
СІМ'Я
«Маю виростити та виховати наших дітей, але тепер вже без чоловіка…»
«Неймовірно важко та боляче вчитись жити без Ярослава. З ним, я відчувала себе мов за кам’яною стіною – у безпеці та впевненості. Найстрашніше було пережити перші місяці після його смерті, я просто не сприймала реальність, не уявляла як зможу впоратись з усім сама», - розповідає дружина загиблого учасника АТО Ярослава Бабича, Лариса.
Ярослав Бабич «Балканець» - відомий київський адвокат, активний учасник Революції Гідності та один із засновників полку спеціального призначення Національної Гвардії України «Азов». Як розповідає його дружина Лариса, чоловік всього себе віддавав роботі, заради майбутнього нашої держави та молоді.
З дитячих років в Ярослава Бабича було загострене відчуття справедливості, саме це і стало визначальним у його подальшій професійній діяльності. Юнак закінчив Національний університет ім. Шевченка за спеціалізацією військовий юрист. Працював за фахом у Збройних силах України. Коли лишив лави армії, розпочав власну юридичну практику. Мав Ярослав і свій кодекс честі: ніколи не брався за справи, де б потрібно було ставати на захист людей пов’язаних із наркотиками та торгівлею людьми.
Коли в подружжя народилася перша дитина, Ярослав був безмежно щасливим. «Як тільки з’являвся вільний час, він завжди біг до нашого Святослава. Я повністю могла на нього покластися. Знаєте, мабуть, кожна жінка відчуватиме себе радісно і щасливо, коли бачить наскільки сильно чоловік піклується про дитину», - згадує Лариса Бабич.
До початку Революції Гідності, Ярослав Бабич працював директором юридичного департаменту однієї з київських фірм. Паралельно займався і громадською діяльністю. Тому, з початку активних подій на Майдані, він не лишився осторонь, а активно брав участь у всіх подіях. «Одного вечора чоловік прийшов додому і сказав, що не може просто сидіти і працювати, коли у центрі міста б’ють і вбивають людей. Він сказав, що потрібно і йому зробити внесок заради кращого майбутнього і займатись тим, що вміє найкраще – надавати юридичну допомогу та захищати людей у судах», - розповідає дружина. Тоді ж, Ярослав Бабич став одним з перших захисників політичних в’язнів.
Згодом, повернувшись до юриспруденції, Ярослав Бабич зініціював та став автором низки поправок до законів України, по захисту учасників АТО та членів їх сім’ї.
Та одного липневого дня (25 липня 2015 року) родину Бабичів спіткала трагедія. Ярослава знайшли мертвим у його власній квартирі. «Коли я про це дізналась (зателефонували його побратими) просто не могла повірити. Вважаю, що мого чоловіка вбили та інсценували самогубство», - говорить дружина Лариса. Жінка каже, що дітям ще декілька місяців не говорила правду, що батька більше немає, бо сама не могла це усвідомити. «Діти його дуже любили, зараз нам страшенно важко, потрібно все робити самій і працювати, і виховувати дітей, а ще підводить здоров’я, постійно стрибає тиск», - продовжує Лариса.
Поки триває розслідування загибелі Ярослава Бабича, його родина: дружина Лариса та троє дітей – Святослав, Дарина та Влада, вчяться жити без чоловіка та батька, який був для них всім. Тож давайте знайдемо можливість допомогти родині Ярослава Бабича, як і він допомагав нам, своєю працею та служінню народові і Батьківщині.
Учасник АТО
Бабич Ярослав Леонідович
полк спеціального призначення Національної Гвардії України «Азов»
39 років
25.03.1976 - 25.07.2015
Загинув у липні 2015-го року за досі не розслідуваних обстав.
Учасник бойових дій на Сході України
Народився 25 березня 1976 року
Випускник Військового інституту при Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Офіцер. Адвокат. Під час Революції Гідності працював головою юридичної служби «Правого сектору», а з початком російської військової агресії став одним із основоположників батальйону, а згодом полку спеціального призначення Національної Гвардії України «Азов». Спочатку очолив мобілізаційний центр, а згодом і правову службу полку. Зокрема опікувався питанням оформлення та легалізацією добровольців, отримання ними статусу учасника бойових дій. Брав безпосередню участь у наступальній операції в районі селища Широкине під Маріуполем у лютому 2015. Загинув у липні 2015 року за загадкових та досі не розслідуваних обстав.