Матеріальна допомога родині загиблого
2 грудня 2016

Допомога родині Михайла Волянюка, загиблого учасника АТО: дружині Ганні та двом дітям: сину Денису та доньці Анастасії


Фото сім'ї

СІМ'Я

«Він жив для дружини, дітей і країни, яких до останнього захищав» 

«Мій чоловік був дуже гарною, чуйною, доброю людиною. Він дуже любив свою родину, але не мав багато часу на сім’ю, адже був професійним військовим і постійно був у частині з підлеглими. Ми пишаємося нашим татом і чоловіком. Все, що ми маємо – завдяки Михайлові. І його смерть, стала невиправною втратою для нас», - розповідає про свого чоловіка, учасника АТО, Михайла Волянюка, його дружина Ганна.

Михайло Волянюк з самого дитинства мріяв бути військовим. І хоча, попервах, батьки не вітали такого вибору, в подальшому, вони підтримали сина, а він - назавжди лишився вірним своїй мрії та жодного дня про це не пошкодував. «Йому дуже подобалась служба. Це була справа життя. Мені він завжди казав, що все добре. Так було і під час миротворчих операцій, і на службі, і на війні», - розповідає Ганна.

Впродовж подружнього життя, Михайло та Ганна все робили разом, допомагали і підтримували одне одного. З появою другої дитини – донечки Насті, Михайло всю увагу і турботу вже приділяв їй. «Наші діти дуже раділи, коли тато приходив з роботи. Ми сідали разом вечеряти, як випадала нагода – ходили у гості, або на прогулянку», - каже жінка.

З початком АТО, Михайло Волянюк був відряджений в район Краматорську. «Коли я дізналася про це, то почала дуже переживати і не хотіла, аби він туди їхав. Натомість Михайло мене переконував, що все буде добре. Він, можливо, навіть і радів такій долі, адже йому подобалось військо, і це було черговим його випробуванням», - говорить Ганна. За декілька місяців перебування на Сході, Михайло зателефонував дружині і сказав, що відчуває нестерпні болі у животі. «Я одразу йому сказала, аби він йшов до шпиталю на огляд, на що він відповів, що не може цього зробити, адже якщо там щось серйозне, його покладуть на лікування, а своїх хлопців він не може залишити. Знаючи, який він впертий, я сама тут, в Ужгороді, пішла до лікаря, описала симптоми, він виписав ліки, які я купляла і передавала Михайлові», - розповідає Ганна Волянюк.

Але від ліків, Михайлові лише на короткий час ставало легше, а потім - болі поверталися. Тіло не витримувало таких навантажень і чоловік почав втрачати свідомість. Михайла привезли до Харківського військового шпиталю, де провели операцію. Висновки лікарів були невтішні – ракове захворювання шлунку останніх стадій. «Михайло не знав про свій діагноз, я зв’язувалась з усіма лікарями і просила не говорити йому, адже він, коли повернувся після шпиталю додому, казав мені, що якби дізнався, що він невиліковно хворий, то одразу б поїхав на фронт. А я хотіла, аби він був вдома, зі мною і дітьми», - плачучи говорить Ганна.

Смерть Михайла Волянюка стала важкою втратою для родини. Діти: 15-річний Денис та 6-річна Анастасія дуже сумують і часто згадують татка. Вони його дуже любили і до останнього вірили, що він одужає. Зараз, дружина Михайла, Ганна, разом з дітьми, живуть у державній квартирі, за місцем проходження служби чоловіка. Держава виділила їм кошти на похорон і допомогла з ремонтом стелі, яка протікала. Родина втратила найцінніше: чоловіка і батька, якого не повернути. А жити далі без нього важко. Діти швидко ростуть, їм потрібен одяг, а Ганна хоче встановити чоловікові пам’ятник, на який він заслужив. Давайте разом долучимось до допомоги родині Михайла Волянюка, який до останнього нас захищав.

Учасник АТО

Волянюк Михайло Петрович

ЗСУ
Закарпатська область
Прапорщик
40 років
20.11.1976 – 09.05.2016
Проходив службу в АТО в районі Краматорська.
Прапорщик. Відслужив у війську 21 рік. Був у миротворчих місіях. Службу в АТО проходив в районі Краматорську.

Другие

Допомога родині Короля Юрія: дружині Ользі та трьом донькам: Тетяні, Оксані та Ользі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 750 грн.
Необхідно: 29 000 грн.

Допомога родині Романа Чорнобая загблого в АТО: дружині Тетяні та сину Матвію

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 50 грн.
Необхідно: 5 500 грн.

Допомога родині Василя Балога, загиблого в АТО: дружині Інні та двом синам - Василю та Кирилу

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 1 300 грн.
Необхідно: 16 500 грн.

Допомога родині Сидора Олега загиблого учасника АТО: дружині Марині та донечці Кірі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 7 807 грн.
Необхідно: 21 600 грн.

Допомога родині Олександра Павлюка, загиблого учасника АТО: дружині Світлані та двом дітям - сину Максиму та доньці Олександрі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 007 грн.
Необхідно: 16 800 грн.

Допомога родині Олександра Тербана, загиблого учасника АТО: дружині та двом дітям – Крістіні та Вадиму

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 157 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога родині Лавкая Василя (доброволець ДУК ПС) – дружині Вікторії та донечці Аріні

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 26 400 грн.

Допомога родині загиблого Роберта Кіса, Чопський прикордонний загін: дружина Андріана та син Денис

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 7 грн.
Необхідно: 9 600 грн.

Допомога сім'ї Олега Реготуна, загиблого бійця АТО, 15 ОГПБ 128 бригади: дружина Надія і двоє дітей

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 007 грн.
Необхідно: 14 400 грн.

Допомога сім'ї Олексія Гуртова, загиблого в АТО. Дружина загиблого Ліліана і двоє дітей (8 і 7 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 157 грн.
Необхідно: 12 000 грн.

Допомога сім'ї Руслана Семчище, загиблого учасника АТО: Дружина загиблого Наталія і двоє синів (17 і 13 років)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 007 грн.
Необхідно: 26 400 грн.

Допомога сім'ї Миколи Жука, загиблого в АТО: дружина Олена і донечка

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 7 грн.
Необхідно: 9 600 грн.

Допомога сім'ї Олександра Бабича, загиблого в АТО: дружина загиблого Олена і двоє дітей (11 і 3 роки)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 7 грн.
Необхідно: 12 000 грн.