Матеріальна допомога родині загиблого
7 березня 2019

Допомога родині Віталія Гуськова: дружині Вікторії та синам Матвію та Мирону


Фото сім'ї

СІМ'Я

« Синочок і батько так і не побачили один одного…»

«Знайомство з майбутнім чоловіком в мене відбулось через одну із соцмереж, куди я додалась після подій на Майдані 2014 року. Ця група об’єднує солдат, волонтерів та просто небайдужих людей» - ділиться спогадами Вікторія. Під час спілкування виявилось багато спільних тем і інтересів, поступово така переписка зблизила і вони вирішили поспілкуватись по телефону. Потім вже Вікторія дізналася, що в першу чергу вона була йому цікава як людина, бо її фото він побачив набагато пізніше. Сама ж Вікторія була приємно вражена грамотністю і неабиякою ерудицією співрозмовника.

«Під час однієї з телефонних розмов Віталій попередив мене, що їде на бойове завдання (я вже на той момент знала, що він служить на найнебезпечніших передових позиціях), тому наш зв'язок на певний час обірветься, бо телефони заради безпеки хлопці з собою не беруть, а вже через три дні з його телефону мені подзвонили волонтери і сказали, що бригада Віталія під час бою на Світлодарській дузі була розбита ворогом і хлопці, яких вдалось спасти і вивезти вертольотами, знаходяться в шпиталю в Дніпрі в опіковому відділенні в дуже важкому стані. Також волонтер, яка мені дзвонила, сказала, що цей дзвінок є проханням Віталія, і якщо я можу і маю бажання, то воїн був би радий побачити мене вживу, а не лише по телефону, і що для нього це дуже важливо. Так почалась історія нашої сім’ї» - згадує Вікторія.

"Після Дніпра був ще Кривий Ріг, Київ. Велика кількість операцій і пересадок шкіри (постраждали не тільки зовнішні, але й внутрішні органи: легенів залишилось всього 25% дихання, зовсім хворим стало серце, через нього він і помер пізніше). Далі був переїзд у Вінницю, реабілітація в госпіталі та центр інвалідів, пізніше діагноз - неоперабельний, серце не витримає наркоз…

Віталій - сирота, якого усиновили в п’ятилітньому віці, біологічна мати відмовилася від нього ще в пологовому будинку. Мав окрім цієї дитячої травми нелегку життєву дорогу, на якій був Афганістан, Вірменія, гарячі точки СРСР. На Майдан пішов добровольцем, пізніше підписав контракт з 54 ОМБР і проходив би і досі військову службу, якби не отримав надважкі поранення і був комісованим рішенням ЛКК.

Через те, що сам сирота, найціннішим в житті для нього була родина, тому, щоб показати мені серйозність своїх намірів, він через місяць по приїзду до Вінниці зробив мені пропозицію, а ще через рік за його ж ініціативою ми повінчались.

Так склалась доля, що через місяць після вінчання серце мого чоловіка зупинилось. Смерть наздогнала його просто на вулиці і не одразу була надана медична допомога. Я залишилась на шостому місяці вагітності, синочок і батько так і не побачили один одного.

Наш шлюб протривав всього лиш майже два роки… Зараз я мама двох синів , старшого виховувала як одинока мати, чоловік не встиг його всиновити, в них був чудовий контакт, син дуже важко пережив смерть вітчима, я після пережитого стресу чотири рази лежала на зберіганні, пологи теж пройшли важко.

Наразі я з дітьми повернулась в будинок мами,- сама аренду найманого не потягну. В будинку ще живе 94-літня лежача бабуся із старечою деменцією і з усіма її  наслідками. У будинку рік тому сталось замикання, виникла пожежа, залишились цілими тільки стіни. Наразі ми його відбудували, зробили повністю ремонт окрім даху, на що пішла величезна кількість коштів.

З моїх доходів – пенсія по втраті годувальника, в яку старша дитина не ввійшла, як одинока мама пільг не маю, одноразова допомога від держави по народженню. Наразі буду вирішувати вихід в декретну відпустку або вихід на роботу".

Давайте разом підтримаємо Вікторію і діток. 

Натиснувши опцію "Допомогти матеріально" ви зможете перерахувати будь-яку суму і підтримати родину.

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?

Учасник АТО

Гуськов Віталій Павлович

ЗСУ
Гуськов Віталій Павлович

Вінницька область

48 років

12.01.1970 - 17.05.2018
Звання: старший солдат

Посада: командир бригадної розвідки, інструктор з рукопашного бою

Другие

Допомога родині Олександра Шелепуна: дружині Оксані та чотирьом донькам: Олені, Наталії, Діані та Владиславі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 40 000 грн.

Допомога родині Сергія Зулінського, загиблого учасника АТО: дружині Катерині та донечці Златі

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога дітям Андрія Тимуша, загиблого в АТО: донькам Анні та Софії

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Кондратюка Олександра загиблого в АТО, начальник медичної служби, 90-й окремий аеромобільний батальйон: Мирославі та доньці Ангеліні

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 10 000 грн.

Допомога родині Бурлаки Сергія, загиблого в АТО – дружині Тетяні та дітям: Марійці та Анатолію

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.

Допомога родині Андрія Щербіни: дружині Ірині і двом дітям

ДОКЛАДНІШЕ ДОПОМОГТИ
Зібрано: 0 грн.
Необхідно: 20 000 грн.