Матеріальна допомога родині загиблого
15 липня 2015

Мати загиблого Людмила Володимирівна


Фото сім'ї

СІМ'Я

Залишившись без батьків, Людмила Володимирівна знайшла опору у своєму чоловікові. Це було справжнє велике почуття: 5 років вони зустрічалися, 43 прожили у шлюбі. Працювали, ростили двох синів, будували дім. Згодом втіхою стали онуки. І коли здавалося, що все є для спокійної старості, трапилася перша страшна втрата - зненацька, в 33 роки, помер старший син. В 2010 році після важкої хвороби пішов з життя чоловік. А загибель Сергія в АТО стала останньої краплею в чаші невимовного горя, яке розриває серце матері. «Була родина – і нема…» - підводить гіркий підсумок Людмила Володимирівна. Сил жити далі та боротися з високим тиском і онкологічним захворюванням їй надають онуки та друзі синів-соколів, що так рано відлетіли у небесний вирій.

Учасник АТО

Романчук Сергій Михайлович

ЗСУ
Житомирська область
30-а окрема механізована бригада
40 років
загинув 09.02.2015 в с. Логвіново Донецької області
Батько – вчитель фізичної культури – прищепив Сергію любов до спорту, і він з третього класу займався баскетболом. Високий, спритний, старанний у навчанні юнак з легкістю поступив до Ленінградського ВВПУ ППО. Завжди усміхнений, відкритий до спілкування, він мав безліч друзів, з готовністю допомагав сусідам, людям похилого віку. Своїх жінок (матір, дружину, а особливо донечку) носив на руках. Після смерті батька та брата звалив на себе всі турботи про сім’ю, будував плани на майбутнє. Та клята війна все зруйнувала - на Донеччині машина Сергія потрапила під обстріл. Його родина втратила єдину опору…

Другие