«Гарний батько та чоловік. Дуже турботливий і цілеспрямований. Якщо він щось вирішив – впевнено крокував до цілі. Для нього не було жодних відговірок. А ще – завжди посміхався», - перше, що згадує про свого загиблого чоловіка, бійця 79-ої окремої аеромобільної бригади Євгена Бакунова його дружина Емма.

Жінка розповідає, що познайомилася із Євгеном у перший день нового року. Тоді вона працювала продавцем у кіоску, а чоловік там завжди купляв цигарки. «Я і до того його бачила, але цього дня ми розговорилися і Євген вразив мене своїм поглядом на життя. Будучи 20-річним юнаком, він вже мислив як справжній чоловік, чітко окреслив своє майбутнє і мрії. А мріяв він бути військовим. Загалом він мені сподобався, був дуже цікавою людиною», - каже Емма.

Євген Бакунов працював на Чорноморському суднобудівельному заводі. Потім вступив до Миколаївського національного аграрного університету, але покинув навчання, бо дуже хотів служити у десантних військах. Тоді ж пішов на строкову службу. «Після нашого знайомства ми декілька місяців зустрічалися, а потім Женя пішов до війська. Коли повернувся – почали жити разом і незабаром одружилися», - розповідає дружина загиблого. А через рік в подружжя народився син, якого назвали Тимуром. «Женя був присутнім на пологах, в усьому мене підтримував і допомагав. Так співпало, що тоді Женя якраз підписав контракт з 79-ою окремою аеромобільною бригадою. Це була його мрія з дитинства. Тож перші півроку він дуже мало бував удома. Постійно на службі. Він жив військом, хотів, щоб син пишався своїм татом. А коли стало більше вільного часу, Женя його проводив з Тимуром. Вони часто ходили гуляти, у парк», - розповідає жінка.

Євген дуже хотів стати сержантом, мріяв вступити до школи офіцерів, але початок Антитерористичної операції вніс корективи в його і родинні життєві плани. У березні, військовослужбовців 79-ї аеромобільної бригади перевели контролювати ситуацію біля села Чонгар Генічеського району Херсонської області. А вже у травні Євгена відправили в зону проведення антитерористичної операції.

«Я дуже переживала за Женю. Рятувало, що попервах, він мені часто телефонував. Говорили в основному про плани на майбутнє, про нашого сина. Поки був не у зоні бойових дій, то на декілька днів на місяць міг приїздити додому. Найбільш пам’ятається наша остання зустріч. Коли його проводила, то чомусь, сльози самі вернулися на обличчя. Дуже плакала і ридала. А Женя мене ще тоді заспокоював. Казав, чому ж я плачу, адже він все одно повернеться», - хвилюючись розповідає Емма.

При виконанні бойового завдання в Донецькій області, Євгена Бакунова було поранено. Товариші по службі винесли його з поля бою і передали у лікарню, але, на жаль, поранення було несумісне із життям. 8 серпня 2014 року від отриманих ран серце Героя перестало битися. Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Євген Бакунов нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Про смерть чоловіка я дізналася лише через декілька днів після загибелі. Знала лише, що Женя поранений, сподівалася на краще, але потім подзвонили з частини і повідомили про цю трагедію. В перші місяці я просто не знала, що мені робити. Немає вже поруч надійної опори, коханого та тата Тимурчика», - говорить Емма.

Зараз жінка сама виховує 4-річного Тимура. Хлопчик ходить до дитячого садочку, є дуже активним, любить бігати і гратися. Часто згадує свого тата. «Як ходимо на кладовище, Тимур завжди питає як там мій тато. Я сказала йому, що тато на небі, а він дивиться на могилу і питає, а хто ж тоді там. На це дуже боляче дивитися, а головне усвідомлювати, що тепер ми лишилися самі», - говорить Емма.

Держава допомогла родині Євгена Бакунова: дружині Еммі та синові Тимуру надавши компенсацію, житло та призначивши пенсію. Квартира потребує ремонту, який частково вже зроблений, в тім ліку і завдяки допомозі людей через платформу «Люди допомагають Людям». Тимур восени готується піти до школи раннього розвитку та хоче записатися на спортивний гурток, адже дуже полюбляє активності. А найбільше, йому не вистачає тата, який загинув захищаючи нас. Давайте разом допоможемо родині загиблого Героя АТО Євгена Бакунова.