Матеріальна допомога родині загиблого
7 квітня 2015

Допомога сім'ї Василя Логвиненка, який загинув в АТО, 93-я окрема механізована бригада: дружина Марина і двоє близнюків (2 роки)

«Такі завжди кажуть:« Хто, якщо не я? »Ось і він йшов з такими словами. Сильно хочеться вірити, що живий. Якби знала де, бігла б до нього ... » Майже рік Марина жила надією. Так як рідних у чоловіка не було, експертиза ДНК стала можливою тільки після народження дітей. Вона підтвердила факт загибелі Василя. 8 липня 2015 відбулася церемонія його перепоховання. Тепер турбота про цю сім'ю - іспит на людяність для кожного з нас.

Фото сім'ї

СІМ'Я

«Лишається лише показувати фото і говорити дітям, що їх тато Герой»

«Хай ці слова для когось можуть звучати банально, але таких як він, більше немає! Найкращий, щирий, добрий, люблячий. Дуже любив дітей. Мав відмінне почуття гумору. Неймовірно відкрита і добра людина», - відповідає на прохання розповісти про свого чоловіка, загиблого бійця 93-ої окремої механізованої бригади Василя Логвиненка його дружина Марина.

Майбутнє подружжя познайомилося один з одним перед весіллям, де вони мали бути дружками. Марина каже, що як тільки побачила Василя, одразу зрозуміла, що це той чоловік, з яким хоче прожити життя. «Підійшла до нього і запитала, чи я йому подобаюся. Він ствердно відповів, то ж я сказала, чому б нам не бути разом і дала відлік часу 15 хв. На його рішення. Так і погодився. Він мені сподобався і я його вкрала у всесвіту. Ось так і познайомилися», - згадує дружина загиблого.

На той час Василь Логвиненко повернувся із строкової служби, влаштувався на роботу, на завод. Багато працював і старався, аби його обраниця ні в чому собі не відмовляла і почувалася справжньою жінкою. «Ми з Василем все починали з нуля. Купили квартиру, зробили ремонт. Він у всьому мені допомагав, робив багато сюрпризів. Разом чекали на діток. Не виходило завагітніти майже 12 років. Він виховав мого старшого сина. Сміючись казав, що ми вже будемо чекати онуків», - говорить Марина.

Вільний час Василь і Марина намагалися завжди проводити разом. В них було багато друзів, тож часто бували на природі, на пікніках. Були дуже товаристськими, на двох було п’ятеро похресників. Нікому не відмовляли і всім допомагали: «Крім того, Василь ще з самого дитинства захоплювався футболом. Дивився всі міжнародні турніри, знав гравців і тренерів, міг згадати рахунки, не дивлячись на те, що з часу тих матчів пройшло вже більше 20 років. Звісно, я не дуже то розуміла, але що ж робити, тож також долучилася і час від часу дивилася матчі. А ше, мій чоловік був затятим рибалкою. Тож багато часу проводив біля ставку і річки, і у двох, бувало, теж разом їздили».

Коли почався Майдан, Василь Логвиненко хотів їхати у Київ. Але Марина відмовила. «Я дуже боялася і переживала. Та й тоді не дуже добре почувалася, були проблеми із здоров’ям, тож переконала Василя не їхати, але вдома він лишився не надовго. Почалася війна і чоловік пішов до військкомату», - розповідає дружина загиблого. Жінка зізнається, що до останнього не знала, що її чоловік планує їхати в АТО. А виявилося, він вже тричі ходив до військкомату, а оскільки за спеціальністю військовою він мав бути у секретних військах, а потреби на той час у кваліфікованих кадрів такого профілю попервах не було, то Василь отримував відмови, а от з четвертого разу отримав повістку. «Я тоді працювала подобово на прохідній, і от приходить до мене Василь із новиною, що йде до війська. Я спочатку це не серйозно сприйняла, думала, що раз тричі відмовили, то не факт, що і зараз дозволять їхати. Але все виявилося не так. В цьому випадку переконати в чомусь Василя я просто не змогла. Це був його вибір, вибір справжнього чоловіка і батька. Він тоді сказав, якщо не він, то хто захищатиме країну?», - каже дружина загиблого.

Перебуваючи у зоні бойових дій, додому Василь телефонував не часто. А у розмовах був небагатослівним. Казав лише, що все гаразд і що його батальйон тримається. Одного разу Василю вдалося приїхати у відпустку. Тоді ж Марина востаннє бачила і обіймала свого чоловіка. «Залишив мені найбільший скарб мого життя – наших діток. Тоді ж ми пішли до РАГСу і офіційно оформили шлюб. А вже наступного дня він знову повернувся в зону АТО. А за декілька днів я дізналася, що вагітна. Він зателефонував і я повідомила цю новину. Він не міг у це повірити! Нашому щастю не було меж! Пізніше - планове УЗД  і я дізналася, що в нас буде двійня. Цього ж дня Василь подзвонив востаннє, і я встигла повідомила йому про діток. А потім – Іловайськ і мертва тиша у слухавці», - стримуючи сльози говорить дружина загиблого.

Більше на зв'язок Василь не виходив. Його пошуки тривали майже 10 місяців. Вагітність Марини проходила з ускладненнями, дівчинка Соломійка народилася з вадами розвитку головного мозку. Діагноз їй встановили ще на 17 тижні вагітності. Коли народилися дітки, в них взяли зразки ДНК. Таким чином вдалося ідентифікувати фрагменти тіла, які належали Василю Логвиненку. «Повідомили мені цю новину коли я знаходилась на обстеженні в інституті нейрохірургії ім. Рамаданова у Києві. Вже тоді, дуже гостро стояло питання про шунтування головного мозку моїй донечці», - пригадує Марина.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Василя Логвиненка: дружині Марині та 2-річним діткам Соломії і Мирославу, надавши компенсацію і призначивши пенсію. Зараз Марина крім наслідків пережитого горя від втрати чоловіка, бореться із недугою донечки, якій необхідно щороку проходити МРТ у Києві і консультацію нейрохірурга, також кошти потрібні і на супутні із лікуванням витрати. А ще, родині дуже потрібні меблі у дитячу кімнату. Давайте разом допоможемо родині загиблого в АТО Василя Логвиненка


Ковальова Марина Анатоліївна 4188370022087053 (Райффайзен банк «Аваль»
)

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Учасник АТО

Логвиненко Василь Васильович

ЗСУ
Дніпропетровська область
93-я окрема механізована бригада
35 років
16.11.1978 - 29.08.2014
загинув у серпні 2014 в Іловайську Донецької області
Фанат рибного лову, який рибалив на човні по кілька днів з родиною і друзями. Він підтримував Майдан, а з початком мобілізації чотири рази ходив у військкомат, домагаючись призову. Всі товариші по службі відзначають надійність Василя, доброту, вміння підтримати у важку хвилину. У липні, під час ротації, вони з дружиною зареєстрували шлюб, відчувши, що це необхідно. 28 серпня Василь дізнався, що у них буде двійня - вони чекали дітей 12 років! У цей же день він зник безвісти в бою під Іловайськом. Першого квітня 2015 року народилися син і донечка. Після збігу результатів експертизи стало зрозуміло, що вони ніколи не побачать свого батька.

Другие

Допомога родині Ткаченко Сергія: дружині Марині та дочці Евеліні

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога родині Максима Іванова, загиблого учасника АТО: донечці Євгенії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 5 790 грн.
Необхідно: 10 800 грн.

Допомога родині Олександра Софієнка, загиблого учасника АТО: дружині Людмилі та трьом дітям Євгенію, Єлізаветі та Катерині

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 7 000 грн.
Необхідно: 75 600 грн.

Допомога сім’ї Андрія Крилова, загиблого учасника АТО: дружині Людмилі та донці Валерії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 16 800 грн.

Допомога дружині та дочці Сороченка Олега, загиблого в АТО

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога родині Андрія Ременюка, загиблого в АТО: дружині Тетяні та сину Кирилу

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога сім'ї Сергія Подорожнього, загиблого бійця АТО, 93-я окрема механізована бригада: дружина Ірина і донька (12 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 150 грн.
Необхідно: 14 400 грн.

Допомога матері Олега Сороченко, загиблого в АТО, Луганський прикордонний загін. Мати загиблого Ірина Миколаївна

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 31 220 грн.

Допомога батькам Руслана Кулібаби, учасника бойових дій загиблого в зоні АТО

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 63 480 грн.

Допомога родині Дениса Томіловича, загиблого учасника АТО, полк "Дніпро-1": Дружина Юлія і двоє дітей (10 і 6 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 2 160 грн.

Допомога сім'ї Сергія Ганічева, загиблого в АТО: Дружина Ірина і донька 7 років

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 9 600 грн.