Матеріальна допомога родині загиблого
24 грудня 2014

Допомога сім'ї Владислава Файфури, загиблого учасника АТО: Дружина загиблого Надія і син

"Боженька, віддай мені татка!"

Владислава виховувала мати. Батька він не знав. Рідний дядько, професійний військовий, приймав участь у вихованні племінника, тож і Владислав вирішив стати військовим.

У 2005 році до військової частини містечка Делятин, де працювала Надя, приїхав служити старший лейтенант-психолог Владислав Файфура. Ввечері, у місцевому барі, запросив дівчину на танець, став заходити в гості і познайомився з її двома донечками від 1 шлюбу. Дівчатка добре прийняли Владислава і раптом почали називати його татом. Згодом стали жити разом – однією сім’єю. Коли посаду, яку займав Владислав скоротили він почав їздити на заробітки закордон.

Одного разу, коли Владислав збирався на заробітки, запитав у мене, що мені привезти, я відповіла – "Привези мені те, що кожна жінка мріє носити до смерті". І коханий зрозумів мене - подарував обручку. Владислав хотів мати міцну сім’ю і мріяв про сина. Лише в червні 2012 року вони одружилися, а в 2013 році народився довгоочікуваний синочок - Дмитрик. "Коли розписувався, таким щасливим не був, як тоді, коли дізнався з УЗД що в нього буде син" - з посмішкою згадує дружина.

Чоловік все робив для своєї коханої, якій після пологів дуже важко було відновити здоров’я. Більшість турбот взяв на себе, варив каші, міняв памперси синові. Був ніжним, люблячим батьком. Готував, випікав власноруч смачний хліб. Дуже любив бувати на природі, ходити по гриби. Мріяв колись привести всю родину на чарівну галявинку, що знайшов у лісі, і чекав доки підросте синочок. Залюбки допомагав батькам своєї дружини, разом з ними копав колодязь.

"Ми були як дві половинки, що зійшлися разом" - так відчували вони одне одного. Одного разу я була на насосній станції, де працювала тоді. Падали сильні дощі і навкруги все було затоплено. Я опинилась ніби на острівку, вибратися звідти самій було не можливо. Поставила свічку і вже не очікувала на порятунок, як у дверне вічко побачила, що не зважаючи на перешкоди, велосипедом по бездоріжжю, до мене добирається Владислав. Він міцно обійняв і сказав - "З тобою більше нічого не станеться", - згадує Надя.

Мобілізували Владислава 9 квітня 2014 року. Тільки один раз потому він приїжджав додому. Це було 1 травня і тільки на одну ніч. Привіз синові м’яку іграшку Телепузика - тепер це наш талісман. Нічого дружині не розказав, а 8 травня його перевели в Миколаїв, далі на Одесу. Аж потім признався що їде до міста Луганська. Дуже просила берегти себе, хвилювалася. Він як міг заспокоював. Тільки коли вже знаходився у м. Щастя не зміг приховати, що дуже непроста і страшна ситуація.

16 червня чоловік сказав, що буде вночі чергувати на блокпості, і буде змога поспілкуватися. Вранці побачила смс, відправлене вночі: "Ти сама краща жінка на світі, яку я дуже кохаю". Стала телефонувати, бо хотіла почути голос коханого і подякувати за такі теплі слова, але він слухавку не брав. Того ж дня побачила в новинах, що загинули 10 буковинців. Мені подзвонила родичка Владислава Альона, і повідомила що з Владом погано. Що саме погано? – не могла зрозуміти я, відірвало руку, ногу? – допитувалася. "Немає твого Владислава…" відповіла вона. Він разом із побратимами на трьох БТР їхали на допомогу Айдарівцям, що потрапили у засідку. Хлопців врятували, але куля снайпера потрапила Владиславу у шию.

Коханого поряд немає, але його допомогу й досі відчуваю. Сниться постійно. Одного разу уві сні, присів поряд зі мною на ліжко, взяв за руку сказав: "Кохана, візьми себе в руки". На цвинтарі військові поставили йому пам’ятну стелу. Дімочка бачить зображення батька і не може зрозуміти, чому тато має літака і БТР, а досі не їде додому. Вдома вдивляється в татову фотографію і каже: "Татко я тебе дуже люблю! Боженька віддай мені татка!"

Держава надала родині Владислава 2 кімнатну квартиру у м. Івано-Франківськ. За допомогою коштів, що отримала по втраті годувальника, від платформи "Люди допомагають людям" та волонтерську допомогу зробила в тій квартирі ремонт.

Життя триває. Дімочка росте. Він ходить у дитсадок, та вже захоплюється вивченням комп’ютера. 

Давайте разом підтримаємо родину загиблого в АТО Владислава Файфуру!

 

ФАЙФУРА НАДІЯ РОМАНІВНА 4188370021251783 (Райффайзен банк "Аваль")

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?


Фото сім'ї

Учасник АТО

Файфура Владислав Омельянович

ЗСУ
Івано-Франківська область
80-а окрема високомобільна десантна бригада
31 рік
10.10.1982 - 17.06.2014
загинув 17 червня 2014 року в м. Щастя Луганської області
Владислав навчався у Львівському військовому інституті, був членом збірної з багатоборства. Захоплювався автомобілями марки «Сітроен», знався на їх ремонті. Добрий та чуйний, він любив тварин, завжди їх підгодовував. Сенс життя вбачав у вихованні улюбленого сина Дмитрика і турботі про рідних. Загинув від снайперського пострілу під Луганськом, рятуючи своїх побратимів.

Другие

Допомога сім'ї Петра Безпалька, загиблого в АТО. Дружина загиблого Наталія і двоє дітей

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Шемегинського Михайла, Спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області: Дружина загиблого Світлана і син

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога сім'ї Остапюка Петра, Спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області: Батьки загиблого

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 52 800 грн.

Допомога родині Козолія Олександра, 25-а бригада транспортної авіації: Батько загиблого

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 0 грн.

Допомога сім'ї Лепкалюка Олексія, 24-й батальйон територіальної оборони "Айдар": Марія Павлівна, мати загиблого

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 1 000 грн.
Необхідно: 0 грн.

Допомога сім'ї Василя Семанюка, Спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області: Оксана Дмитрівна, мати загиблого

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 047 грн.
Необхідно: 58 800 грн.

Допомога сім'ї Сергія Лисенка, 3-й окремий полк спеціального призначення: Теодора Теодорівна, мати загиблого

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 0 грн.

Допомога родині Андрія Білоуса, 24-а окрема механізована бригада: Дружина загиблого Людмила і двоє дітей

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Зоряна Білінського, Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Івано-Франківськ": дружина загиблого Оксана і донечка

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Зоряна Білінского, Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Івано-Франківськ", батьки загиблого

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 0 грн.