Матеріальна допомога родині загиблого
22 серпня 2016

Допомога родині Ігоря Павлова, загиблого в АТО: дружині Світлані та донці Альоні


Фото сім'ї

СІМ'Я

Ми познайомились у місцевій кав’ярні на масиві Виноградар (м. Київ). Ігор був у військовій формі, яка йому дуже пасувала, серйозний, високий, статний – справжній офіцер. Він військовослужбовець, я – киянка з офіцерської сім’ї у четвертому коліні, тому і з легкістю зав’язалась наша перша розмова. День за днем наше спілкування переросли в міцну дружба, а вже потім у кохання.

У віці трьох років моя старша донька Іванка стала сиротою – загинув у автокатастрофі її батько, мій перший чоловік. Мені було дуже важко морально, знайомство та спілкування з Ігорем стало порятунком. Коли він перший раз завітав до нашої оселі, то мала одразу назвала його батьком та вилізла на руки – у Ігоря промайнула сльоза, він обняв дитину та поцілував її в щічку.

Ми одружилися. Ігор одразу став справжнім батьком для моєї дитини: водив її в дитячий садочок, вчив вірші, розповідав казки, які вигадував сам та ходив на батьківські збори. А коли народилася менша донька він запропонував назвати її Альонкою: “У нас буде справжня сімейна казка з Іванушкою та Альонушкою” – сказав він. Наше сімейне життя таким і було: подорожували з дітьми країною, щоліта їздили на море. Ігор ладен був для нас небо прихилити, він поважав жінку як мати, дочку, сестру… чув нас, прислухався. Наші бажання, мрії завжди були виконані. Дівчаток називав “птенчиками”, а мене “птичкой”, навіть у телефонній книзі мобільного ми так і були записані.

З першого дня він ходив на шкільні збори, очолював батьківський комітет та згодом став головою батьківської ради школи. Він огортав нас безмежною любов’ю і піклуванням, Іванну та Альону носив на руках: “Так і чоловікам їх передам, щоб носили на руках”, – але не встиг.

Ігор вишивав ікони бісером, які дарував близьким (на його рахунку більше двадцяти). У планах було створити сімейну берегиню “Святе сімейство”, – але не встиг.

Дівчата дуже важко перенесли це горе, з інституту та зі школи потайки їдуть до батька на кладовище. Весь час носять його дрібні речі, тяжко, дуже тяжко на це дивитися, адже здоров’я почало підводити. Після поховання Ігоря перенесла мікроінсульт, а зараз потребую операцію на лівій нирці – вона зморюється і всихає.

Молодша Альонка мріяла стати лікарем, але після загибелі батька вирішила вступити до Військового інституту телекомунікацій та інформатизацій (ВІТІ), де батько полковник Ігор Павлов був начальником кафедри тактико-спеціальної підготовки, доцентом, кандидатом технічних наук, щоб в подальшому продовжити тему докторської дисертації, яка була написана, але не встиг її захистити.

Полковник Павлов Ігор Миколайович народився 28.05.1968 року м. Мензелінськ Татарської автономної республіки (колишнього Радянського Союзу).

Рано втратив батьків, тому з моменту народження виховувася у будинку малюка, дитячому будинку, а згодом, школах-інтернатах. Закінчив СПТУ з червоним дипломом (м.Краснотурїнськ, Росія). Працювавши на Богословському алюмієвому заводі, навчався у вечірній школі.

Але на цьому не захотів зупинятися... він надіслав листа до генерала Київського вищого зенітно-ракетного училища ім. С.М. Кірова з проханням про перелік літератури для вступу, вдало здавши іспити був зачислений до вишу. Протягом 4 років проходив службу на посаді начальника зенітно-ракетного розрахунку зенітно-ракетних частин у м. Штатз (Німеччина), у подальшому був виведений у м. Бійськ (Росія).

1993 року прибув до України, де прийняв присягу на вірність народові України. В інституті управління та звязку (ВІТІ, Печерськ, м. Київ) він почав свою карьеру від курсового офіцера до начальника кафедри тактико-спеціальної підготовки. Протягом цього часу закінчив аспірантуру, ад'юнктуру.

Захистив дисертацію та, здобувши ступінь кандидата технічних наук, згодом став доцентом кафедри тактико-спеціальної підготовки.

Почалася війна в Україні.

Після слів "Родина меня воспитала-ядолжен отдать ей долг" був відряджений в штаб до м. Краматорськ на посаду першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської обл.

Влітку 2015 року мав захищати докторську дисертацію по захисту інформації, але не встиг, бо загинув в зоні АТО 09.02.2015 року біля с. Логвинове, Дебальцевський район, Донецька обл.

Учасник АТО

Павлов Ігор Миколайович

ЗСУ

Київська область
Полковник, перший заступник керівника АТО на території Луганської та Донецької обл.
47 років
28.05.1968- 09.02.2015
Загинув в с. Логвинове, Дебальцеве, Донецька обл.

Полковник, кандидат технічних наук, доцент. Начальник кафедри тактико-спеціальної підготовки військового інституту телекомунікацій та інформатизації, м. Київ. Штаб АТО, м. Краматорськ, перший заступник керівника АТО на території Луганської та Донецької обл.

Загинув в с. Логвинове, Дебальцевський район Донецької обл.
Похований у м. Київ на Берковецькому цвинтарі на Алеї Героїв АТО.

Зник безвісти 9 лютого 2015 р. коли, виїхавши на УАЗі в Дебальцеве, потрапив під обстріл поблизу села Логвинове у верхній частині «дебальцівського виступу» на трасі між м. Дебальцеве і м. Артемівськ (Донецька область). В УАЗі також знаходились підполковник С. Василенко (загинув), молодший сержант А. Макаренко (загинув), підполковник Артур Музика (загинув) та полковник Сергій Циганок (загинув). Впізнаний серед загиблих.

Указом Президента України №270-2015р за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений Орденом Богдана Хмельницького 3 степені.

Другие

Допомога матері загиблого Тороповського Георгія, Тетяні

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога родині Сергія Степаненко: дружині Ірині та сину Павлу

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 200 грн.
Необхідно: 5 000 грн.

Допомога родині Альберта Падюкова: дружині Ользі та сину Артуру

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Дмитра Арнаута : дружині Ользі та двом донькам Вікторії та Крістіні

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Олександра Грузовенка загиблого учасника АТО: дружині Ірині й двом синам: Олегу та Єгору

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Іллі Толочка загиблого в АТО: дружині Олені та донечці Анастасії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 019 грн.
Необхідно: 6 600 грн.

Допомога родині Володимира Момота загиблого в АТО: дружині Ірині та трьом дітям: сину Владиславу та донькам Аліні та Карині.

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 30 000 грн.

Допомога родині Віталія Гончарука, загиблого в АТО: дружині Світлані та сину Владиславу

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Дмитра Воронова, загиблого учасника бойових дій: дружині Світлані та сину Денису

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Олександра Вахнюка, загиблого учасника АТО: дружині Юлії та двом донькам Ксенії та Варварі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Святослава Вдовича , загиблого в АТО: дружині Ганні та трьом синам: Олексію, Іллі та Федору

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 30 000 грн.

Допомога родині Павла Стрельчука, загиблого учасника АТО: дружині Юлії та сину Олексію

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 019 грн.
Необхідно: 26 280 грн.

Допомога родині Півоваренко Павла, загиблого учасника АТО: дружині Світлані та двом синам - Євгенію та Максиму

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Олега Коваля, загиблого учасника АТО: дружині Тетяні та донечці Софії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині загиблого Олега Войтенка, учасника АТО: дружині Тетяні та доньці Діані

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Олександра Мостіпана загиблого учасника бойових дій в АТО: дружині Наталії та дочкам Ярославі і Ніки

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.