Матеріальна допомога родині загиблого
6 вересня 2016

Допомога сім’ї Дмитра Головка загиблого учасника АТО: дружині Юлії та дітям Віроніці та Михайлу


Фото сім'ї

СІМ'Я

«Тато дуже нас любив і не хотів, щоб так сталось…» 

«Надійний, чесний, хазяйновитий і дуже відповідальний. Здається, що ті шість років, які ми прожили разом, були справжньою казкою», - розповідає про свого чоловіка, підполковника Дмитра Головка, його дружина Юлія.

Дмитро був професійним військовим. Закінчив Київський інститут сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування підрозділів спеціального призначення», був начальником служби аеромобільної техніки - полк спеціального призначення МОУ, в званні майора. Брав участь у бойових діях на території Іраку заступником командира розвідувальної роти. Після повернення був направлений з Кропивницького (де проходив службу) до Харкова, вивчати англійську, яка була необхідна для його подальшої участі у миротворчих операціях. Там чоловік і зустрів Юлію, з якою пов’язав своє подальше життя.

З початком розгортання АТО Дмитру зателефонували батьки і повідомили, що прийшла повістка. Чоловік без жодних зволікань вирішив йти захищати країну. «Тоді я ще не усвідомлювала, що це Дімін обов’язок, він на той час вже був «на гражданкє», працював у будівництві, в нас було двоє маленьких дітей, я не хотіла аби він наражав себе на небезпеку. Однак чоловік сказав, що просто не зможе собі цього пробачити і не хоче, аби його син потім йому дорікав і питав, чому ти, та ще й військовий із досвідом не пішов захищати країну», - згадує Юлія.

З квітня по серпень 2014 року Дмитро Головко був у найгарячіших точках на Сході країни. Дружині, у телефонних розмовах увесь час казав, що він у Запорізькій області, що нічого страшного не відбувається, все добре і вже скоро повернеться додому. І лише повернувшись, він сказав усю правду. «Тоді він прийшов у відпустку, був дуже стомленим. Розповідав, що на війні не так, як про неї говорять. Є люди, які хочуть швидше все закінчити і професійно виконати свій обов’язок, а є люди, з числа керівництва, які заважають цьому. Тож мій чоловік вирішив достроково звільнитися, але не зміг жити цивільним життям», - говорить дружина загиблого.

Дмитро Головко мав мрію з дитинства, бути прикордонником, але через великий конкурс не зміг вступити на навчання. Тож він вирішив піти на контракт саме до прикордонників, зібрав і подав всі необхідні документи. «Їх розглядали майже півроку. Діма дуже довго чекав, і як прийшла відповідь, що йому можна виїжджати – він дуже зрадів, адже збулася його мрія. Вирушаючи на службу у Старобільськ (Луганська область) він немов прощався із нами, навіть заплакав. Вже сьогодні я думаю, що, можливо відчував, що більше нас не побачить», - розповідає дружина загиблого.

А через десять днів на Юлію Медак чекала страшна звістка: Дмитро Головко загинув під час виконання бойового завдання. «Пам’ятаю, що ми того дня зранку розмовляли. Діма сказав, що ще зателефонує ввечері, але ввечері дзвінка не було. Я ще подумала, може, зайнятий. А вже наступного дня зателефонувала його мати і скала, що Діми більше немає», - ледь стримуючись говорить дружина загиблого.

Зараз родина Дмитра Головка: дружина Юлія та двоє маленьких діток Віроніка і Михайло проживають на зйомній квартирі, дітки швидко ростуть, потрібен одяг та предмети щоденного вжитку. Від держави родина поки жодної допомоги не отримала, тривають уточнення обставин смерті.

Учасник АТО

Головко Дмитро Борисович

ЗСУ
Харківська область
Підполковник. Старший оперуповноважений прикордонного оперативно-розшукового відділу. Східне регіональне управління.
39 років
05.05.1976 - 06.06.2015
Загинув 6 червня 2015 р. під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО.

Дата та місце народження: 5 травня 1976 р., с. Орловка, Хохольський район, Воронізька область, РРФСР

Дата та місце загибелі: 6 червня 2015 р.

Звання: Підполковник.

Посада: Старший оперуповноважений прикордонного оперативно-розшукового відділу.

Підрозділ: Східне регіональне управління.

Обставини загибелі: Загинув 6 червня 2015 р. під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО.

Сімейний стан: Залишилися дружина, син та донька.

Другие

Допомога родині Алимова Руслана: дружині Тамарі та дітям: доньці Руслані та сину Віктору

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 8 400 грн.

Допомога родині Сергія Чередниченко-Москаленко: дружині Наталії та сину Тимуру

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 1 750 грн.
Необхідно: 5 000 грн.

Допомога родині Кузнецова Вячеслава, загиблого учасника АТО: дружині Оксана та двом дітям: сину Олексію та донечці Дар’ї

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 5 800 грн.
Необхідно: 25 300 грн.

Допомога родині Володимира Усенка, загиблого учасника АТО: дружині Тетяні та сину Дмитру

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 1 007 грн.
Необхідно: 10 800 грн.

Допомога родині Євгенія Зернія, загиблого в АТО: сину Вадиму та дружині Ользі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 1 007 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога родині Станіслава Ловінського, загиблого в АТО: дружині Антоніні та двом синам Руслану та Мирону

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 007 грн.
Необхідно: 24 000 грн.

Допомога родині Новака Андрія: дружині Інні та сину Кирилу

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 1 007 грн.
Необхідно: 9 600 грн.

Допомога родині Блінова Владислава, загиблого бійця АТО, 92-а окрема механізована бригада: дружина Катерина Новікова та син Денис, 13 років

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 1 007 грн.
Необхідно: 7 200 грн.

Допомога сім’ї Олександра Шаповалова, загиблого учасника АТО: дружина загиблого Наталія і дві доньки

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 1 007 грн.
Необхідно: 22 800 грн.

Допомога сім’ї Темура Юлдашева, загиблого учасника АТО. Дружина загиблого Віолета і четверо дітей

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 22 500 грн.
Необхідно: 26 400 грн.