сергій Ганічев прийняв рішення їхати боронити нашу державу. Тоді ж чоловік отримав повістку. Так він потрапив до лав 40-ого батальйону територіальної оборони «Кривбас». «Попервах, з зони АТО телефонував практично щодня. Потім, з початком активних бойових дій - нечасто. А коли говорили – найперше питав про донечку і казав аби ми не переживали і що все буде добре. Коли трапилася трагедія, мені зателефонували хлопці, котрі служили разом з моїм чоловіком. Найстрашніше було – не знайти тіло. Але Бог милував і після двотижневих пошуків на місці бою, Сергія знайшли і привезли нам у домовині. Було дуже страшно і я не вірила, що у ній – мій коханий», - хвилюючись пригадує Ірина.

Сергій Ганічев загинув під час нічного бою в районі с. Полтавське, Амвросіївського району, що на Донеччині. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Після похорон, перше питання Юлі було – де тато? – Я не стала щось вигадувати і все їй розповіла, а доня питає – а може він все ж повернеться?», - говорить дружина загиблого. У родині немає й дня, щоб вони не згадали про тата. «Висить портрет Сергія. Юля часто згадує його, підходить і обіймає рамку. Згадує, як вони гуляли, як він катав її на велосипеді…Це все дуже важко. Згадуючи, плачемо удвох. Вона й досі чекає, що станеться диво і тато повернеться», - каже Ірина.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Сергія Ганічева: дружині Ірині та 7-річній доньці Юлії надавши компенсацію та житло, що потребує ремонту. Зараз Юлія ходить до школи. Вона добра і товаристська дитина, яка пізнає світ. Юлія є дуже рухливою і швидко росте, тож у нагоді стануть іграшки, та сезонний одяг і взуття. Давайте допоможемо родині Сергія Ганічева, який віддав своє життя за мирне небо і за кожного з нас.

Ганічева Ірина Валентинівна 4188370022525530 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?!

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/373157_nevzhe_tato_bilshe_nikoli.html 
«Руслан був цілим світом для нас, якого тепер вже немає...»

«Руслан був цілим світом для нас, якого тепер вже немає...»

«Добрий та ласкавий. Не міг нікому відмовити, якщо про щось просили. Ніколи не сварився. Таких людей як він, більше не знаю. Лишилися тільки добрі спогади, в усьому», - так згадує про свого коханого чоловіка, загиблого в АТО, кадрового військового, бійця 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади Руслана Семчище його дружина Наталія. Вони вдвох прожили 16 років, виховували двійко дітей. Це була щаслива українська родина, яких є тисячі у нашій країні, але в одну мить прийшло горе, що назавжди змінило життя та долю жінок і дітей, які лишилися без чоловіка і батька.

Майбутнє подружжя познайомилися один з одним на весіллі у спільних знайомих. Наталія каже, що Руслан одраз впав в око, був гарним, високим, струнким із світлими косами. А коли познайомилася ближче і почали спілкуватися, перше добре враження, що склалося – підтвердилося, ба більше, очікування перевершилися. «Руслан був дуже уважним до дрібниць, а ще дуже добрим і лагідним. Ніколи не лишав мене на самоті із проблемами, завжди шукав вихід», - говорить дружина загиблого.Після весілля, молода сім’я спершу жила з батьками чоловіка, а потім вони подарували хату і Руслан з Наталією переїхали жити туди. «Батьки в Руслана теж були дуже добрими людьми, хочу ще раз подякувати їм за сина, якого так виростили і виховали. Вони нам також дуже багато допомогли і підтримували», - каже Наталія.

А через декілька місяців в Руслана і Наталії народилася дитина, появі якої вони дуже раділи. «Коли я була вагітною і ми з Русланом пішли на УЗД і стало відомо, що буде хлопчик. Для мого чоловіка це було невимовне щастя. Вирішили, що назвемо Іваном. А після виходу від лікаря і аж до самої зупинки, Руслан ніс мене на руках, таким він був щасливим, що я народжу йому хлопчика», - згадує дружина загиблого.

Коли народився Іван, Руслан Семчище з першого дня був завжди біля сина і допомагав своїй дружині. «Він давав мені можливість відпочити. Ходив з Іваном гуляти, читав йому казки. Ніколи не було такого, що тільки я займалася з сином», - згадує жінка. А через декілька років родина Семчище знову раділа – народився другий син, якого назвали Мирославом. «Як дітки трохи підросли, то дуже любили весь час проводити з татом. Він водив їх на каруселі. Разом вони змайстрували лавочки у дворф, стільці та стіл, за яким ми всі разом обідали. Вони і зараз згадують, що робили це разом з татом, якого їм так не вистачає…», - каже Наталія.

Ще з самого дитинства, Руслан Семчище мріяв бути військовим. Він хотів бути схожим на свого діда, який багато років віддав службі. Тож з 2003 року Руслан був на контракті у війську. А останні 12 років життя, служив у складі 128-ої окремої гірсько-піхотній бригаді, у складі якої і брав участь в АТО.

Рішення Руслана йти в АТО його родина не підтримувала. Батьки, сестра, дружина й діти просили Руслана не їхати. «В нього були проблеми зі здоров’ям — ще 2004 року у нього виявили тромб. Треба було негайно робити операцію, проте лікар порадив дороге лікування і воно допомогло уникнути хірургічного втручання. Хоча й стовідсотково не зняло проблему. Проте він казав, що не зможе дивитися в очі дітям, коли він, військовий, в час, коли в країні йде війна сидить вдома», - говорить дружина загиблого.

З липня 2014 року, Руслан Семчище вже знаходився у зоні бойових дій. Наталія каже, що чоловік часто телефонував додому, ніколи не жалівся і завжди казав, що в нього все добре. У відпустку приїхати не зміг, хоча планував. А одного дня, замість звичного телефонного дзвінка від чоловіка, Наталії зателефонували з військової частини і повідомили, що Руслана більше немає.

Руслан Семчище загинув під час виконання бойового завдання в районі смт. Станиця Луганська. Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Звістка про загибель Руслана сильно вплинула на його родину. Старший син Героя Іван, попервах після звістки про загибель батька замкнувся у собі, з ним займалися психологи, які змогли допомогти хлопцю. «Немає і дня, аби ми не згадували про Руслана. Дуже важко нам без нього. Це горе не можливо передати словами, мене зрозуміють лише ті, хто сам переживав подібне», - каже Наталія.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Руслана Семчище: дружині Наталії та синам: 17-річному Іванові і 15-річному Мирославу, надавши компенсацію, житло, яке потребує ремонту та призначивши пенсію. Зараз Іван вступає до університету, а Мирослав піде до 10 класу. Він захоплюється футболом, часто привозить додому різноманітні нагороди із змагань. Але попри всі успіхи і час, який минув від дня трагедії, дітям дуже не вистачає батька, його підтримки, поради та теплих слів. Тож давайте і ми не будемо забувати про родину нашого Героя Руслана Семчище

Семчище Наталія Михайлівна 4188370022289352 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?!

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/372627_ruslan_buv_tsilim_svitom_nas.html 
«Мій син ніколи не бачив батька, але він знає, що тато – Герой»

«Мій син ніколи не бачив батька, але він знає, що тато – Герой»

«Розважливий і поміркований, завжди все розплановував та впорядковував, він не приймав жодного рішення, ретельно все не обдумавши. Був дуже люблячим чоловіком. Дуже шкодую, що не побачив нашого сина, для якого ми разом обирали ім’я», - перше, що розповідає про свого загиблого в АТО чоловіка, бійця 81-ої десантно штурмової бригади Олександра Пителя його дружина Юлія.

Майбутнє подружжя познайомилося одне з одним на весіллі у друзів. А через рік вже й самі справляли своє весілля. «Вперше побачила Сашка 23 жовтня і через рік у цей же ж день він вже був моїм чоловіком. Ми зустрічалися декілька місяців, потім почали жити разом і прийшло усвідомлення, що потрібно змінювати наші життя у єдине спільне, тож і вирішили побратися», - говорить Юлія.

Жінка тоді завершувала навчання в університеті і паралельно працювала у школі вчителем географії та екології, а чоловік – у приватній охоронній фірмі. Вільний час родина проводила у подорожах, займалася спортом і вже планувала майбутнє батьківство, адже Юлія на той час була вагітною. «Ми вже навіть обрали, як назвемо нашого синочка – Олегом. Так і сталося, шкода, що його Саша вже не зміг побачити, взяти на руки, обійняти, заколисувати», - із сумом каже дружина загиблого.

Життя родини Питель змінила АТО. «Саша отримав повістку і пішов служити. Спочатку у нашу артилерійську бригаду, але оскільки мріяв буди десантником і мав для того всі необхідні фізичні характеристики, попросився, і його перевили у 81 десантно штурмову бригаду», - згадує Юлія. Жінка каже, що Олександр часто телефонував додому, практично щодня, завжди питав про те, як вона себе почуває, про майбутню дитину, обгорював плани і не мав жодних сумнівів, що війна завершиться і він повернеться додому.

«Востаннє ми бачилися у відпустці, коли Саша зміг приїхати додому на 10 днів. Той час провели разом, багато гуляли, дихали свіжим повітрям. Якраз була зима тоді. А через декілька тижнів Саша загинув», - говорить Юлія Питель.

Олександр Питель загинув 20 січня 2015 р. у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), а також - нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

«Я тоді була якраз на 5 місяці вагітності. Нам зателефонували з бригади чоловіка і повідомили, що знайшли його бушлат і документи. Перше, що мені спало на думку, було те, що Саша потрапив у полон. Але нас запросили у Дніпро на опізнання. І тоді підтвердилося все найжахливіше, що могло трапитися – Саша загинув», - стримуючи сльози говорить Юлія Питель.

Попри велике горе від втрати коханого чоловіка, у Юлії вистачило сил народити прекрасного хлопчика – Олега, якому зараз вже 2 роки. «Дуже важко мені, адже немає чоловічого плеча поряд. Олегу дуже не вистачає чоловічої уваги, він як бачить, що десь чоловік або до нас в гості заходять – горнеться до них. Один з побратимів мого Сашка став Олегу хрещеним батьком, тож дитина чи не найбільше чекає зустрічі з ним»,- розповідає Юлія.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Олександра Пителя: дружині Юлії та 2-річному сину Олегу надавши компенсацію, пенсію та житло. Маленький Олег цього року вже готується піти до дитячого садочку.

«Він дуже любить рухливі ігри, прогулянки. Постійно нові враження, розвиток. Дитина ніколи не дає засумувати. Не знаю, як себе почувала б, якщо б лишилася сама. Звичайно, коли ми їдемо до могили, покласти квіти до меморіальної дошки, я пояснюю синові, що його тато – Герой, який загинув, аби жили ми. Я постійно розповідаю Олегу про його тата. А він – як дві краплі води схожий на нього», - говорить дружина загиблого.

Зараз дитина швидко росте, тож не зайвим для хлопчика буде сезонний одяг і взуття, розвиваючі іграшки. Давайте не забувати підтримувати і допомагати родині загиблого Героя АТО Олександра Пителя.

Питель Юлія Ігорівна 4188370025437040 (Райффайзен банк «Аваль»)

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/371966_miy_sin_nikoli_bachiv_batka_ale.html 

ЗРОБЛЕНО

Все
Тут знаходяться родини, які зібрали необхідну кількість коштів на рік