Допомога родині загиблого Роберта Кіса, Чопський прикордонний загін: дружина Андріана та син Денис
Вони познайомилися у спільній компанії і одразу ж закохалися. Це була любов з першого погляду. Він – душа компанії. Вона – красуня від якої не відвести погляду.
Андріана народила Роберту синочка – маленьке рудоволосе щастя. Для чоловіка син був найдорожчий подарунок у світі. Він завжди мріяв, що навчить його всього, чого навчився від свого батька.
Андріану виховувала мама, її батьки розлучилися. І вона завжди мріяла мати повноцінну сім‘ю – чоловіка та 3-ох дітей. Та не судилося. Доля вирішила інакше.
- Ми з чоловіком і сином не встигли і побути сім’єю, бо син народився, а через 2 тижні чоловіка відправили в зону АТО. Пам’ятаю останню ніч перед відправкою, він обняв сина, якому було 23 дні і спав з ним цілу ніч, - згадує 26-річна вдова.
«Я занятий. Пізніше передзвоню». І все, це були його останні слова, сказані дружині. Вони їхали на завдання і збилися зі шляху. Випадково натрапили на ворожий пост, де їх машину розстріляли.
За декілька днів, Андріані зателефонували з незнайомого номеру. Вона вагалася, чи відповідати на дзвінок, наче відчувала, що з чоловіком щось трапилось.
- Ви Кіс Андріана?, - запитав незнайомий голос. - Ваш чоловік сьогодні помер у реанімації, - повідомили їй. Що відбувалося далі Андріана не пам’ятає.
Все наче у жахливому сні, а не у їх житті.
Андріана народила Роберту синочка – маленьке рудоволосе щастя. Для чоловіка син був найдорожчий подарунок у світі. Він завжди мріяв, що навчить його всього, чого навчився від свого батька.
Андріану виховувала мама, її батьки розлучилися. І вона завжди мріяла мати повноцінну сім‘ю – чоловіка та 3-ох дітей. Та не судилося. Доля вирішила інакше.
- Ми з чоловіком і сином не встигли і побути сім’єю, бо син народився, а через 2 тижні чоловіка відправили в зону АТО. Пам’ятаю останню ніч перед відправкою, він обняв сина, якому було 23 дні і спав з ним цілу ніч, - згадує 26-річна вдова.
«Я занятий. Пізніше передзвоню». І все, це були його останні слова, сказані дружині. Вони їхали на завдання і збилися зі шляху. Випадково натрапили на ворожий пост, де їх машину розстріляли.
За декілька днів, Андріані зателефонували з незнайомого номеру. Вона вагалася, чи відповідати на дзвінок, наче відчувала, що з чоловіком щось трапилось.
- Ви Кіс Андріана?, - запитав незнайомий голос. - Ваш чоловік сьогодні помер у реанімації, - повідомили їй. Що відбувалося далі Андріана не пам’ятає.
Все наче у жахливому сні, а не у їх житті.
Закарпатська Область
Індикатор наповнення рахунку
Зібрано:
20 030 грн.
Необхідно:
18 720 грн.
Собрано ранее:
0 грн.