Матеріальна допомога родині загиблого
29 березня 2017

Допомога родині Доника Максима: дружині Любові та сину Артему


Фото сім'ї

СІМ'Я

«Синочок знає, що його татко – Герой, що зараз він на небі. Але не розуміє, чому до татка не можна…»

«Лагідний і водночас мужній. Дуже любив життя і нашу сім’ю: мене і Артема (сина). Це для нього було головне. Будучи поряд, я завжди відчувала впевненість і надійне плече», - говорить про свого загиблого чоловіка, учасника АТО, бійця 80-ої окремої десантно-штурмової бригади Максима Доника його дружина Любов.

Будучи студенткою педагогічного коледжу, Максим зробив пропозицію одружитися. Любов пригадує, що від родичів тоді часто доводилось чути відмовляння – не поспішайте, ви ще такі молоді. А він задумливо-серйозно відповідав: «А якщо завтра – війна? І ми не встигнемо навіть пожити справжньою сім’єю?». Ще декілька років молоді жили у орендованій квартирі, а потім одружились. Любов розповідає, що той час є для неї найяскравішими спогадами, адже коханий був для неї не лише ніжним та люблячим чоловіком, а й братом, і батьком водночас.

«Поповнення сім’ї ми планували завчасно, — розповідає Люба. — Серйозно задумувалися над тим, що зможемо дати маляті, адже ще не мали навіть власного даху над головою. Максим дуже хотів сина, він вимріяв його ще тоді, коли лише зароджувалося наше кохання. Зізнавався, що хоче мати трьох діток, і аби старшим був хлопчик. І ім’я вже придумав тоді – Артемчик. Тож коли народився наш синочок, не міг натішитися ним: обнімав та пестив, зворушливо вдивлявся у рідні оченята та постійно мені дякував за сина. Кумам, котрі хрестили Артемчика, радив, аби не відкладали народження діток, і розповідав їм, як класно бути батьком», - згадує дружина загиблого.

Навесні 2014 року Максим отримав повістку.
«Я маю йти, — ці слова коханого чоловіка досі пригадує Люба. — Я – військовозобов’язаний, і повістка — це нормально. Треба зупинити ворога на Сході, аби він не посмів прийти до нашого дому». Разом з усіма іншими мобілізованими Максим Доник перебував то на території колишнього 300-го полку в Чернівцях, то на полігоні у Сторожинці. А потім його бригада вирушила у зону проведення АТО. «Максим мені казав, щоб не хвилювалася, що їх везуть до Рівного, на полігон. Але це було не так. З телефонних розмов я здогадалась, що він на війні. Максим просив мене не хвилюватися, переконував, що все буде добре… Просив також записати Артема до садочка і зробити закордонні паспорти – мрія побачити Колізей не полишала його навіть у тій складній ситуації. А ще сказав, що дуже хоче донечку», - стримуючи сльози говорить Любов Доник.

А одного дня зв'язок із Максимом перервався, він був «поза зоною». «Це була якраз річниця нашого весілля. Я хотіла зателефонувати і привітати, сказати, як сильно я його люблю і пишаюсь. Але не судилося і доля вирішила інакше», - каже дружина загиблого.

Максим Доник загинув у бою з російськими бойовиками в районі м. Щастя, що на Луганщині. Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), а рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

«Я відчуваю, що втратила свою найважливішу половинку, і не можу без неї, бо там – порожньо. Це так боляче, що вже несила терпіти, — із сумом мовить Любов. — Тішусь думкою, що Максим незримо щомиті присутній біля нас із Артемчиком, і боюся, аби це відчуття не полишило. Ходжу до церкви, молюся, стає легше. Синочок знає, що його татко – Герой, що зараз він на небі. Але не розуміє, чому до татка не можна… Я не знаю, як бути з цим далі».

Держава допомогла родині загиблого в АТО Максима Доника: дружині Любові та 4-річному синові Артему, надавши компенсацію та призначивши пенсію по втраті годувальника, але її не вистачає. Дитина швидко росте, тож потрібен дитячий одяг і взуття, а ще Любов хоче зробити ремонт у дитячій кімнаті. Давайте разом підтримаємо і допоможемо родині загиблого в АТО Максима Доника. 

ДОНИК ЛЮБОВ ЛЕОНІЇВНА  4188373027562443 (Райффайзен банк «Аваль»)

 

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Учасник АТО

Доник Максим Вікторович

ЗСУ
Чернівецька область
80-а окрема десантно-штурмова бригада
26 років
Загинув 17 червня 2014 р., м. Щастя, Луганська область.

Дата та місце народження: 2 березня 1988 р., м. Чернівці.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 р., м. Щастя, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Медичний брат.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада. 

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю “На славу Чернівців” (посмертно).

Другие

Допомога родині Іллі Леонтія, загиблого учасника бойових дій в зоні АТО: дружині Світлані та дітям: синам Михайлу, Назару, Мар’яну та донечці Кристіні

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 29 560 грн.
Необхідно: 30 000 грн.

Допомога родині Сергія Побережника, учасника бойових дій загиблого в АТО: дружині Світлані та двом дітям: донечці Марині та сину Макару

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 10 526 грн.
Необхідно: 25 200 грн.