Матеріальна допомога родині загиблого
21 вересня 2018

Допомога родині Валерія Чмихаленка: дружині Вікторії та сину Владиславу


Фото сім'ї

СІМ'Я

«Синок ще не розуміє всього і каже, що «тато на війні».

Валерій був порядною і достойною людиною. Був хорошим чоловіком і добрим та чудовим батьком. Любив працювати. Старався все робити для своєї  сім’ї.

«Ми познайомилися по телефону. У той час він працював у Києві на різних роботах,  на будівельних майданчиках, заробляв ремонтами квартир. Працював разом із моїм знайомим. Цей чоловік дав Валерію мій номер телефону. Я й досі пам’ятаю, як він подзвонив мені. Поговорили, познайомилися. Десь, на сьомий день спілкування він приїхав і забрав мене з донькою і повіз знайомити зі своєю мамою. Так ми з ним і почали жити.

Валерій дуже чекав дитину. Він був хорошим татом. Робив подарунки дітям і мені. Допомагав у господарстві.  Любив готувати, коли я була зайнята дітками. Грався з сином і допомагав виховувати. За те, що подарувала сина, чоловік скільки ми прожили, весь час дарував квіти. Ми були дружною, люблячою родиною.

За час, проведений у зоні АТО, чоловік був у відпустці один раз. Відпустка була 10 днів і це були останні дні, коли я його бачила. Чоловік говорив, як любить нас. І доньку, хоч вона й не рідна йому, також любив. Синок Владислав в нас довгоочікувана дитина. Перед Владиславом я мала народити ще й дівчинку, але на жаль втратила дитину. Тому він дуже нас всіх цінував, любив, дзвонив і переживав, як там його дітки. Казав, що коли повернеться, будемо всі жити щасливо.

Напередодні загибелі чоловік дзвонив мені. Я ніколи до того не чула такого смутку в його голосі. Він казав, що якщо залишиться живим, то приїде і все буде добре. Ту ніч я спала погано і він мені снився, ніби він підірвався. Це був дуже страшний сон.

Невдовзі поїхала в Компаніївку в паспортний стіл. Мені подзвонили, повідомили, що мій чоловік загинув. Я нічого не зрозуміла і одразу побігла до військкомату. Три години сиділа й чекала, поки підтвердився факт загибелі чоловіка. Але до цих пір я не можу з цим змиритися.

Дитина ще дуже маленька, щоб зрозуміти, що батька вже немає. Але якщо він сам запитує де тато, то відповідаю. Синок говорить, що «тато на війні».

Загинув 15 листопада 2015 р. близько 18.15, в районі опорного пункту, розташованого на північ від міста Золоте (Попаснянський район Луганська область), підірвавшись на радіокерованому фугасі.

Указом Президента України № 310/2016 від 23 липня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Дуже погано на душі. Вже третій рік після загибелі чоловіка, а важко. Я хворію, хоч і молода, живу з дітками. Роботи нема. Синочок Владислав росте. На момент смерті чоловіка йому було лише 2 рочки. Потрібні одяг, дитяче ліжко, ремонт кімнати» - розповідає Вікторія.

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ!?

Учасник АТО

Чмихаленко Валерій Петрович

ЗСУ
Чмихаленко Валерій Петрович
 
Кіровоградська
 
31 рік
 
27.01.1983 - 15.11.2015
Дата та місце народження: 27.01.1983 р., м. Дніпропетровськ

Дата та місце загибелі: 15.11.2015 р., м. Золоте, Попаснянський район, Луганська область

Звання: cтарший солдат

Посада: кулеметник

Підрозділ: 10-й окремий мотопіхотний батальйон (59-а окрема мотопіхотна бригада)

Другие

Допомога родині Романа Крадожона, загиблого учасника АТО: дружині Наталії та двом дітям Ярославу і Максиму

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 4 000 грн.
Необхідно: 13 200 грн.

Допомога батькові Сергія Сєнчева, загиблого заступника командира, 3-й окремий полк спеціального призначення, Сєнчеву Олексію Олексійовичу

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 2 000 грн.
Необхідно: 19 200 грн.

Допомога сім'ї Євгена Бурка, загиблого в АТО. Дружина Аліна і донечка Марина (2 роки)

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 3 000 грн.
Необхідно: 8 400 грн.