«Він не казав, що на війні. Але, мабуть, не міг вчинити інакше. Ми пишаємося нашим татом»
«Шляхетний, мужній та самовідданий. Честь та гідність не були для нього просто словами. Вони були його життєвими орієнтирами. Микола завжди відстоював справедливість, де б він не був. Сім’я та Батьківщина – це те, за що він ладен був віддати життя, власне, так і трапилося», - не приховуючи емоцій, розповідає про свого загиблого чоловіка, учасника АТО, бійця 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас» Миколу Балакшея його дружина Ніна Осіпова.
Їхнє знайомство переросло у службовий роман, а потім – міцну та щасливу родину.
Жінка розповідає, що свій вільний час вони з Миколою найчастіше проводили у прогулянках та різноманітних екскурсіях. Їздили на річку, екскурсії у ліс. «А коли народилася наша Софійка, то гуляли вже втрьох. Микола дуже мені завжди в усьому допомагав із дитинкою. Любив з нею проводити час: бавитися, купати, читати казки. Не забував і про свої чоловічі обов’язки. Постійно шукав додатковий підробіток. Він багато чого вмів робити своїми руками. Лагодив сантехніку, любив і творчу працю», - згадує Ніна Осіпова.
Але щастя і добробут молодої родини зруйнували події у країні. З початком Революції Гідності, Микола не міг думати ні про що інше, як про людей, які тоді вийшли на Майдани своїх міст за кращу долю і майбутнє свої дітей. «Усі його думки були на Майдані. Ми жили у Луганську і тоді, думали, що нарешті стане краще, зміни прийдуть. Але замість цього, всіх, хто були за Україну почали переслідувати, почався тиск. Микола збирав і возив допомогу на Майдан, розмовляв із сусідами, знайомими, намагався переконати їх. А потім, коли вже почалося АТО, нікому нічого не сказавши, мій чоловік записався добровольцем і поїхав на фронт», - розповідає Ніна Осіпова.
Про загибель свого чоловіка Ніна Осіпова дізналася, коли їй зателефонували з частини. «Для мене це був невимовний біль. Я здогадувалася і знала, що Микола на війні. І пізніше, він зізнався, що він там, але казав, що не в зоні бойових дій, а їздить на автомобілі. Декілька днів Микола не відповідав на телефонні дзвінки, а потім зв'язок взагалі було втрачено. А насправді це був – Іловайський котел. Ми навіть не знали де його тіло. Лише через півроку після загибелі Миколу було впізнано за результатами ДНК», - стримуючи сльози розповідає дружина загиблого.
Держава допомогла родині загиблого в АТО Миколи Балакшея: дружині Ніні та 10-річній доньці Софійці, надавши компенсацію та призначивши пенсію. Зараз родина перебуває на квартирному обліку на черзі отримання житла. Софійка дуже сумує за своїм татом. Дівчинка багато малює, ходить на курси з інформатики, багато грається та швидко росте. Тож у нагоді стануть сезонні речі: одяг та взуття. Давайте на лишати родину загиблого в АТО добровольця Миколи Балакшея сам на сам із своїми проблемами. Їх чоловік та батько загинув, захищаючи кожного з нас. Попіклуємося про його Софійку.
