30 березня 2016

Пільги та виплати членам сімей загиблих військовослужбовців

Пояснення про Пільги та виплати членам сімей загиблих військовослужбовців на сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Соціальні, економічні та гуманітарні права

Департамент з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Якщо в дім прийшла біда...

 1. Відповідно до пункту першого статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (див. витяг) чинність цього Закону поширюється на сім’ї військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов’язків), а також внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті. Відповідно до пункту 4 зазначеної статті чинність Закону також поширюється на дітей померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення ними цих навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

При цьому до членів сімей загиблих військовослужбовців та  інших осіб, зазначених у цій статті, належать утриманці загиблого, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія; батьки та один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Таким особам відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого”.

Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, до досягнення ними 16-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім’ї загиблої особи, або опікуну) за місцем реєстрації дитини.

“Посвідчення члена сім’ї загиблого” видаються органами соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Причинний зв’язок загибелі встановлюється військово-лікарськими комісіями. Для отримання відповідного висновку військово-лікарської комісії необхідно звернутися до військового комісаріату за місцем реєстрації. 

2. Відповідно до статей 16, 17, 18 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у разі загибелі (смерті) військовослужбовця члени його сім’ї мають право на одноразову грошову допомогу.

Законом визначений перелік осіб, які мають право на таку допомогу, підстави для її призначення та розміри залежно від обставин.

У разі смерті загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім’ї, батькам та утриманцям. Наразі розмір такої виплати становить 609 тисяч гривень.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у таких випадках затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року  № 975.

Одноразова грошова допомога членам сімей загиблих військовослужбовців призначається і виплачується  через військові комісаріати за рахунок бюджетних призначень Міністерству оборони України.

Зазначений Порядок виплати одноразової грошової допомоги визначає також вичерпний перелік документів, на підставі яких вона призначається і виплачується (див. витяг)

Серед них – документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов’язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Працівникам правоохоронних органів одноразова грошова допомога виплачується відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію”, відповідно до якої у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на  службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності  його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі  (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707. Зокрема, встановлено, що для  визначення розміру грошової  допомоги, що виплачується сім’ї, а в разі її відсутності батькам та утриманцям працівника міліції, який загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або помер внаслідок поранень, отриманих під час такої участі, до грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється  розрахунок  грошової допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним  званням,  відсоткова  надбавка за вислугу років та інші щомісячні  додаткові  види  грошового забезпечення  (підвищення посадового окладу,  надбавки, доплати, винагороди,  премії), але не більш як 5075 гривень у розрахунку на місяць. 

3. Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” непрацездатні члени сімей загиблих або померлих військовослужбовців, які перебували на їхньому утриманні, мають право на пенсію у разі втрати годувальника.

При цьому, Законом передбачено, що незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним  батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців,  які загинули чи померли. (див. додаток 3)

Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок. 

Детальніші консультації з цих та інших питань можна отримати у військових комісаріатах, органах соціального захисту населення та Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Вичерпну правову допомогу та консультації також можна отримати в Секретаріаті Уповноваженого з прав людини за телефоном 044 253 69 23. 

Додаток 1

Закон України
(витяг)

Стаття 10. Особи, на яких поширюється чинність цього Закону

     Чинність цього Закону поширюється на:

     1) сім'ї   військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників  бойових  дій на території інших держав,  прирівняних до них осіб,  зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону,  які  загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок  поранення,  контузії  чи каліцтва, одержаних під  час  захисту  Батьківщини  або  виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання,  пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на  території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

     сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами;

     сім'ї  загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних  закладів; 

     сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва,  одержаних  під  час  участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну  цілісність України.

     До членів  сімей  загиблих  (тих,   які   пропали   безвісти) військовослужбовців,  партизанів  та інших осіб,  зазначених у цій статті, належать:

     утриманці загиблого  або  того,  хто пропав безвісти,  яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;

     батьки;

     один з подружжя,  який не  одружився  вдруге,  незалежно  від того, виплачується йому пенсія чи ні;

     діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

     діти, які   мають   свої   сім'ї,  але  стали  інвалідами  до досягнення повноліття;

     діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

     2) дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої  Вітчизняної війни,  а  також  дружин  (чоловіків)  померлих  учасників війни і бойових  дій,  партизанів  і  підпільників,  визнаних   за   життя інвалідами  від  загального захворювання,  трудового каліцтва та з інших причин,  які не  одружилися  вдруге.

     На дружин  (чоловіків)  померлих  інвалідів війни,  учасників бойових  дій,  партизанів,   підпільників   і   учасників   війни, нагороджених   орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда;

     3)  дружин (чоловіків), які не одружилися вдруге, батьків, неповнолітніх дітей  померлих  учасників бойових дій, партизанів, підпільників,   військовослужбовців   та   учасників   війни,  які проходили  службу у  військових  підрозділах,  частинах, штабах і установах,  що  входили  до  складу  діючої армії в період Великої Вітчизняної  війни 1941-1945 років та війни 1938, 1939, 1945 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і  медалями  колишнього  Союзу РСР (крім ювілейних); 

     4)  дітей померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною  формою  навчання у  вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації   та   професійно-технічних  навчальних  закладах,  до закінчення цих навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними  23  років.

Додаток 2

(витяг)

Пункт 10. Члени сім’ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім’ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов’язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім’ї військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста;

сторінок паспортів повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім’ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні). 

Додаток 3

Закон України
“Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби,
та деяких інших осіб”

(витяг)

стаття 30  Члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника

     Право  на  пенсію  в  разі    втрати    годувальника    мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти  військовослужбовців,  осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

     Незалежно від перебування на  утриманні  годувальника  пенсія призначається: непрацездатним  дітям;  непрацездатним  батькам   і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а  також  непрацездатним  батькам  і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію  за  цим  Законом,  які  загинули  чи  померли  або пропали безвісти   в  період  проходження  служби  або  пізніше  внаслідок поранення,  контузії,  каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

     Батьки  військовослужбовців,  інших  осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової   служби  (виконання  службових  обов'язків)  чи  після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих  при  виконанні  обов'язків військової служби (службових обов'язків),  захворювання,  пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  чи  виконанням інтернаціонального   обов'язку,   мають   право   на   призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками  -  50  років,  за  наявності страхового стажу не менше 25 років  -  для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.

     Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

     а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років  або старші цього віку, якщо вони стали  інвалідами  до  досягнення  18 років. При  цьому  братам,  сестрам  та  онукам  право  на  пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

     б)  батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку    встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є інвалідами; 

     в)  батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які  мають  право  на  пенсію  за цим Законом,  які  загинули, померли чи пропали безвісти  в період проходження  служби  або  померли після звільнення зі служби, але внаслідок  поранення,  контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з  перебуванням  на  фронті,  ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи   виконанням   інтернаціонального обов'язку,  мають  право  на  пенсію  не  раніш  як  за 5 років до досягнення   пенсійного віку, встановленого статтею  26  Закону України  "Про  загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування",  або  якщо  вони  є інвалідами.

     Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення  віку  виходу  на пенсію до 1 січня 2022 року;

     г) дід і бабуся - при  відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;

     д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся,  брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

     Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок  причин, зазначених в пункті "а" статті  20 цього Закону, незалежно від того, працює вона (він) чи ні, має право на пенсію в разі втрати годувальника.

     Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі  (крім курсантів і  слухачів  військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх  справ і державної пожежної охорони), стажисти мають  право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж  до  досягнення  ними 23-річного віку.

     У разі смерті осіб, зазначених у пунктах "а"-"д" статті 1-2 цього Закону,  які  загинули  (померли) при  виконанні службових обов'язків під час проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, державній  пожежній  охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації  України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України внаслідок поранення, контузії,  каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання цих обов'язків, і були посмертно нагороджені державними нагородами України  або колишнього Союзу РСР, непрацездатні члени сім'ї осіб, зазначені  в  частині  четвертій  цієї  статті, які мають право на пенсію  в разі втрати годувальника, мають право на встановлення до пенсії  надбавки  за умов та в розмірах, що встановлюються Законом України   "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" Для батьків і дружин (чоловіків) окремих категорій  загиблих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом Кабінет Міністрів України може встановлювати інші умови призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника. 

Джерело: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Ми у ЗМІ

Всі статті
Підприємства АВЛУ висловлюють вдячність платформі «Люди допомагають людям» за плідну співпрацю у 2016 році

Підприємства АВЛУ висловлюють вдячність платформі «Люди допомагають людям» за плідну співпрацю у 2016 році

В рамках програм корпоративної соціальної відповідальності підприємства – члени Асоціації «Виробники ліків України», зокрема ПАТ «Фармак», ТДВ «Інтерхім» та ТОВ «Юрія-Фарм» активно співпрацюють з міжнародною благодійною платформою «Люди допомагають людям», що проводить систематичну роботу по збору коштів на підтримку родин, члени яких загинули під час Антитерористичної операції на Сході України.

Підприємства висловлюють вдячність колективу організації за створену можливість гідного виконання соціальної місії підприємств та програм соціальної відповідальності, а також за особисте милосердя і самовідданість, які кожен з членів проекту проявляє в тяжкі часи випробувань.

Завдяки роботі платформи «Люди допомагають людям» за 2 роки вдалося зібрати 4 млн. 611 тис. гривень. Майже 1 млн. гривень – це перекази від приватних осіб. 3 млн. гривень – перекази від представників бізнесу. Наразі під опікою організації перебувають 280 сімей.

«Люди допомагають людям» – це благодійна міжнародна платформа прямої адресної допомоги сім’ям загиблих під час Революції Гідності та бойових дій на сході країни. Координаційна рада платформи складається з дружин загиблих воїнів АТО - Ірини Міхнюк, Еліни Галви, Олени Гуменюк.


Джерело: Сайт АВЛУ
"Мамусю, нам треба жити. Тато за нами спостерігає з неба, і каже, що треба посміхатись, йому це подобається, давай не будемо його засмучувати"

"Мамусю, нам треба жити. Тато за нами спостерігає з неба, і каже, що треба посміхатись, йому це подобається, давай не будемо його засмучувати"

Віталій і Світлана Гончаруки завжди були нерозлучні. Після весілля, жінка, аби бути ближчим до коханого, також вступила на службу до війська. Військове життя спочатку занесло молоду родину до Одещини, а потім, їх полк було переведено до Донецька, де, пліч-о-пліч, вони служили вісім років, до моменту початку війни.

"Він був щирою і дуже доброю людиною. Завжди усміхнений та веселий. Ніколи не тримав зла на людей, які могли його образити. У Віталія були з усіма добрі стосунки, його поважали і любили за його добре серце. Нікому не відмовляв у допомозі. Часто дарував подарунки і квіти. Не вистачає його турботи, піклування", - з сумом розповідає про свого загиблого чоловіка його дружина Світлана.

Майбутнє подружжя познайомилось у селі Олексіївка, на Одещині. Віталій, після закінчення військового інституту, приїхав сюди на службу, а Світлана, у той час, приїхала до своєї сестри. Так вони і зустрілися. "Це була любов із першого погляду. Він був високим, добрим і веселим хлопцем. Через декілька побачень він запропонував мені вийти за нього заміж", - розповідає Світлана Гончарук.

Незабаром, у подружжя народився син, якого назвали Владиславом. "Віталій дуже зрадів появі дитини. Завжди і всьому мені допомагав: бавив, купав, а вночі вставав, як дитина вередувала, співав колискові, заспокоював. Потім, водив Владика до дитячого садочка, а коли синок пішов до школи, робив разом з ним домашні завдання. Любив купляти різноманітні смаколики і подарунки", - говорить дружина загиблого.

Родина Гончаруків жила в любові, злагоді і великому коханні. Світлана каже, що Віталій був справжнім ідеалом: "Куди не піду, завжди згадую про нього. Думаю над тим, як не вистачає його тепла, обіймів. Ми завжди підтримували одне одного. Як чоловік, він мене носив на руках".

З початком бойових дій на Сході країни, Світлана, разом з Віталієм, стали на захист країни. "Довелось бути на першій позиції, в самісінькому пеклі, коли все починалось. ДНРівці просили, аби ми перейшли на їх сторону. Але ми лишились вірні присязі і навіть не думали про зраду. Продовжували захищатись, хоча мали лише декілька пістолетів і автоматів. Вся техніка була вивезена з частини, на випадок, якщо Донецьк окупують", - згадує перші дні війни Світлана Гончарук.

Мужня жінка більше півроку знаходилась поряд із Віталієм, а потім, всіх жінок було евакуйовано на Черкащину. Тоді Світлана підтримувала чоловіка лише спілкуючись із ним телефоном. Вона пригадує, що за місяць до трагічного випадку, її не покидали тривожні думки та снились погані сни. "Увесь час здавалося, що Віталік від мене ніби віддаляється, я відчувала, що щось трапиться недобре. Постійно плакала і благала його приїхати, хоч на день", - згадує дружина загиблого.

Віталій приїхав на день у відрядження. Тоді ж він востаннє побачив свою родину. " А вже через декілька днів, я прийшла на роботу, у частину, і мене покликав командир до свого кабінету та повідомив страшну новину, про те, що Віталія більше немає. Я відмовлялася вірити. Але, на жаль, доля і реальність виявилась проти моїх бажань і віри", - розповідає, ледве стримуючи сльози, Світлана.

Жінка каже, що син Владислав дуже боляче сприйняв новину про смерть батька. Але для себе він вирішив, що тато досі перебуває у відрядженні і просто не може повернутися і зателефонувати нам. "Часто мене заспокоює і каже, що нам треба жити, і що тато за нами спостерігає з неба, і каже, що треба посміхатись, адже йому це подобається і давай не будемо його засмучувати. Так і живемо. Дуже вдячна синові за підтримку", - говорить Світлана

Після смерті коханого чоловіка та люблячого батька, родина загиблого героя АТО Віталія Гончарука: Світлана та 13-річний син Владислав, переїхали в інше місто. Їм дуже важко вчитись жити далі, після втрати. Держава допомогла родині, виплативши компенсацію, а нині, Світлана та син Владислав чекають на квартиру, а поки ж живуть в орендованому помешканні. Владислав ходить до школи, а Світлана продовжує нести службу радіотелеграфістом полку зв’язку ЗСУ. Їм будуть потрібні кошти на ремонт майбутнього житла. Давайте разом допоможемо родині загиблого в АТО Віталія Гончарука.

ГОНЧАРУК СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА SVITLANA HONCHARUK 4188370027508467 (Райффайзен банк "Аваль")
https://lpl.com.ua/ua/needersato/profile/375 

Джерело: http://obozrevatel.com/blogs/31942-mamusyu-nam-treba-zhiti--tato-za-nami-sposterigae-z-neba-i-kazhe-scho-treba-posmihatis-jomu-tse-podobaetsya-davaj-ne-budemo-jogo-zasmuchuvati.htm 

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

«Олег помер у шпиталі, в мене на очах… Доньці я сказала, що її татко став зірочкою і тепер світитиме нам з неба…» - Катерина Єрмак про свого чоловіка загиблого учасника АТО Олега Єрмака

«Олег помер у шпиталі, в мене на очах… Доньці я сказала, що її татко став зірочкою і тепер світитиме нам з неба…» - Катерина Єрмак про свого чоловіка загиблого учасника АТО Олега Єрмака

«Олег був життєрадісним та справедливим, завжди у всьому підтримував і допомагав. Дуже цінував друзів. Поважав підлеглих. У будь якій ситуації лишався розсудливим і мав чудове почуття гумору. Він був справжнім офіцером, чоловіком та батьком», - перше, що розповідає про свого загиблого чоловіка, учасника АТО, майора 30-ої окремої механізованої бригади Олега Єрмака його дружина Катерина.

 

 

Майбутнє подружжя познайомились один з одним у кафе, в якому відпочивали. Олег запросив молоду дівчину до танцю, потім - розговорились і зрозуміли, що створені одне для одного. Жінка каже, що тоді і вирішили, що хочуть прожити життя разом. «Олег багато розповідав про свою роботу (він здійснив свою дитячу мрію і став професійним військовим, з таким захоплення і харизмою), що в нього важко було не закохатися. Завжди посміхався і шуткував. Робив сюрпризи. Телефонував декілька разів на день і нам завжди було про що поговорити», - говорить Катерина Єрмак. 

Незабаром, після одруження, молода сім’я раділа народженню донечки Надії. «Коли Олег дізнався, що я вагітна, одразу сказав, що народжувати будемо разом. Він був зі мною поряд, допомагав і підтримував. Так трапилось, що після народження доньки, я захворіла. І Олег, фактично, перебрав всі обов’язки піклування і про мене і про Надійку на себе», - згадує дружина загиблого. Жінка розповідає, що її чоловік багато часу проводив на роботі, а весь вільний час присвячував їй та дитинці.

«Ми любили ходити на природу, їздити до батьків, вдома майже ніколи не сиділи. Професія чоловіка змушувала вести активний стиль життя. Він любив спорт, з друзями грав у футбол. А нашу донечку навчив плавати, це була її мрія. Також прищепив їй любов до природи. Вони разом підгодовували пташок зимою. А ще, Надійка дуже любить коней. Це теж в неї від татка», - розповідає дружина Олега Єрмака.

З початком бойових дій на Сході країні, Олег Єрмак дуже переживав за майбутнє країни та свою родину. Чоловік розумів, що війна неминуча, і його обов’язок - виконати свій борг перед Батьківщиною і захистити свій край та сім’ю. Разом із своїм з’єднанням Олег Єрмак відправився у зону АТО практично з перших днів. Додому чоловік телефонував, коли випадала нагода. Катерина каже, що практично не розповідав, що йому довелося пережити: «Я постійно дуже переживала, адже в 30-ій бригаді було багато загиблих. Але Олег просив не хвилюватись і обіцяв, що все буде добре».

Востаннє Катерина та Надійка бачили свого чоловіка та татка за два тижні до його загибелі. «Він вирішив зробити нам сюрприз і вночі постукав у двері. А я, спросоння, одразу й не зрозуміла, що він приїхав у відпустку. Ми тоді багато говорили, будували плани на майбутнє, він гуляв і грався з донечкою. А коли проводили його назад, на війну, серце не покидали тривожні відчуття. Олег ще попросив не плакати і сказав, що скоро приїде», - розповідає дружина загиблого. А за декілька днів пролунав дзвоник від товариша Олега, який сповістив Катерині трагічну новину – чоловіка було поранено під час виконання бойового завдання в Артемівську і зараз він у реанімації. Жінка чимдуж старалась встигнути побачити коханого. Миттю, вона зібралась і вирушила у дорогу, а коли увійшла до лікарняної палати - Олег помер. «Він загинув у мене на очах. Я до останнього сподівалась, що лікарі його врятують. Але дива не сталося», - ледь стримуючі сльози промовляє Катерина Єрмак.

Указом Президента України № 663/2015 від 25 листопада 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Олег Єрмак нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Катерина Єрмак говорить, що донька Надійка дуже болісно сприйняла звістку про смерть татка. Перші півроку дівчинка щодня плакала. «Я їй сказала, що татко став зірочкою і тепер світитиме нам з неба», - каже дружина загиблого. Зараз 6-річна Надійка вже ходить до школи, але їй все ще важко усвідомлювати і дивитись на інших діток, яких забирають татусі, а в неї лишилась тільки мама.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Олега Єрмака, виплативши компенсацію. Власного житла у родини ще немає (перебувають на черзі), вони змушені його винаймати. Дитина швидко росте, на весну потрібен новий одяг та взуття. А ще, Надійка мріє про ролики і велосипед. Давайте разом допоможемо доньці загиблого героя АТО Олега Єрмака.

Допомогти родині загиблого учасника бойових дій в зоні АТО на Добасі можна перейшовши за посиланням https://lpl.com.ua/ua/needersato/profile/372 або за реквізитами нижче:

ЄРМАК КАТЕРИНА ПАВЛІВНА KATERYNA YERMAK 4188370027445082 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?

Джерело: Лівий Берег

ЗРОБЛЕНО

Все
Тут знаходяться родини, які зібрали необхідну кількість коштів на рік