Матеріальна допомога родині загиблого
14 травня 2015

Допомога сім'ї Руслана Семчище, загиблого учасника АТО: Дружина загиблого Наталія і двоє синів (17 і 13 років)


Фото сім'ї

СІМ'Я

«Руслан був цілим світом для нас, якого тепер вже немає…»

«Добрий та ласкавий. Не міг нікому відмовити, якщо про щось просили. Ніколи не сварився. Таких людей як він, більше не знаю. Лишилися тільки добрі спогади, в усьому», - так згадує про свого коханого чоловіка, загиблого в АТО, кадрового військового, бійця 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади Руслана Семчище його дружина Наталія. Вони вдвох прожили 16 років, виховували двійко дітей. Це була щаслива українська родина, яких є тисячі у нашій країні, але в одну мить прийшло горе, що назавжди змінило життя та долю жінок і дітей, які лишилися без чоловіка і батька.

Майбутнє подружжя познайомилися один з одним на весіллі у спільних знайомих. Наталія каже, що Руслан одраз впав в око, був гарним, високим, струнким із світлими косами. А коли познайомилася ближче і почали спілкуватися, перше добре враження, що склалося – підтвердилося, ба більше, очікування перевершилися. «Руслан був дуже уважним до дрібниць, а ще дуже добрим і лагідним. Ніколи не лишав мене на самоті із проблемами, завжди шукав вихід», - говорить дружина загиблого.

Після весілля, молода сім’я спершу жила з батьками чоловіка, а потім вони подарували хату і Руслан з Наталією переїхали жити туди. «Батьки в Руслана теж були дуже добрими людьми, хочу ще раз подякувати їм за сина, якого так виростили і виховали. Вони нам також дуже багато допомогли і підтримували», - каже Наталія.

А через декілька місяців в Руслана і Наталії народилася дитина, появі якої вони дуже раділи. «Коли я була вагітною і ми з Русланом пішли на УЗД і стало відомо, що буде хлопчик. Для мого чоловіка це було невимовне щастя. Вирішили, що назвемо Іваном. А після виходу від лікаря і аж до самої зупинки, Руслан ніс мене на руках, таким він був щасливим, що я народжу йому хлопчика», - згадує дружина загиблого.

Коли народився Іван, Руслан Семчище з першого дня був завжди біля сина і допомагав своїй дружині. «Він давав мені можливість відпочити. Ходив з Іваном гуляти, читав йому казки. Ніколи не було такого, що тільки я займалася з сином», - згадує жінка. А через декілька років родина Семчище знову раділа – народився другий син, якого назвали Мирославом. «Як дітки трохи підросли, то дуже любили весь час проводити з татом. Він водив їх на каруселі. Разом вони змайстрували лавочки у дворі, стільці та стіл, за яким ми всі разом обідали. Вони і зараз згадують, що робили це разом з татом, якого їм так не вистачає…», - каже Наталія.

Ще з самого дитинства, Руслан Семчище мріяв бути військовим. Він хотів бути схожим на свого діда, який багато років віддав службі. Тож з 2003 року Руслан був на контракті у війську. А останні 12 років життя, служив у складі 128-ої окремої гірсько-піхотній бригаді, у складі якої і брав участь в АТО.

Рішення Руслана йти в АТО його родина не підтримувала. Батьки, сестра, дружина й діти просили Руслана не їхати. «В нього були проблеми зі здоров’ям — ще 2004 року у нього виявили тромб. Треба було негайно робити операцію, проте лікар порадив дороге лікування і воно допомогло уникнути хірургічного втручання. Хоча  й стовідсотково не зняло проблему.  Проте він казав, що не зможе дивитися в очі дітям, коли він, військовий, в час, коли в країні йде війна сидить вдома», - говорить дружина загиблого.

З липня 2014 року, Руслан Семчище вже знаходився у зоні бойових дій. Наталія каже, що чоловік часто телефонував додому, ніколи не жалівся і завжди казав, що в нього все добре. У відпустку приїхати не зміг, хоча планував. А одного дня, замість звичного телефонного дзвінка від чоловіка, Наталії зателефонували з військової частини і повідомили, що Руслана більше немає.

Руслан Семчище загинув під час виконання бойового завдання в районі смт. Станиця Луганська. Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Звістка про загибель Руслана сильно вплинула на його родину. Старший син Героя Іван, попервах після звістки про загибель батька замкнувся у собі, з ним займалися психологи, які змогли допомогти хлопцю. «Немає і дня, аби ми не згадували про Руслана. Дуже важко нам без нього. Це горе не можливо передати словами, мене зрозуміють лише ті, хто сам переживав подібне», - каже Наталія.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Руслана Семчище: дружині Наталії та синам: 17-річному Іванові і 15-річному Мирославу, надавши компенсацію, житло, яке потребує ремонту та призначивши пенсію. Зараз Іван вступає до університету, а Мирослав піде до 10 класу. Він захоплюється футболом, часто привозить додому різноманітні нагороди із змагань. Але попри всі успіхи і час, який минув від дня трагедії, дітям дуже не вистачає батька, його підтримки, поради та теплих слів. Тож давайте і ми не будемо забувати про родину нашого Героя Руслана Семчище.


Семчище Наталія Михайлівна
4188370022289352 (Райффайзен банк «Аваль»)

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?!

Учасник АТО

Семчище Руслан

ЗСУ
Закарпатська область
128-а окрема гірсько-піхотна бригада
37 років
07.02.1977 - 19.11.2014
загинув 19.11.2014 в Станиці Луганській Луганської області
«Не хочу, щоб діти мене соромилися. Всі ж поїхали»,- сказав Руслан дружині, збираючись в АТО. Хоча за станом здоров’я не підлягав мобілізації. Та він виховував синів власним прикладом, тож не уявляв, як потім погляне їм у очі. Він був добрим і люблячим татом, мудрим наставником. Вони разом ловили рибу, грали в шахи та війнушку. Ніхто уявити не міг, що справжня війна забере їхнього батька, і та розмова з ним, вранці 19 листопада, стане останньою…

Другие

Допомога родині Новіцького Віктора: дружині Наталії та сину Богдану

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 5 000 грн.

Допомога родині Короля Юрія: дружині Ользі та трьом донькам: Тетяні, Оксані та Ользі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 15 020 грн.
Необхідно: 29 000 грн.

Допомога родині Романа Чорнобая загблого в АТО: дружині Тетяні та сину Матвію

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 5 500 грн.

Допомога родині Василя Балога, загиблого в АТО: дружині Інні та двом синам - Василю та Кирилу

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 600 грн.
Необхідно: 16 500 грн.

Допомога родині Михайла Волянюка, загиблого учасника АТО: дружині Ганні та двом дітям: сину Денису та доньці Анастасії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 25 200 грн.

Допомога родині Сидора Олега загиблого учасника АТО: дружині Марині та донечці Кірі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 21 600 грн.

Допомога родині Олександра Павлюка, загиблого учасника АТО: дружині Світлані та двом дітям - сину Максиму та доньці Олександрі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 16 800 грн.

Допомога родині Олександра Тербана, загиблого учасника АТО: дружині та двом дітям – Крістіні та Вадиму

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога родині Лавкая Василя (доброволець ДУК ПС) – дружині Вікторії та донечці Аріні

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 26 400 грн.

Допомога родині загиблого Роберта Кіса, Чопський прикордонний загін: дружина Андріана та син Денис

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 9 600 грн.

Допомога сім'ї Олега Реготуна, загиблого бійця АТО, 15 ОГПБ 128 бригади: дружина Надія і двоє дітей

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 14 400 грн.

Допомога сім'ї Олексія Гуртова, загиблого в АТО. Дружина загиблого Ліліана і двоє дітей (8 і 7 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 300 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога сім'ї Миколи Жука, загиблого в АТО: дружина Олена і донечка

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 9 600 грн.

Допомога сім'ї Олександра Бабича, загиблого в АТО: дружина загиблого Олена і двоє дітей (11 і 3 роки)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 12 000 грн.