Скоро Анна закінчить школу, але на випускному вечорі не буде батька, який обіцяв їй підтримку під час подальшого навчання. Зараз вони з мамою мешкають в будинку бабусі, свого житла не мають.
«Добрий та спокійний. Надійний порадник і друг. Люблячий батько», - так говорить про свого загиблого чоловіка, учасника АТО, бійця 30-ої окремої механізованої бригади Олександра Закусіла його дружина Тетяна.
Вони познайомились, коли в дівчини був випуск з університету. Через декілька місяців зустрічей і побачень, Олександр запропонував одружитись. Тетяна, довго не роздумуючи, погодилась. Так і створили сім’ю. Жили молоді разом з мамою чоловіка, у сільській хаті, мали господарство. 2000-ні роки були складними в економічному плані. «Олександр працював у місцевому сільськогосподарському кооперативі, де заробітну плату виплачували не грошима, а продуктами, що потім можна було продати, так і виживали», - розповідає Тетяна. Незабаром Тетяна та Олександр раділи появі дитини. В них народилась донечка, яку назвали Анею. «Олександр її дуже любив. Весь свій вільний час проводив із нами. В усьому допомагав. Бавив дитину, грався, читав казки. А коли доця почала дорослішати і пішла до дитячого садочку, прищеплював любов до спорту», - розповідає дружина загиблого.
Ще з юності Олександр Закусіло захоплювався спортом: боксом і футболом. Це було більше ніж хобі, адже Олександр, за можливістю, намагався відвідувати змагання. У них здобував грамоти і нагороди, проте тільки на аматорському рівні, а мети переходити в професіонали чоловік перед собою не ставив. Також мав багато друзів, які підтримували його захоплення, разом із ним грали та відвідували футбольні матчі.
«Олександр завжди чітко вмів розставити пріоритети. Забезпечення своєї родини і робота були для нього на першому місці, а вже потім – спорт, тому це ніколи не заважало одне одному. У відпустки ми разом їздили на місцеві місця відпочинку. Найчастіше: заповідники, озера, ліс. Планували з’їздити на море, але так все у житті закрутилось, що не встигли, а нині, це так і лишиться нездійсненною мрією», - з сумом говорить жінка.
Так склалося, що у певний період сімейного життя, шляхи Тетяни і Олександра розійшлися. Але це жодним чином не вплинуло на їхні стосунки і спілкування. А дитина, донька Аня, щоразу раділа і чекала зустрічі із татом, коли чоловік приїздив з Києва, де працював.
З початком проведення АТО, Олександр Закусіло отримав мобілізаційну повістку. «Він одразу приїхав з Києва, зібрав речі і сказав нам, що йде захищати країну, адже це його чоловічий обов’язок і борг перед Батьківщиною. Звичайно, я дуже хвилювалася, але вплинути на вибір не могла. Якщо чоловік вирішив – так тому й бути», - розповідає Тетяна Адамович.
Олександр часто телефонував додому, казав, що у нього все добре. «На декілька днів навіть вийшло приїхати у відпустку, однак доньку так і не побачив. Вона у той час була у тітки, а це інша область», - з сумом згадує Тетяна. Востаннє вона з Олександром говорила телефоном за дві години до його загибелі. Жінка казала, аби він повертався, адже мав таку можливість. Чоловік був двічі тяжко пораненим, але трохи підлікувавшись, вертався до своїх хлопців, яких не міг лишити самих.
«Ця війна знову нас зблизила і ми вирішили, що по поверненню Олександра, ми знову житимемо разом. Але, мабуть, не судилося. А як чекала на це наша донечка», - стримуючи сльози говорить Тетяна. Жінка дізналася про загибель Олександра, коли їй зателефонував його побратим і сповістив трагічну звістку. «Не могла у це повірити, а потім сльози потікли рікою», - згадує Тетяна.
Олександр Закусіло загинув на блокпосту біля Слов’янська, під час обстрілу, що здійснювали бойовики з непідконтрольної території.
Вдома в героя лишилась дружина Тетяна та 15-річна донька Анна, яка дуже важко переживає втрату батька. «Донечка часто плаче і згадує тата, їй не вистачає його уваги, підтримки і любові. А ще, вона дуже чекала, що ми знову будемо жити разом. Через пережите стала дуже часто хворіти, багато пропустила в навчанні», - говорить Тетяна Адамович.
Держава допомогла родині загиблого в АТО Олександра Закусіла, виплативши компенсацію та надавши житло, але батька вже не повернеш. Зараз його донька Аня потребує лікування, адже постійний стрес через пережите горе спровокував проблеми із здоров’ям, тому потрібні постійні обстеження. Проте дівчинка тримається мужньо і пишається своїм татом, який віддав своє життя боронячи не тільки свою родину, а й кожного з нас. Давайте разом допомагати дитині загиблого героя АТО Олександра Закусіла.
АДАМОВИЧ ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА TETIANA ADAMOVYCH 4188370022101920 (Райффайзен банк «Аваль»)
