Матеріальна допомога родині загиблого
27 травня 2016

Допомога родині Євгена Лоскота, загиблого учасника АТО, 1-а окрема танкова бригада: дружині Тетяні та сину Тарасу

Лоскот Євген Олександрович, 22.06.1983 р.н.; військове звання – капітан; позивні - «Баха», «Локоть», «Дамба-22».
Він народився й зростав на Чернігівщині, в мальовничому містечку Десна. У дитинстві волів більше слухати, ніж говорити, а коли вже щось казав, усі шанобливо замовкали. Його знайомі наголошують – хлопчина був з твердим характером, мав внутрішній стрижень, спокійну вдачу, що притаманна воїнам, лідерам, справжнім чоловікам.
А ще казали, був здатним на відчайдушний вчинок. Не дивно, що по здобутті середньої освіти подався до воєнного Вишу, закінчивши його у званні лейтенанта ЗСУ. А потім – Майдан, анексія Криму, «русская весна» на Донбасі.
Армії тоді фактично не існувало, деморалізовані правоохоронці, особливо у прикордонних східних областях, масово ставали на бік сепаратистів. Євген навіть не замислювався. Пішов добровольцем. Відтак, починаючи з березня, боронив державу в лавах ЗСУ; з боями пройшов пів-Донбасу, звитяжив поблизу сіл Лутугине, Раївка, Жовте, Собовка, стояв на смерть за стратегічні блокпости; був технарем, розвідником, наводчиком, корегувальником, командиром.
За оборону Луганського летовища отримав дострокове звання майора, проте так і не встиг змінити зірочки на погоні. У вересні 2014-го Євген приєднався до бійців 22-го батальйону територіальної оборони Харкова, які навідріз відмовилися здавати свої позиції. Хлопці залишились без офіцерів, тож Лоскот прийняв рішення очолити обезголовлений підрозділ, про що доповів своєму командуванню. 7 вересня хлопці потрапили у засідку. Без допомоги і транспорту вони були б приреченими на смерть. Лоскот не вагаючись кинувся на виручку. З двома побратимами на покинутому кимось напівсправному БМП зупинилися посеред соняшникового поля, аби детальніше розвідати ситуацію. Метрів за двісті, на межі сільгоспугідь і найближчого терикону, Женя виявив з півдюжини одиниць військової техніки. Євген Лоскот приймає рішення атакувати. Троє бійців на БМП впали на голови ворогам як сніг серед літа. Заклинена башта унеможливлювала гарматний вогонь, тож хлопці використали кулемет і автомати. Їм майже вдалося вчасно залишити базу окупантів. Проте, в останній момент машину підбив ворожий танк. Тоді побратими й вирішили розділитись. Один зміг повернувся до своїх, другий потрапив у полон, а третій – Женя Лоскот – невдовзі направився прямо у небо. Останнє місце перебування капітана - покинута ферма неподалік висоти Весела гора.
Для всіх капітан просто зник безвісти. Родина божеволіла від невизначеності. Розпочалися пошуки, збір інформації, чуток… можливо, потрапив у полон до терористів, чи десь переховується на нелегальному становищі. Сім’я вірила та чекала; сподіваючись на повернення Євгена. Так тривало весь рік, допоки не вичерпався запас ілюзій. Крапку в сумній історії поставив дзвінок з Дніпропетровська. Родину офіційно повідомили про загибель капітана Лоскота у вересні 2014-го.
Тоді ж поступово спливли обставини героїчної смерті. Бранці, яким пощастили звільнитися з полону, переповідали, що сепари згадували «укропа», який підірвав себе з криками «Русские не сдаются! Слава Україні!», аби не потрапити у полон. Атака штабу окупантів спантеличила їх, тож, побоюючись халепи, терористи на добу загальмували просування вглиб нашої території.
По суті саме цей відчайдушний маневр дав змогу вийти з оточення п’ятдесяти українським воякам, врятував від окупації місто Щастя, з якого відкривалася дорога на незахищений Харків. Цієї доби до Щастя підтягнулися і там закріпилися добровольці з «Айдару» і бійці 92 бригади ЗСУ під командуванням полковника Віктора Ніколюка.
Тоді гадки не мали, кому завдячувати за «щасливий випадок». Щоправда, один з трьох героїв вже не почув би заслуженої подяки.
Незабаром Женю Лоскота перепоховають у рідній Десні на Чернігівщині.

Фото сім'ї

СІМ'Я

Євген Лоскот загинув 7 вересня 2014 року в бою поблизу села Весела Гора Слов’яносербського району Луганської області. Тіло було виявлено пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") 22-го червня 2015 року на місці його загибелі. Впізнаний за експертизою ДНК.
Родині Жені Лоскота потрібна допомога. Тож давайте разом допомагати родині загиблого учасника АТО.

Учасник АТО

Лоскот Євгеній Олександрович

ЗСУ
Чернігівська область
1-а окрема танкова бригада
31 рік
22.06.1983 – 07.09.2014
загинув біля с. Весела Гора, Слов’яносербський район, Луганська область
Капітан. Заступник командира роти з озброєння. 1-а окрема танкова бригада. Загинув 7 вересня 2014 року в бою поблизу села Весела Гора Слов’яносербського району Луганської області. Рештки героя були виявлені пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") 22-го червня 2015 року на місці його загибелі. Впізнаний за експертизою ДНК.

Другие

Допомога сину Андрія Іщенка, загиблого учасника АТО – Андрію

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 1 602 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога родині Яніса Лупікса, загиблого учасника АТО: Дружина загиблого Вікторія і двоє дітей

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 5 885 грн.
Необхідно: 19 200 грн.