6 марта 2017

Дякуємо за підтримку родин загиблих Героїв

У лютому 2017 року на розподільчий рахунок Громадської платформи «Люди допомагають Людям», від ТОВ «Юрія-Фарм» надійшло 120 тис. грн. За рішенням координаційної ради, кошти, були розподілені між 46 родинами з дітьми загиблих учасників АТО:

  1. Родина Шелепуна Олександра Миколайовича (Вінницька  область). Залишились дружина Оксана та четверо дітей: Олена, Наталія, Діана, Владислава.  Отримали 3000 грн.
  2. Родина Суслопарова  Олександра Олександровича (Дніпропетровська область). Залишились дружина Любов та четверо дітей: Марко, Лев, Вероніка та Матвій.  Отримали 3000 грн.
  3. Родина Софієнка Олександра Сергійовича (Дніпропетровська область). Залишились дружина Людмила та троє дітей: Євгеній, Єлізавета та Катерина.  Отримали 3000 грн.
  4. Родина Бабича  Ярослава  Леонідовича (м.Київ). Залишились дружина Лариса та троє дітей: Святослав, Владислава, Дарина. Отримали 3000 грн.
  5. Родина Вдовича Святослава Петровича (м.Київ). Залишились дружина Ганна та троє дітей: Олексій, Ілля, Федір. Отримали 3000 грн.
  6. Родина Бочарова Романа Олександровича (Київська область). Залишились дружина Ірина та троє дітей: Марія, Амалія та Анна. Отримали 3000 грн.
  7. Родина Гуменюка Олександра Леонідовича (Київська область). Залишились дружина  Олена та троє дітей: Святослав, Максим, Олег. Отримали 4000 грн.
  8. Родина Кушнірука Сергія Євгеновича (Київська область). Залишились дружина Олена та троє дітей: Іван, Єгор, Олександра. Отримали 3000 грн.
  9. Родина Момота Володимира Миколайовича (Київська область). Залишились дружина Ірина та троє дітей: Владислав, Аліна та Карина. Отримали 3000 грн.
  10. Родина Юлдашева Темура Даміровича (Харківська область). Залишились дружина Віолета та четверо дітей: Маргарита, Георгій, Аристарх та Аглая. Отримали 3000 грн.
  11. Родина Тихолоза Андрія Павловича (Херсонська область). Залишились дружина Інна та троє дітей: Катерина, Ангеліна та Олександр. Отримали 3000 грн.
  12. Родина Коношенка Руслана Сергійовича  (Хмельницька область). Залишились дружина Людмила та троє дітей: Олексій, Максим та Каріна. Отримали 3000 грн.
  13. Родина Тарасенка Юрія Геннадійовича  (Черкаська область). Залишились дружина Ольга та четверо дітей: Дмитро, Шота, Марат та Домініка. Отримали 3000 грн.
  14. Родина Леонтія Іллі Корнелійовича (Чернівецька область). Залишились дружина Світлана та четверо дітей: Михайло,  Назар, Мар’ян та Крістіна. Отримали 3000 грн.
  15. Родина Устименка Олександра Анатолійовича (Київська область). Залишились дружина Тетяна та двоє дітей: Анна та Дар’я.                 Отримали 2000 грн.
  16. Родина Костюченка Олександра Андрійовича  (Київська область). Залишились дружина Тетяна та син Андрій.  Отримали 2000 грн.
  17. Родина Багірова  Ільгара  Салеховича (Київська область). Залишились дружина Тетяна та донька Євгенія.  Отримали 2000 грн.
  18. Родина Воробйова Владислава Валентиновича  (Київська область). Залишились дружина Анжела та доньки Єлизавета та Катерина.  Отримали 2000 грн.
  19. Родина Благовісного Віталія Павловича (Київська область). Залишились дружина Лариса та доньки Єлизавета та Ангеліна.  Отримали 2000 грн.
  20. Родина Сковородіна Олексія Володимировича (Київська область). Залишились дружина Ірина та сини Михайло і Артур.  Отримали 2000 грн.
  21. Родина Єрмакова Євгенія Сергійовича (Київська область). Залишились дружина Ольга та син Дмитро. Отримали 2000 грн.
  22. Родина Черненка Максима Зіновійовича (Київська область). Залишились дружина Олена та донька Міла. Отримали 2000 грн.
  23. Родина Циганка Сергія Анатолійовича  (Київська область). Залишились дружина Тетяна та сини Артем та Антон. Отримали 2000 грн.
  24. Родина Музики Артура Сергійовича (Київська область). Залишились дружина Тетяна та син Марк. Отримали 2000 грн.
  25. Родина Присяжнюка  Руслана  Анатолійовича (Київська область). Залишились дружина Анастасія та син Кирило. Отримали 2000 грн.
  26. Родина Білика Володимира Володимировича (Київська область). Залишилась донька Аліна. Отримали 2000 грн.
  27. Родина Фіцкалинця Василя Васильовича (Київська область). Залишились дружина  Валентина та син Богдан. Отримали 2000 грн.
  28. Родина Коваля Олега Володимировича (Київська область). Залишились дружина Тетяна та донька Софія. Отримали 2000 грн.
  29. Родина Півоваренка Павла Васильовича (Київська область). Залишились дружина Світлана та сини Євгеній та Максим. Отримали 2000 грн.
  30. Родина Гончарука Віталія Михайловича (Київська область). Залишились дружина Світлана та син Владислав. Отримали 2000 грн.
  31. Родина Бродяка Степана Миколайовича (Львівська область). Залишились дружина Мар’на та двоє дітей: Сергій та Вікторія. Отримали 2000 грн.
  32. Родина Васькало Романа Вікторовича (Львівська область). Залишились дружина Ольга та син Матвій. Отримали 2000 грн.
  33. Родина Комара Юрія Ігоровича (Львівська область). Залишились дружина Леся та донька Вікторія. Отримали 2000 грн.
  34. Родина Мінька Миколи Петровича (Львівська область). Залишились дружина Олена та двоє дітей: донька Діана та син Давид. Отримали 2000 грн.
  35. Родина Бориса Ігоря Володимировича (Львівська область). Залишились дружина Тетяна та донька Поліна. Отримали 2000 грн.
  36. Родина Рокіцького Сергія Дмитровича (Львівська область). Залишились дружина Мар’яна та донька Олександра. Отримали 2000 грн.
  37. Родина Чаркаса Андрія Степановича (Львівська область). Залишились дружина Надія та донька Ірина. Отримали 2000 грн.
  38. Родина Ісика Івана Васильовича (Львівська область). Залишились дружина Ірина та донька Ольга. Отримали 2000 грн.
  39. Родина Митника Анатолія Михайловича  (Львівська область). Залишились дружина Ірина та двоє дітей: син Анатолій та донька Сніжана-Марія. Отримали 2000 грн.
  40. Родина Сидора Івана Ігоровича (Львівська область). Залишились дружина Зоряна та двоє дітей: донька Марія та син Захарій. Отримали 2000 грн.
  41. Родина Галви В'ячеслава Анатолійовича (м.Київ). Залишились дружина Еліна та двоє синів Владислав та Віталій. Отримали 4000 грн.
  42. Родина Ременюка Андрія Олеговича  (Дніпропетровська область). Залишились дружина Тетяна та син Кирило. Отримали 1000 грн.
  43. Родина Міхнюка Олега Івановича (м.Київ). Залишились дружина Ірина та донька Анна. Отримали 5000 грн.
  44. Родина Корпача Олега Івановича (м.Київ). Залишились дружина Олена та четверо дітей: доньки Аліна і Каріна та сини Іван та Тимофій. Отримали 5000 грн.
  45. Родина Макідона Віктора Михайловича (м.Київ). Залишились дружина Оксана та син Михайло. Отримали 5000 грн.
  46.  Родина Вашеняка Віталія Петровича (Вінницька область). Залишилась дружина Валентина та двоє дітей: син Тимофій та донька Ірина. Отримали 5000 грн.

33 тис. 45 грн. - підопічні платформи, отримали від невідомих благодійників безпосередньо на свої карткові рахунки.  Ми висловлюємо подяку ТОВ «Юрія-Фарм» та небайдужим людям, які підтримують і допомагають родинам наших загиблих захисників. А родини загиблих героїв пишуть свої подяки на нашій сторінці у «Фейсбук» та на поштову скриньку ludipomogaut@gmail.com.

Так, дружина загиблого очільника навчально-мобілізаційного центру батальйону «Азов» Ярослава Бабича - Лариса, яка виховує троє дітей: 8-річного сина Святослава, 14-річної доньки Владислави і 9-річної Дарини пише: «Хочу від нашої сім’ї подякувати Платформі та всім небайдужим людям, за неоціненну допомогу, за те, що допомагаєте одягати моїх трьох діток, а також за фінансову допомогу, яка дуже важлива в цей складний час! Щира людська подяка, за те, що Ви робите, не залишаєте наодинці з проблемами, це реальна і дуже важлива допомога! Дякуємо за добрі справи!!!».

«Нещодавно наша сім'я Павлюк отримала грошову допомогу у розмірі 4000 грн. Це було несподіваним сюрпризом, оскільки ми думали що наш ліміт на отримання вже вичерпано. Ці гроші для нас були дуже доречними, так як у отриманій від держави квартирі вже сьомий місяць йде ремонт, та й витрати на дітей чималі. Ми дуже вдячні Вам за те добро яке Ви для нас робите. Хай Бог благословить Вас та Ваші сім'ї, здоров'я Вам і наснаги, а головне миру нам всім. Дякуємо від душі! Сім'я Павлюк з Мукачева», - пише дружина загиблого учасника АТО Олександра Павлюка – Світлана, яка виховує 21-річну доньку Олександру і 14-річного Максима.

Свої слова подяки висловлює і Віолета Юлдашева, дружина загиблого учасника АТО Темура Юлдашева, в якого лишилось 4 дітей: 19-річна Маргарита, 18-річний Георгій, 10-річний Аристарх та 11–річна Аглая: «Приймiть слова щирої вдячності і побажання здоров'я, добра, злагоди, благополуччя від багатодітної сім'ї Юлдашивих!  Дякуємо за надану благодійну допомогу. Приємно усвідомлювати що є в нашій рідній країні люди,чиї серця, наміри і дії спрямовані на творення добра, радості, віри в краще майбутнє! Своєю турботою,бажанням допомогти і поспівчувати Ви зігріваєте серця наших дітей ! Дякуємо Вам! Бережи Вас Боже!».

Давайте разом допомагати родинам, які втратили на війні свого чоловіка та батька.

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Мы в СМИ

Все статьи
Богомолец объяснила причину отъезда украинских врачей за границу

Богомолец объяснила причину отъезда украинских врачей за границу

Глава комитета Рады по вопросам здравоохранения Ольга Богомолец поздравила медиков с профессиональным праздником и подняла крайне актуальный и проблемный для украинской медицины вопрос.

Народный депутат Украины и глава парламентского комитета по вопросам здравоохранения Ольга Богомолец поздравила украинских медиков с профессиональным праздником - Днем медицинского работника, отметив, что, несмотря на некорректную государственную политику в отношении медиков, врачи продолжают качественно выполнять свою высокую миссию по сохранению жизни и здоровья граждан. Об этом политик написала на своей странице в Facebook.

"Уважаемые медики! Благодаря вашему профессионализму, невероятным усилием, личной ответственности и преданности делу медицинская отрасль обеспечивает предоставление населению лечебной и профилактической помощи и услуг. Ваша забота и переживания за здоровье каждого пациента вместе с использованием опыта и достижений медицинской науки возвращают людям самое дорогое - возможность наслаждаться полноценной жизнью. В этот праздничный день желаю всем вам и вашим семьям добра и согласия, здоровья и счастья, благополучия и жизненной энергии, новых достижений в вашем нелегком, почетной и такой необходимой работе. Пусть человеческая благодарность и уважение вдохновляют вас на дальнейшие успехи и профессиональные достижения", - подчеркнула парламентарий.

В своем поздравлении нардеп также акцентировала внимание на том, что сейчас система здравоохранения Украины переживает сложные времена.

"Сегодня украинская система здравоохранения переживает худшие за свою историю времена. Врачи вынуждены в героических условиях, без надлежащего финансирования отрасли ежедневно бороться за каждую жизнь пациента. Действующая олигархическая власть сделала все возможное, чтобы люди, у которых нет даже на то, не могли получить высококачественное медицинское обслуживание, а врачи - достойную зарплату", - констатировала Богомолец.

По ее мнению, Министерство здравоохранения своими действиями намеренно уничтожает медицину в стране и способствует эмиграции врачей.

"Со своей стороны Минздрава ведет целенаправленную политику уничтожения медицины в стране. Наши врачи получают самую низкую зарплату в мире, и такими мизерными подачками власть только еще больше унижает честь и достоинство украинских медиков. В результате за последние годы по данным наших профсоюзов из Украины уже выехало около 70 тысяч медиков, и, по нашим прогнозам, в ближайшие два года за границу могут выехать еще 50 тысяч. Если государство не заботится о врачах, не хочет платить им достойную зарплату, а политики только пиарятся на их фоне, люди вынуждены выезжать туда, где их будут ценить, уважать и платить в разы больше", - заявила председатель парламентского комитета.

Она акцентировала внимание на том, что такие действия власти доводят равнодушие руководства государства к здоровью нации.

"В то время, как власть разбазаривает кадровый потенциал страны, европейские государства упрощают механизмы трудоустройства украинских врачей. И неважно, что с каждым годом темпы вымирания нации ускоряются - власти безразлично здоровье людей и повышение средней продолжительности жизни", - возмутилась политик.

Она подчеркнула, что увлекается украинскими медиками, которые в таких непростых условиях, продолжают выполнять свой гражданский долг.

"Но несмотря на преступное бездействие и равнодушие власти, медики остаются верными клятве Гиппократа. В невыносимых условиях профессиональные, достойные и героические люди продолжаютм выполнять свою высокую миссию и сохраняют ценное достояние государства - здоровье и жизнь ее граждан", - констатировала парламентарий.

Отдельно в День медицинского работника Богомолец остановилась на врачах, которые спасают жизни в зоне АТО / ООС. "Особого уважения заслуживают медики, ежедневно спасают человеческие жизни в зоне АТО / ООС, оказывая помощь, как украинским бойцам, так и мирным жителям на прифронтовых территориях", - написала нардеп.

По ее словам, именно для поддержки медиков, работающих в зоне АТО / ООС 16 июня была организована "Праздник Ангелов в белых халатах". "Поэтому сегодня для поддержки всей медицинской общественности было организовано торжественные мероприятия" Праздник Ангелов в белых халатах ". "Этим праздником мы хотим укрепить моральный дух медиков, привлечь внимание высшего руководства государства к отреб и проблем, которые сейчас беспокоят медицинское сообщество, а также с требованиями врачей по повышению зарплат, обеспечение достойных условий труда и построения социальной системы здравоохранения по европейскому образцу. Я верю, что вместе мы сможем построить сильное государство, где медицина будет реальным приоритетом. Где будут с благодарностью и уважением относиться к врачам, обеспечивая им достойную жизнь", - подытожила глава профильного Комитета ВР.

Источник: «Главред»                                       

"Невже тато більше ніколи не повернеться ?"

"Невже тато більше ніколи не повернеться ?"

«Мужній, цілеспрямований і уважний до всього. Завжди відгукувався на прохання допомогти. У нашій родині все трималося на його плечах. Він дуже любив мене і нашу донечку», - згадує про свого загиблого в АТО чоловіка, бійця 40-ого батальйону територіальної оборони «Кривбас» Сергія Ганічева його дружина Ірина.

Майбутнє подружжя познайомилося один з одним в мережі Інтернет. Однак зустрілися лише через декілька тижнів переписок. «Це був 2007 рік. У Кривому Розі тоді комп’ютери та Інтернет почали масово з’являтися у домівках, тож ми також потрапили до цього списку. І обидвоє зареєструвалися на сайті знайомств. Списалися. Потім зустрілися. Знаєте, відчуття були такі, що ми старі друзі і давно не бачилися. Розповіли про себе і на тому розійшлися. Через деякий час побачилися знову, потім був Новий рік, на святкування якого Сергій запросив мене до себе, так ми і почали жити разом», - говорить дружина загиблого. Жінка каже, що доброта Сергія та його бажання допомогти і підставити своє плече, стали визначальними в розумінні того, що саме з цією людиною вона хоче прожити все своє життя. «У мене дуже хворіла мама тоді. І в моєму житті з'явився Сергій, думаю, що це Божа поміч була. Він мене підтримав і допомагав», - розповідає Ірина.

На той момент Сергій Ганічев вже відслужив строкову службу у війську, завершив навчання у технікумі та працював на одному з металургійних підприємств та заочно здобував вищу освіту. А ще, Сергій дуже любив футбол. Мав багато друзів і разом з ними ввечері та по вихідних вони грали. Таким було його основне хоббі.
А потім молоді одружилися. Після весілля, родина Ганічевих переїхала жити до будинку, де Сергій все робив своїми руками. «Мені було дуже приємно, що поряд був справжній чоловік. Він знав ціну всьому. Працював і робив все для нашої сім’ї, аби ми себе почували у затишку та ні про що не хвилювалися», - говорить дружина загиблого.

А через декілька місяців у подружжя народилася донечка, яку назвали Юлею. «Сергій, звичайно, як і багато чоловіків хотів хлопчика, але, здається, появі дівчинці він теж невимовно радів, так він її любив. Співав колискові, читав книжки, гуляв. А от до першого класу відвести не встиг, хоча ми планували і думали про це. Також ми думали і про ще одну дитину, але це, на жаль, лишилося лише у планах і мріях, яким тепер ніколи не доведеться здійснитися», - розповідає Ірина Ганічева.

З початком подій Революції Гідності, Сергій Ганічев дуже переживав за долю країни і за українців, які вийшли на головну площу країни. Тоді ж трапилися перші смерті і Сергій дуже хотів їхати до Києва. «Я знала, що мій чоловік має загострене почуття справедливості і розуміла, що він не буде просто сидіти вдома і спостерігати за всім цим. Тож природньо, що я дуже боялася і переживала. Просила його не їхати, а потім наша донечка захворіла вітрянкою і Сергій разом з нею, тож лишилися всі вдома, але тільки на короткий проміжок часу. Він все таки знайшов можливість і поїхав на Майдан. Телефонуючи звідти, казав, що саме там визначається майбутнє нашої країни», - згадує Ірина.

З початком АТО на Сході країни, Сергій Ганічев прийняв рішення їхати боронити нашу державу. Тоді ж чоловік отримав повістку. Так він потрапив до лав 40-ого батальйону територіальної оборони «Кривбас». «Попервах, з зони АТО телефонував практично щодня. Потім, з початком активних бойових дій - нечасто. А коли говорили – найперше питав про донечку і казав аби ми не переживали і що все буде добре. Коли трапилася трагедія, мені зателефонували хлопці, котрі служили разом з моїм чоловіком. Найстрашніше було – не знайти тіло. Але Бог милував і після двотижневих пошуків на місці бою, Сергія знайшли і привезли нам у домовині. Було дуже страшно і я не вірила, що у ній – мій коханий», - хвилюючись пригадує Ірина.

Сергій Ганічев загинув під час нічного бою в районі с. Полтавське, Амвросіївського району, що на Донеччині. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Після похорон, перше питання Юлі було – де тато? – Я не стала щось вигадувати і все їй розповіла, а доня питає – а може він все ж повернеться?», - говорить дружина загиблого. У родині немає й дня, щоб вони не згадали про тата. «Висить портрет Сергія. Юля часто згадує його, підходить і обіймає рамку. Згадує, як вони гуляли, як він катав її на велосипеді…Це все дуже важко. Згадуючи, плачемо удвох. Вона й досі чекає, що станеться диво і тато повернеться», - каже Ірина.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Сергія Ганічева: дружині Ірині та 7-річній доньці Юлії надавши компенсацію та житло, що потребує ремонту. Зараз Юлія ходить до школи. Вона добра і товаристська дитина, яка пізнає світ. Юлія є дуже рухливою і швидко росте, тож у нагоді стануть іграшки, та сезонний одяг і взуття. Давайте допоможемо родині Сергія Ганічева, який віддав своє життя за мирне небо і за кожного з нас.

Ганічева Ірина Валентинівна 4188370022525530 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?!

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/373157_nevzhe_tato_bilshe_nikoli.html 
«Руслан був цілим світом для нас, якого тепер вже немає...»

«Руслан був цілим світом для нас, якого тепер вже немає...»

«Добрий та ласкавий. Не міг нікому відмовити, якщо про щось просили. Ніколи не сварився. Таких людей як він, більше не знаю. Лишилися тільки добрі спогади, в усьому», - так згадує про свого коханого чоловіка, загиблого в АТО, кадрового військового, бійця 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади Руслана Семчище його дружина Наталія. Вони вдвох прожили 16 років, виховували двійко дітей. Це була щаслива українська родина, яких є тисячі у нашій країні, але в одну мить прийшло горе, що назавжди змінило життя та долю жінок і дітей, які лишилися без чоловіка і батька.

Майбутнє подружжя познайомилися один з одним на весіллі у спільних знайомих. Наталія каже, що Руслан одраз впав в око, був гарним, високим, струнким із світлими косами. А коли познайомилася ближче і почали спілкуватися, перше добре враження, що склалося – підтвердилося, ба більше, очікування перевершилися. «Руслан був дуже уважним до дрібниць, а ще дуже добрим і лагідним. Ніколи не лишав мене на самоті із проблемами, завжди шукав вихід», - говорить дружина загиблого.Після весілля, молода сім’я спершу жила з батьками чоловіка, а потім вони подарували хату і Руслан з Наталією переїхали жити туди. «Батьки в Руслана теж були дуже добрими людьми, хочу ще раз подякувати їм за сина, якого так виростили і виховали. Вони нам також дуже багато допомогли і підтримували», - каже Наталія.

А через декілька місяців в Руслана і Наталії народилася дитина, появі якої вони дуже раділи. «Коли я була вагітною і ми з Русланом пішли на УЗД і стало відомо, що буде хлопчик. Для мого чоловіка це було невимовне щастя. Вирішили, що назвемо Іваном. А після виходу від лікаря і аж до самої зупинки, Руслан ніс мене на руках, таким він був щасливим, що я народжу йому хлопчика», - згадує дружина загиблого.

Коли народився Іван, Руслан Семчище з першого дня був завжди біля сина і допомагав своїй дружині. «Він давав мені можливість відпочити. Ходив з Іваном гуляти, читав йому казки. Ніколи не було такого, що тільки я займалася з сином», - згадує жінка. А через декілька років родина Семчище знову раділа – народився другий син, якого назвали Мирославом. «Як дітки трохи підросли, то дуже любили весь час проводити з татом. Він водив їх на каруселі. Разом вони змайстрували лавочки у дворф, стільці та стіл, за яким ми всі разом обідали. Вони і зараз згадують, що робили це разом з татом, якого їм так не вистачає…», - каже Наталія.

Ще з самого дитинства, Руслан Семчище мріяв бути військовим. Він хотів бути схожим на свого діда, який багато років віддав службі. Тож з 2003 року Руслан був на контракті у війську. А останні 12 років життя, служив у складі 128-ої окремої гірсько-піхотній бригаді, у складі якої і брав участь в АТО.

Рішення Руслана йти в АТО його родина не підтримувала. Батьки, сестра, дружина й діти просили Руслана не їхати. «В нього були проблеми зі здоров’ям — ще 2004 року у нього виявили тромб. Треба було негайно робити операцію, проте лікар порадив дороге лікування і воно допомогло уникнути хірургічного втручання. Хоча й стовідсотково не зняло проблему. Проте він казав, що не зможе дивитися в очі дітям, коли він, військовий, в час, коли в країні йде війна сидить вдома», - говорить дружина загиблого.

З липня 2014 року, Руслан Семчище вже знаходився у зоні бойових дій. Наталія каже, що чоловік часто телефонував додому, ніколи не жалівся і завжди казав, що в нього все добре. У відпустку приїхати не зміг, хоча планував. А одного дня, замість звичного телефонного дзвінка від чоловіка, Наталії зателефонували з військової частини і повідомили, що Руслана більше немає.

Руслан Семчище загинув під час виконання бойового завдання в районі смт. Станиця Луганська. Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Звістка про загибель Руслана сильно вплинула на його родину. Старший син Героя Іван, попервах після звістки про загибель батька замкнувся у собі, з ним займалися психологи, які змогли допомогти хлопцю. «Немає і дня, аби ми не згадували про Руслана. Дуже важко нам без нього. Це горе не можливо передати словами, мене зрозуміють лише ті, хто сам переживав подібне», - каже Наталія.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Руслана Семчище: дружині Наталії та синам: 17-річному Іванові і 15-річному Мирославу, надавши компенсацію, житло, яке потребує ремонту та призначивши пенсію. Зараз Іван вступає до університету, а Мирослав піде до 10 класу. Він захоплюється футболом, часто привозить додому різноманітні нагороди із змагань. Але попри всі успіхи і час, який минув від дня трагедії, дітям дуже не вистачає батька, його підтримки, поради та теплих слів. Тож давайте і ми не будемо забувати про родину нашого Героя Руслана Семчище

Семчище Наталія Михайлівна 4188370022289352 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?!

Джерело: https://lb.ua/blog/people_help_people/372627_ruslan_buv_tsilim_svitom_nas.html