Матеріальна допомога родині загиблого
14 грудня 2015

Допомога родині Олександра Старова, загиблого бійця АТО, 25-й батальйон територіальної оборони "Київська Русь": батьки Олександр Михайлович і Раїса Михайлівна


Фото сім'ї

СІМ'Я

Подружжя Старових разом уже 40 років. Олександр Михайлович - професійний військовий, Раїса Михайлівна повсюди слідувала за чоловіком, працювала у військовому шпиталі сестрою-господаркою. Двох синів вони виховали справжніми чоловіками: обоє відслужили в армії, обрали достойні професії, щоб приносити користь Батьківщині. В родині панувала атмосфера поваги та любові. Традиційними були святкування 8 травня річниці одруження батьків та Дня святого Михайла 21 листопада. Олександр в ці дні завжди приїздив додому, готував шашлики, проявляв максимум уваги до рідних.
Він завжди турбувався про них, не повідомляв поганих новин – хвилювався за мамине серце. Приховав факт перебування на Майдані, і тільки шрам на нозі від гумової кулі підтвердив здогадку матері.
А на Донбас він пішов з перших днів початку військового конфлікту, сказавши категорично: «Хто тебе захистить, мамо, як не я? А якщо вони сюди прийдуть – як я тобі в очі подивлюся? У відпустку не чекайте, повернуся тільки з перемогою і нагородами». І
він дійсно став прикладом мужності – у річницю з дня його загибелі бійці, що навідали батьків, цілували матері руки і дякували за сина, розповідаючи, як він прийняв бій і врятував їхні життя.
Після непоправної втрати у батьків загострилися хронічні хвороби, обоє потерпають від підвищеного тиску, швидка допомога приїздить майже щодня, пенсія йде на ліки.

Учасник АТО

Старов Олександр Олександрович

ЗСУ
Київська область
25-й батальйон територіальної оборони "Київська Русь"
35 років
29.06.1989 – 21.09.2014
загинув в м. Дебальцеве Донецької області
Сашко змалечку вмів піклуватися про інших, був надійним помічником у батьків. В школі захоплювався футболом, отримував нагороди за участь у змаганнях. Швидкий, спортивної статури, в армії потрапив до ПДВ.
Тож коли запалав Донбас, без вагань пішов на фронт. Двічі був поранений, але свій блокпост не полишав – почуття відповідальності за 18 довірених йому бійців було сильнішим за біль.
От і того вересневого ранку він першим прийняв бій, бо підступний ворог, переодягнений в українську форму, ввів воїнів в оману. Олександр не дожив дві години до присвоєння офіцерського звання.

Другие

Допомога родині Олександра Вахнюка, загиблого учасника АТО: дружині Юлії та двом донькам Ксенії та Варварі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 24 350 грн.
Необхідно: 25 680 грн.

Допомога родині Святослава Вдовича , загиблого в АТО: дружині Ганні та трьом синам: Олексію 12, Іллі 10 та Федору 5

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 40 200 грн.
Необхідно: 99 660 грн.

Допомога родині Павла Стрельчука, загиблого учасника АТО: дружині Юлії та сину Олексію

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 26 225 грн.
Необхідно: 26 280 грн.

Допомога родині Благовісного Віталія, сапера 93-ї окремої механізованої бригади: дружині Ларисі та двом донькам Єлизаветі та Ангеліні

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 71 649 грн.
Необхідно: 84 000 грн.

Син загиблого Ярослава Ольшевського Олександр, 17 років

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 29 671 грн.
Необхідно: 42 000 грн.