Матеріальна допомога родині загиблого
10 грудня 2015

Допомога родині В’ячеслава Уткіна, загиблого в АТО, 30-а окрема механізована бригада: дружина Діна і донька (15 років)


Фото сім'ї

СІМ'Я

У будинку, де жив старший лейтенант В’ячеслав Уткін, досі стоять його берці, лежить військова шапка. Для дружини Діни та доньки Марії це наче реліквія, яку жодна не наважується прибрати. 30 серпня 2014 року в них не стало їх єдиного чоловіка, їх опори.
За кілька годин до загибелі він розмовляв з дружиною, попросив, щоб у них все було добре, якщо з ним щось трапиться. «Коли я дізналася, що Слава загинув, одразу відчула таку порожнечу навколо, відчула, що про мене більше ніхто не думає, ніхто не спитає, як у мене справи. Втратився зв'язок, який між нами був. Усе, що ми будували п’ятнадцять років, зникло…Його не стало…» - розповідає дружина офіцера.
Страшну звістку наступного дня після трагедії, що сталася в селищі Хрящувате Луганської області, їй повідомила мама В’ячеслава. Для матері він також завжди був надійним плечем. Молодшому братові замінив батька, який передчасно пішов із життя. Однак не встиг побачити племінника.
У 2000 році В’ячеслав одружився з Діною, потім у них народилася донька Маша.
«Перші декілька років ми знімали квартиру, хотіли окремо пожити. Але це було дорого, до того ж доньку треба було віддавати до школи, тому ми вирішили переїхати до моєї мами. Раніше завжди хотілось чогось більшого, хотілось мати власне житло, так як ми разом з донькою мешкали в одній кімнаті.
Донька мріяла мати свою кімнату, де у неї був би власний простір… А зараз думаю, що жила б так усе життя, аби тільки він був поруч… Виявляється, що все матеріальне взагалі не проблема. Дуже тяжко, коли поруч немає твого однодумця, твоєї опори, твоєї коханої близької людини…» - з тугою каже жінка.
«Славу відпустили на два тижні, і весь цей час я не могла на нього надивитися, надихатися ним. Я могла просто лежати і дивитися на нього, запам’ятовуючі кожну зморшку його обличчя. Мабуть, відчуття тривоги було. Коли він уже їхав, то так не хотілося відпускати! Потім постійно було відчуття тривоги. Щоб я не робила, я постійно хвилювалася, відчувала, що щось станеться», - пригадує Діна.
Не дозволяє мамі плакати 15-річна Марія, і сама намагається бути сильною. Мабуть, цього вона навчилася від тата. Про таку доньку мріє кожен батько: разом вони їздили на риболовлю, ремонтували машину, дивилися футбол. Останні два тижні, що В’ячеслав був удома, дівчинка намагалася якомога більше часу проводити з татом. Ці дні залишили в її пам’яті найприємніші спогади про нього.
«Останні дні, коли він був удома, незабутні. Ми їздили на шашлики, на рибалку. Пам’ятаю: ми наловили дуже багато риби. Вона досі лежить у морозилці. Рука не піднімається щось з нею зробити. Наче святиня якась», - каже Маша. Останній рік перед загибеллю він наче спішив жити, нічого не відкладав на потім, усе робив швидко. Власноруч зробив огорожу, планував добудувати будинок.
Ще під час подій на Майдані передчував, що може трапитися щось страшне. І вже взимку їх перевели на казармене становище, а навесні розпочалося АТО.
«Слава тоді не ночував удома, тільки зрідка приходив. Прийшов 23 лютого на свій день народження. Маша йому подарувала листівку, у якій було про риболовлю. Він радів її вітанню більше, ніж моєму подарунку. Такі моменти дуже запам’ятовуються», - ностальгує дружина.

Для тих, хто знав В’ячеслава, він завжди залишиться відкритою людиною, справжнім другом. Людиною, яка надихала. У свої 37 років він не переставав вчитися чомусь новому, усього досягав сам та покладався лише на себе.
Мабуть, ці риси сина, чоловіка та батька дають сили найближчим жінкам В’ячеслава Уткіна жити далі. Їх підтримують його друзі та волонтери.
Але порожнечу, яка поселилася в їх серцях, ніхто і ніщо вже не заповнить.

Учасник АТО

Уткін В’ячеслав Олександрович

ЗСУ
Житомирська область
30-а окрема механізована бригада
37 років
23.02.1977 – 30.08.2014
загинув с. Хрящувате Луганської області
В’ячеслав з дитинства був пов’язаний з армією. Він народився 23 лютого 1977 року, в родині військового. Тому дідусь і назвав його Славою.
Змалечку йому подобалося все військове, він хотів бути схожим на тата – отож і обрав для навчання Харківський військовий університет, який закінчив у 1998 році за спеціальністю ракетник.
Чесний, не здатний на підлість, завжди говорив правду в очі. В повсякденному житті був дуже скромним і невибагливим, всього себе віддавав турботі про рідних. А найкращим видом відпочинку для нього були риболовля та збирання грибів.
Захист Батьківщини вважав священним обов’язком, тому й пішов виконувати його на Донбасі. Загинув під мінометним обстрілом.
В останній розмові з дружиною попросив, щоб у них все було добре, якщо з ним щось трапиться…

Другие

Допомога родині Сергія Колесніченка: дружині Тетяні та сину Максиму

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 3 000 грн.

Допомога родині Віктора Козака: дружині Ользі та дочці Вероніці

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 5 000 грн.

Допомога родині Єрмака Олега, учасника бойових дій, загиблого в АТО: дружині Катерині та донечці Надії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 600 грн.
Необхідно: 6 000 грн.

Допомога родині Олександра Чернявського, загиблого учасника АТО: дружині Олені та сину Івану

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 6 000 грн.

Допомога родині Романа Абрамова, загиблого в АТО, учасника бойових дій: дружині Тетяні та синам Даніїлу й Олександру

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 19 200 грн.

Допомога родині Ігоря Юрченка, загиблого учасника АТО: дружині Наталі та доньці Дарині

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 6 000 грн.

Допомога родині загиблого Олега Банчука: дружині Галині та сину Олександру

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 6 000 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога Софії, дочці Антонова Вадима, загиблого в АТО

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 13 200 грн.

Допомога родині Руденка Дмитра, загиблого бійця 30-ї окремої механізованої бригади: дружині Ірині та трьом дітям

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 19 200 грн.

Допомога родині Олександра Іваненка, загиблого в АТО бійця 30-ї окремої механізованиї бригади: дружині Яні та сину Денису

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 14 400 грн.

Допомога сім'ї Сергія Майбороди, загиблого учасника АТО, 30-а окрема механізована бригада: Дружина Любов, син (5 років) і дочка (2 роки)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 9 600 грн.

Допомога родині Василия Подолянчука, загиблого в АТО,12-й інженерний полк: дружина Лідія і донька (10 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 10 800 грн.

Допомога сім'ї Богдана Сахнюка, загиблого бійця АТО, 30-а окрема механізована бригада: дружина Олена і син (14 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 9 600 грн.

Допомога родині Івана Олійника, загиблого бійця АТО, 30-а окрема механізована бригада: дружина Вікторія і син (1 рік)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 6 000 грн.

Допомога родини Миколи Лісовського, загиблого учасника АТО: Дружина Лариса і двоє дітей

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 16 800 грн.