Це було кохання з першого погляду. Їй було 16, а йому 24 коли одружилися. І здавалося, були самими щасливими. Переїхали жити до столиці, адже Віктор перевівся на службу до київської міліції. Молоде подружжя жило від зарплати до зарплати у гуртожитку. Згодом у них народився Мишко і їх радості не було межі. Віктор дуже хотів сина.
Син для них став сенсом життя. Жилося важко, грошей постійно не вистачало, але вони усе витримали разом. Відслуживши 23 роки в міліції, Віктор вийшов на пенсію.

А коли почалася війна, він поновився на службу і вступив до батальйону «Миротворець». 11 липня 2014 року батальйон відправили до Слов’янську. А вже 22 липня 2014р він загинув.

Їх гордість - єдиний син вступив до Київського ліцею ім. І. Богуна. Вирішив бути військовим як і його батько. - Віктор пишатиметься нашим сином, бо він виховував справжнього чоловіка, - каже Оксана.

Через 2 роки після загибелі чоловіка, держава нарешті надала родині житло. Наразі Оксана з сином проживають разом у квартирі. Михайло закінчив 2 курс Академії МВС.
Для навчання та розвитку юнакові потрібен ноутбук.
Для зайнять спортом потрібні спортивний одяг: кросівки р.42, спортивний костюм розмір 48, зріст 176.
Також будуть вдячні за спортивні приладдя.
Давайте разом допоможемо родині.

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?!