Матеріальна допомога родині загиблого
24 листопада 2016

Допомога родині Іллі Леонтія, загиблого учасника бойових дій в зоні АТО: дружині Світлані та дітям: синам Михайлу, Назару, Мар’яну та донечці Кристіні


Фото сім'ї

СІМ'Я

«Коли дізналась, що мій Ілля загинув, просила Бога, аби це був лише страшний сон…»

«Відповідальний і працьовитий, завжди всім допомагав, а сім’я – найголовніша цінність для нього», - розповідає про свого загиблого в АТО чоловіка, Іллю Леонтія, його дружина Світлана.

Майбутнє подружжя познайомилось один з одним, коли Ілля повернувся з строкової служби і зайшов в гості до своєї сестри, там він і побачив вперше Світлану. «Ілля одразу мені сподобався, був якийсь яскравий вогник у його очах, наче випромінював тепло. З ним я почувала себе спокійною і захищеною. В нього одразу були серйозні наміри створити сім’ю», - розповідає жінка.

Вже через декілька місяців після знайомства, молоді разом поїхали на Київщину на сезонні заробітки — збирати буряки, а по приїзді додому розписалися. Відгуляли весілля та стали жити у рідних Світланиних Давиденах (село на Буковині). Молоде подружжя працювало у лісництві, згодом Ілля влаштувався на роботу до місцевої школи кочегаром. А у міжсезоння  -  продовжував їздити на заробітки, оволодів практикою будівництва та крок за кроком розпочав зводити власне житло. «Ще до нашого весілля, він сказав, що побудує нам свій дім. І як складно не було, виконував обіцянку, знаходив можливості та час для будівництва. От тільки порожній тепер цей будинок без Іллі…», - із сумом констатує Світлана.

А з початком російської агресії дуже переживав за майбутнє своєї країни та дітей, тому і поїхав на Схід. У зоні АТО, чоловік проходив службу у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. Світлана Леонтій розповідає, що Ілля майже щоденно їй телефонував, але про війну не розповідав. «Ілля дзвонив дорогою на Луганщину. Потім повідомив, що їх переводять з місця на місце. Питав, як діти, як город, худоба. Він лишив щеплений сад, тому просив мене обривати зайві листочки, аби не тягнули соки. Часто я працювала «під диктовку», тримаючи телефон біля вуха…», - пригадує дружина загиблого.

А одного дня зв'язок обірвався. Телефон Іллі був «поза зоною». «Я навіть і не думала, що могло щось трапитись. Аж раптом від сусідів почула, що по телевізору передали про загибель буковинських військових. Вирішила миттю їхати у Чернівці. Аж там мені повідомили трагічну звістку: мого Іллі більше немає. Коли побачила тіло та вдивляючись в обгорілі рештки, я несамовито повторювала і переконувала себе, що це не Ілля. Просила Бога, аби це був лише страшний кошмарний сон…Але такою була реальність», - стримуючи сльози промовляє жінка.

Зараз дружина Світлана та четверо дітей: 20-річний Михайло, 16-річна Христина, 14-річний Назарій та наймолодший, 5-річний Мар’ян, разом живуть у хаті, яку збудував їх батько. Але без батька у хаті порожньо та тихо. Не лунає дитячий сміх, не чутно життєвих історій за обіднім столом. Світлана часто приходить до могили свого чоловіка. Іноді з дітьми. А Мар’янчик просить у неї лопату, аби забрати татка з цвинтаря додому…Діти швидко ростуть, їм потрібен одяг, а ще, меблі для кімнати, які їх батько так і не встиг зробити. Не залишайтесь осторонь та допоможіть дітям загиблого Героя знову повірити у життя.

Учасник АТО

Леонтій Ілля Корнелійович

ЗСУ
Чернівецька область
80-а окрема десантно-штурмова бригада.
39 років
28.07.1975 – 17.06.2014
Загинув 17 червня 2014 р. у бою з терористами в районі м. Щастя Луганської області, зона АТО.
Дата та місце народження: 28 липня 1975 р., с. Чудей, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 р., м. Щастя, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Номер обслуги.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: Загинув 17 червня 2014 р. у бою з терористами в районі м. Щастя Луганської області. Разом з Іллєю загинули старший лейтенант В. Файфура, сержант В. Мігован, молодший сержант І. Крисоватий, старший солдат В. Піцул, солдат М. Доник, солдат Ю. Мізунський, солдат І. Валявський та молодший сержант В. Якобчук.

Сімейний стан: Залишилися дружина, донечка та троє синів, найменшому з котрих було два з половиною рочки.

Місце поховання: с. Давидівка, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Другие

Допомога родині Доника Максима: дружині Любові та сину Артему

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 077 грн.
Необхідно: 4 500 грн.

Допомога родині Сергія Побережника, учасника бойових дій загиблого в АТО: дружині Світлані та двом дітям: донечці Марині та сину Макару

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 10 526 грн.
Необхідно: 25 200 грн.