Матеріальна допомога родині загиблого
7 квітня 2015

Допомога родині Степана Бродяка, загиблого учасника АТО: дружина Мар'яна і двоє дітей


Фото сім'ї

СІМ'Я

ХОЧУ ЩОБ ЧОЛОВІК БАЧИВ НАС З НЕБА І ПИШАВСЯ

Познайомились Степан з Мар’яною ще зовсім молодими. Їй було 17 років, коли вона приїхала до бабусі в село, де жив Стьопа. Довгий час після тієї зустрічі вони не бачилися, а потім випадково зустрілися на Франкофесті (свято на честь Івана Франка). І від тоді вже не розлучалися. 

Блакитноокий юнак з чарівною посмішкою та веселою вдачею не давав дівчині сумувати і дуже їй подобався.  Кохання з’єднало два серця навіки. Після весілля молодята  жили з батьками чоловіка.  Степан  дуже зрадів коли дізнався, що його дружина  під серцем носить дитину. Після народження донечки Вікторії він допомагав їй  в усьому, як міг. Був хорошим чоловіком і татом, доброю і щирою людиною, ніколи нікому не відмовив в допомозі. Завжди був усміхнений, веселий, мав багато планів на життя. Засмучувало їх щасливе сімейне життя тільки те, що чоловіку доводилося залишати сім’ю і їхати на заробітки, займатися будівництвом, до якого мав великий хист.

Вони разом багато гуляли, їздили на річку, в зоопарк. У родини була мрія - з’їздити на море гуртом. «Тепер намагаюся зробити все те, що за життя чоловіка ми разом планували. Хочу, щоб чоловік бачив нас з неба і пишався» - говорить Мар’яна.

Нажаль з синочком Сергійком він провів мало часу, коли дитині був 1 місяць, Стьопа поїхав на заробітки, а повернувся, коли сину виповнився 1 рік. Разом відсвяткували і він пішов воювати в АТО. Після того дітей він більше не бачив. «Вікторія пам’ятає як тато вчив її кататись на велосипеді, плавати, як вони разом гралися. Часто згадує, як тато відводив її в садок, як купляв їй все, що вона хотіла. Я могла щось не дозволити, а тато балував, все дозволяв» - розповідає Мар’яна.

Востаннє дружина його бачила в день відправлення на схід - 28 серпня 2014 року. Телефонував настільки часто, як тільки міг. Цікавився як там дітки, як справи в школі у Вікусі, яка саме пішла до 1 класу. «Він завжди казав мені не переживати і не плакати. Але думки тривожні були і хвилюватися не переставала ні на секунду. Стьопа завжди мене підтримував, заспокоював, запевнював, що все буде добре. Казав - ти ж знаєш мене, я дам собі раду в усьому. А я щиро вірила в ці слова» - ділиться спогадами жінка.

«В день, коли чоловік загинув, мені наснилося, що я стою на сходах і бачу, що до нас на подвір’я заїжджає велика військова машина, з неї виходить хлопець в формі, відкриває ворота, а я думаю, а де Степан, чого його немає? Тут машина під’їхала, стає біля мене, відчиняються двері, виходить Степан і просто дивиться на мене. Цей погляд я не забуду ніколи. Зранку я довго думала про цей сон, що це може означати? Сни мені рідко сняться. Але я і думки не допускала, що його більше нема» - з сумом згадує дружина загиблого.

У п’ятницю 5-го вересня зранку ми говорили по телефону, він казав, що вже все добре, що вони відійшли від бойової зони, що зателефонує о 17-й годині, але попередив, що погана мережа, і може не додзвонитись. Того вечора він так і не подзвонив, в суботу також телефон мовчав, але я думала, що то через поганий зв’язок. В неділю я вже телефонувала сама всім, чий номер в мене був. Одні не відповідали, інші казали, що шукають Степана, тому що був обстріл, багато контужених в лікарні, але де Степан поки що не знають, але казали що живий. Ніхто не міг сказати, що його вже немає. Тоді наш спокій скінчився, ми телефонували, де тільки могли, та аж у вівторок 9-го вересня приїхали  з військкомату і повідомили, що Степан загинув, прикривши своїм тілом трьох побратимів, чим врятував їм життя.

На той момент донька Вікторія була поряд і все чула. Вона зрозуміла, що тата вбили. Сприйняла боляче, до того я їй завжди говорила, що тато на роботі, що він приїде, а синочок був маленький і ще не розумів нічого.

Степан Бродяк загинув 5 вересня 2014 р. в бою з російським диверсійним підрозділом поблизу с. Цвітні Піски  Слов'яносербського району Луганської області. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Після загибелі чоловіка все для нас змінилося. Я завжди почувала себе, як за кам’яною стіною, багато що вирішував Стьопа, а тепер все лягло на мої плечі, і немає кому допомогти. Жити стало дуже важко, дуже боляче розуміти, що це все реальність, що це кінець…і його більше не буде» - крізь сльози розповідає дружина.

Держава надала родині Героя житло, в якому треба зробити ремонт і провести автономне опалення, облаштувати меблями. Діти швидко ростуть тож є постійна потреба в одязі і взутті. Давайте разом допоможемо родині загиблого Героя Степана Бродяка.


БРОДЯК МАР’ЯНА ВАСИЛІВНА 4188370021777787 (Райффайзен банк «Аваль») 

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ!?

Учасник АТО

Бродяк Степан Миколайович

ЗСУ
Львівська область
80-а окрема десантно-штурмова бригада
29 років
загинув 05 вересня 2014 року в с. Побєда Луганської області
Будівельник за фахом, Степан зводив будинок для родини, захоплювався ремонтом техніки. Дітей він любив понад усе, приділяв їм максимум уваги. Традиційним був сімейний відпочинок на природі. Мобілізації він міг уникнути, бо мав проблеми зі здоров’ям. Та Степан ніколи не ховався за інших, був рішучим, міг вийти з будь-якої складної ситуації. Дружина була впевнена, що з ним нічого поганого не трапиться. Коли в його БТР влучив снаряд, Степан прикрив собою двох бійців, прийнявши удар на себе.

Другие

Допомога родині Івана Сидора, загиблого учасника АТО: дружині Зоряні та двом дітям - сину Захарію та донечці Марії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 125 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога сім'ї Анатолія Митника: дружині Ірині та дітям - Анатолію і Сніжані-Марії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога сім'ї Миколи Мінька, загинув в АТО, 24-а окрема механізована бригада. Дружина загиблого Олена і двоє дітей

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 0 грн.

Допомога родині Романа Васькала, загиблого учасника АТО: дружині загиблого Ользі і сину

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Ігоря Бориса, загиблого учасника АТО. Дружина Тетяна і донечці Поліні

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога доньці Івана Ісика, загиблого в АТО, Ользі.

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Юрія Комара, загиблого учасника АТО: дружина загиблого Леся і донька

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.