Матеріальна допомога родині загиблого
13 липня 2016

Допомога родині Коношенко Руслана: трьом дітям Олексію, Максиму, Каріні та дружині Людмилі


Фото сім'ї

СІМ'Я

Він так хотів побачити її заплетені косички

Народжуються діти,
В воєнний час страшний,
І щоб їх захистити
Хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці
В жіночому любов,
Життя не перерветься,
Відроджуючись знов!

Вірш Руслана Коношенка, викарбуваний на могилі Героя

Руслан Коношенко, старший солдат 81-ої окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Доля подарувала Русланові дружину Людмилу та щастя бути батьком, у подружжя народилося трійко діток: Олексій (2005 р.н.), Максим (2009 р.н.) та Каріна (2014 р.н.). Через ту ж таки долю, вони залишились на самоті і більше ніколи не побачать батька. Руслан Коношенко загинув в терміналі Донецького аеропорту 20 січня 2015 року, прикриваючи евакуацію поранених побратимів. Завдяки йому, всіх 17 поранених змогли вивезти і всі вони залишились живі, крім Руслана, який лишився у пам’яті рідних та побратимів.

«Руслан нічого не боявся, не ховався, прийняв звістку про відправлення в аеропорт як черговий виклик долі. Розумів, якщо не він, то хто ще піде захищати нашу сім’ю?», - з сльозами на очах розповідає тепер вже вдова Людмила Коношенко.
Вони познайомились на ринку Кам’янця-Подільська, де Людмила продавала картини із зображенням кораблів. «Руслан тоді якраз повернувся з строкової служби, а служив він в Одесі, на кораблі. Він одразу звернув увагу на ці картини, вирішив собі придбати декілька на пам'ять. Познайомились, розговорились, а потім й побралися», - каже Людмила.

Подружжя Коношенків завжди намагалось робити все разом. Розповідаючи про чоловіка, вдова Людмила каже, що він був спокійним, добрим, ніколи не сварився, дуже любив гратись з дітьми. «І досі не віриться, що Руслана вже немає. Я до останнього вірила, що він у полоні і ми незабаром побачимось (рідні припускали, що Руслан міг потрапити в полон, адже після бою, його доля була невідома. Тільки через три місяці тіло Героя доставили у Дніпропетровськ, де його і впізнали). А як він хотів побачити Каріну (наймолодша донька) з заплетеними косичками…Треба мені самій тепер виховувати дітей, поставити їх на ноги. І хай би війна швидше завершилась», - говорить вдова Людмила Коношенко.

Нині у кіборга Руслана Коношенка лишилась дружина Людмила та троє діток. Максим цьогоріч піде до школи, а Каріна – до дитячого садка, та й Олексій вже стане п’ятикласником. Для Людмили це додаткові витрати, тож давайте разом допоможемо їх розділити, попіклувавшись про дітей Героя.

Учасник АТО

Коношенко Руслан Сергійович

ЗСУ
Хмельницька область
старший солдат гранатометного взводу, 81-ої окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон)
32 роки
23.02.1983 - 20.01.2015
Загинув в терміналі Донецького аеропорту

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)

Перед самим виїздом на аеропорт він помінявся з хлопцем з іншої роти: свій АКМ поміняв на кулемет ПКМ. 17 січня він шквальним вогнем з кулемета ПКМ калібр 7.62 заткнув крупнокаліберний кулемет "Утес" калібр 12.7. Тим самим прикрив евакуацію 17 поранених.

Другие

Допомога сім'ї Сергія Рокіцького, 24-а окрема механізована бригада: батьки загиблого Галина Володимирівна і Дмитро Іванович

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 3 600 грн.