Матеріальна допомога родині загиблого
21 жовтня 2016

Допомога родині Сергія Писарука, загиблого учасника АТО: дружині Анні та сину Андрію


Фото сім'ї

СІМ'Я

«Боляче, що син знатиме свого тата тільки з розповідей і фотографій…» 

«Він був найнадійнішим другом, турботливим чоловіком та люблячим батьком», - розповідає, згадуючи про свого загиблого чоловіка, бійця 51-ої об’єднаної механізованої бригади Сергія Писарука, його дружина Анна.

«Сергій мені сподобався за доброту та чоловічу вроду, а ще, що його вирізняло з поміж інших – любов до праці. Він ніколи не сидів склавши рук. Ще з дитинства цікавився автомобілями, а потім, хобі переросло у роботу», - згадує Анна Писарук. За часів юності, друзі привозили Сергію свої мотоцикли на ремонт, а потім почались і більш серйозні замовлення. Анна розповідає, що любов до техніки Сергію дісталась від батька, адже той працював на автозаводі і частенько брав сина із собою.

Сергій Писарук працював на приватному СТО і мав мрію, що колись відкриє і свою власну авто майстерню. Аби допомогти здійснити мрію, його рідний брат побудував гараж, але не судилося…Сергій не повернувся з війни.

Сергій Писарук проходив службу в зоні проведення АТО нка Сході України у складі 51-ої об’єднаної механізованої бригади. Чоловік старався щодня телефонувати дружині, але ніколи не розповідав, де він перебуває, аби не хвилювати рідних.

Так склалося, що напередодні загибелі, Сергій планував на декілька днів приїхати до дружини і сина, отримав відпустку, але перед від’їздом, вирішив підвезти харчі товаришам по службі. Їдучи до блокпосту, потрапив під обстріл в с. Орли, Покровського району, Дніпровської області. «Перед цим ми ще з ним говорили. І Сергій сказав, що вже взяв квиток на вечірній автобус. Але ввечері на мій дзвінок він вже не відповів і був «поза зоною». Потім, час від часу, з’являвся в мережі, але додзвонитись було неможливо, а наступного дня, мені зателефонували з Дніпра і сказали, що Сергій загинув», - стримуючи сльози розповідає дружина загиблого учасника АТО Анна.

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Сергій Писарук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Зараз родина загиблого героя АТО Сергія Писарука: дружина Анна із сином Андрієм проживають з батьками чоловіка. Хлопчик хворіє бронхітом, і для малюка, час з осені, до пізньої весни - загострення хвороби. Аби її побороти, дитині потрібне постійне лікування та санаторії. А ще, потрібен новий одяг і іграшки. В наступному році Андрійко готується йти до садочку. Він знає тата тільки із фотографій та розповідей мами, бо бачив його лише у 6-місячному віці, а зараз йому вже 3 рочки. Малюк знає, що його батько – герой, який пішов на війну аби захистити країну і вберегти рідний дім. Давайте допоможемо Андрійку у його житті, аби він відчував що ми не залишимо його на самоті.

Хотілося, щоб допомогли стати на чергу на квартиру.

Учасник АТО

Писарук Сергій Миколайович

ЗСУ
Волинська область
51 ОМБ ЗСУ, гранатометник, водій БТР
28 років
15.04.1986 – 04.09.2014
Загинув 4 вересня 2014 р. на блокпосту в с. Орли, Покровський район, Дніпропетровська область.

Учасник АТО Писарук Сергій був простим солдатом. Працював автослюсарем на СТО «Максімус». Навчався в училищі №6. Потрапив до 51 ОМБ ЗСУ на посаду гранатометником. Потім служив водієм БТР, стояв на блокпостах під Волновахою і Донецьком, потім пересів на Урал і возив з бази на Волноваху боєприпаси.

Похований в с. Піддубці Луцького р-ну 08.09.2014.

17.07.2015 за особисту мужність і високий професіоналізм був нагороджений орденом «За мужність 3 ступеня» (посмертно).

Другие

Допомога сім'ї Миколи Королька, загиблого в АТО: дружина загиблого Валентина і дві доньки (3 і 2 роки)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 7 грн.
Необхідно: 14 400 грн.