
СІМ'Я
«Пережити втрату чоловіка та батька неможливо, але потрібно жити заради дітей…»
Після декількох місяців зустрічей молоді одружились, а незабаром Сніжана народила двійню: Федіра і Максима. «Олег був надзвичайно радісним, що у нас народились двоє синів. Він буквально розквітнув. Завжди і всьому мені з ними допомагав. Міняв пелюшки, бавився, залишався з ними вдома, коли я працювала», - розповідає жінка. Хлопці відповідали взаємністю і, за словами жінки, любили батька чи не найбільше.
Коли почалось проведення АТО, Олегові Дорошенку прийшла повістка. «За станом здоров’я він міг не їхати на війну, адже багато хворів і переніс операції. Однак Олег сказав, що піде захищати Батьківщину та буде прикладом для синів, та і як потім дивитися хлопцям в очі, коли вони питатимуть, чому інші батьки пішли на війну, а наш лишився вдома», - розповідає дружина загиблого учасника АТО.
В зоні проведення АТО Олег Дорошенко проходив службу у складі 28-ої окремої механізованої бригади.
Одного разу, Олег декілька тижнів не виходив на зв'язок. Сніжана почала дуже переживати і грішним ділом думати про найгірше. Але чоловік зателефонував і вперше розповів про жахи, які довелось пережити в зоні АТО. «Він розповів, що був на завданні і їхня група потрапила під обстріл. Дивом вижили, були тижні без їжі і води та вже подумки прощалися із життям», - ледь стримуючи сльози пригадує Сніжана.
За декілька днів Олег сказав Сніжані, що знову їде на завдання і попередив, аби дружина не хвилювалась, що не буде зв’язку, адже користуватись телефоном було небезпечно – могли визначити місце розташування. Цей бойовий вихід став останнім для учасника бойовмх дій Олега Дорошенка. Чоловік загинув 8 червня 2015 р. о 14 годині, поблизу міста Красногорівка (Мар'їнського району Донецької області), в результаті наїзду на протитанкову міну та вибуху військового автомобілю ГАЗ-53, який перевозив боєзапас на позиції українських військ.
Указом Президента України № 37/2016 від 4 лютого 2016 року, "за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Олег Дорошенко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Зараз дружина загиблого героя, Сніжана Дорошенко, разом із синами: Федором і Максимом дуже сумують за чоловіком та батьком. Хлопці щодня згадують тата та щовихідних провідують його на кладовищі. Держава допомогла родині Дорошенків, надавши компенсацію та призначивши пенсію по втраті годувальника, якої не вистачає. Хлопці швидко ростуть і потрібен новий одяг та ремонт у квартирі. Сніжана Дорошенко продовжує працювати на ринку, аби допомогти синам, адже не хоче, аби вони відчували, що лишились наодинці із своїми проблемами. Давайте і ми допоможемо дітям загиблого героя.
Учасник АТО
Дорошенко Олег Вікторович
Молодший сержант, начальник радіостанції, 28-а окрема механізована бригада, учасник бойових дій
43 роки
19.05.1971 - 08.06.2015
Загинув 8 червня 2015 р. о 14 годині в зоні АТО поблизу міста Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область.
Дата та місце народження: 19 травня 1971 р., м. Київ.
Дата та місце загибелі: 8 червня 2015 р., м. Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область.
Звання: Молодший сержант.
Посада: Начальник радіостанції.
Підрозділ: 28-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Загинув 8 червня 2015 р. о 14 годині, поблизу міста Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область в результаті наїзду на протитанкову міну та вибуху військового автомобілю ГАЗ-53, який перевозив боєзапас на позиції українських військ.
Указом Президента України № 37/2016 від 4 лютого 2016 року, "за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).