Матеріальна допомога родині загиблого
7 грудня 2015

Допомога родини Миколи Лісовського, загиблого учасника АТО: Дружина Лариса і двоє дітей


Фото сім'ї

СІМ'Я

Лариса Анатоліївна розповіла історію своєї родини: «Ми познайомилися в 2001 році, в цьому ж році і одружилися - це було справжнє почуття. Ні, Коля не був романтиком, він, скоріше, був практиком. Але коли ми познайомилися, я побачила в ньому людину з чесним та відкритим серцем, на яку у всьому можна покластися. Після створення сім’ї не завжди було все легко і просто: він, тоді ще старший лейтенант, постійно знаходився то в нарядах, то на полігонах, і всі сімейні турботи лягали на мої плечі. Навіть дітей з пологового будинку не зміг забрати сам. Та ми дуже кохали один одного, і у нас зовсім не вистачало часу на чвари. Пам’ятаю його найдорожчий подарунок: Коля приїхав з полігону весь зарослий, брудний, я відчиняю двері, а у нього в руках букет польових квітів та армійський казанок з полуницею. Стоїть, посміхається і каже: «Всією ротою збирали!» Я на той час була вже вагітна донечкою Анютою. Були і цінні подарунки, але цей… Потім народився синочок Іванко – діти для мого чоловіка були усім, він їх дуже любив. І все було б добре, якби не ці події на Сході України. Коля був, фактично, екологом - начальником служби радіаційно-хімічної загрози, і міг не поїхати, бо потреби в таких спеціалістах не було. Але коли я йому про це сказала, він навіть слухати мене не захотів: «Я буду тут, а мої друзі там – НІ!» Кожен день проходив в тривожному очікуванні дзвінка. В липні 2014 року йому дали відпустку - ми востаннє його бачили… Які це були п’ять днів? Здавалося, що ми не можемо ні наговоритися, ні натішитися товариством один одного. Діти ходили за ним по п’ятам, навіть під дверима ванної кімнати чекали. Прощалися тихо: сіли поряд, взяли один одного за руки і мовчали. Потім провела його до таксі і сказала, що кохаю більше за життя. А він у відповідь: «Я теж! Не дзвони мені, бо це небезпечно - буду телефонувати сам. Бережи дітей!» І все… Всю силу його любові і турботи про родину я оцінила тільки після того страшного бою 13 серпня 2014 поблизу Степанівки. Адже Коля залишився живим, пораненим в обидві ноги. Він повідомив координати свого місцеположення, відповідав на вхідні дзвінки, телефонував сам. Але за 11 останніх годин свого життя він жодного разу не подзвонив мені, щоб я не хвилювалася! Разом з ним померла частина моєї душі. І в той же час він залишив по собі найцінніший подарунок – наших дітей. Анюта та Іван - це те, що дає мені сили жити далі». Минають дні, минають ночі, «Кохана» ти вже не шепочеш – Від того болісно мені. Прийди до мене хоч уві сні! Чому так сталося? Скажи! Невже ми прокляті всі на землі? Невже для того матері синів ростили, Щоб ті блукали у пітьмі? Ні! Не для того, Не для того їх плекали! Ви нашу землю рідну захищали. Але яка ж ціна? Ціна – життя! І тим не буде каяття, Хто його взяв і розтоптав. Хай будуть прокляті вони На всі віки! Чому ж так боляче? Стискає, щемить у грудях, Крає, крає … Душа ж бо знає, що ніколи Тебе на цій землі вже не спіткає. Ти спи спокійно. Я подбаю Про все. І там колись за небокраєм Зустрінеш знову ти мене. Минають дні, минають ночі, Дивлюсь я нашим дітям в очі І ніби чую, ти шепочеш: «Кохана, я люблю тебе!» Від того радісно мені, Що в них твій слід лишився на землі.

Учасник АТО

Лісовський Микола Володимирович

ЗСУ
Житомирська область
30-а окрема механізована бригада
37 років
19.12.2976 – 13.08.2014
загинув на Савур-Могилі в Донецькій області
19 грудня 1976 року, в День святого Миколая в родині Лісовських народилася четверта дитина – довгоочікуваний хлопчик. Назвали його Миколою, на честь його ангела. Маленьким він усім говорив, що сам себе так назвав.
Після закінчення школи вирішив стати військовим. Батьки були проти – бачили його стоматологом. Та Микола відстояв власний вибір і з першого разу вступив до Харківського військового училища. З початку служби пройшов шлях від молодшого лейтенанта до майора. Відповідальність, чесність, порядність, пунктуальність – це ті якості, за які його всі поважали, Микола Володимирович був людиною слова і діла. Створена згодом родина стала надійним тилом, кожної вільної хвилини він прагнув до домашнього вогнища.
А найбільшим захопленням була риболовля, яка приносила задоволення і відпочинок від турбот.
З січня 2014 року його бригаду перевели на казармений стан, почалася посилена підготовка. Охороняючи кордон, до останнього не вірив, що Росія окупує Донбас. Але після перших втрат рішуче заявив про готовність відбивати атаки ворога, хоча на фронті потреби у фахівцях його профілю не було. Микола Володимирович загинув на Савур-Могилі, залишаючись вірним військовому обов'язку.

Другие

Допомога родині Сергія Колесніченка: дружині Тетяні та сину Максиму

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 3 000 грн.

Допомога родині Віктора Козака: дружині Ользі та дочці Вероніці

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Єрмака Олега, учасника бойових дій, загиблого в АТО: дружині Катерині та донечці Надії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Олександра Чернявського, загиблого учасника АТО: дружині Олені та сину Івану

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 6 000 грн.

Допомога родині Романа Абрамова, загиблого в АТО, учасника бойових дій: дружині Тетяні та синам Даніїлу й Олександру

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Ігоря Юрченка, загиблого учасника АТО: дружині Наталі та доньці Дарині

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині загиблого Олега Банчука: дружині Галині та сину Олександру

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога Софії, дочці Антонова Вадима, загиблого в АТО

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Руденка Дмитра, загиблого бійця 30-ї окремої механізованої бригади: дружині Ірині та трьом дітям

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 500 грн.
Необхідно: 19 200 грн.

Допомога родині Олександра Іваненка, загиблого в АТО бійця 30-ї окремої механізованиї бригади: дружині Яні та сину Денису

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога сім'ї Сергія Майбороди, загиблого учасника АТО, 30-а окрема механізована бригада: Дружина Любов, син і дочка

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Василия Подолянчука, загиблого в АТО,12-й інженерний полк: дружина Лідія і донька (10 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 10 800 грн.

Допомога сім'ї Богдана Сахнюка, загиблого бійця АТО, 30-а окрема механізована бригада: дружина Олена і син (14 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 9 600 грн.

Допомога родині Івана Олійника, загиблого бійця АТО, 30-а окрема механізована бригада: дружина Вікторія і син

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині В’ячеслава Уткіна, загиблого в АТО, 30-а окрема механізована бригада: дружина Діна і донька (15 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 16 800 грн.